Дизайн дослідження

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Дизайн дослідження належить до загальної стратегії, яка використовується для проведення досліджень[1], яка визначає стислий та логічний план розв'язання встановлених питань дослідження через збір, інтерпретацію, аналіз та обговорення даних.

Методології та методи, включені в дизайн дослідження, залежатимуть від точки зору дослідника щодо його переконань у природі знань (див. Епістемологія) та реальності (див. Онтологія), часто сформованих відповідно до дисциплінарних областей, до яких належить дослідник.[2][3]

Структура дослідження визначає тип дослідження (описове, кореляційне, напівекспериментальне, експериментальне, оглядове, метааналітичне) та підтип (наприклад, описово—поздовжнє тематичне дослідження), проблему дослідження, гіпотези, незалежні та залежні змінні, експериментальний дизайн та, якщо застосовано, методи збору даних та план статистичного аналізу.[4] Дизайн дослідження — це структура, яка була створена для пошуку відповідей на питання дослідження.

Типи та підтипи дизайну[ред. | ред. код]

Існує багато способів класифікації дослідницьких проєктів. Проте, наведений нижче список пропонує ряд корисних відмінностей між можливими проєктами досліджень. Дизайн дослідження — це домовленість про умови або колекцію.[5]

Іноді розрізняють «фіксовану» та «гнучку» конструкції. У деяких випадках ці типи збігаються з кількісними та якісними дослідженнями відповідно[6], хоча це не обов'язково. У фіксованих проектах проект дослідження фіксується до того, як відбудеться основний етап збору даних. Фіксовані конструкції, як правило, керуються теорією; інакше неможливо заздалегідь знати, які змінні потрібно контролювати та вимірювати. Часто ці змінні вимірюються кількісно. Гнучкі конструкції забезпечують більшу свободу під час процесу збору даних. Однією з причин використання гнучкого дизайну досліджень може бути те, що змінна, що цікавить, не є кількісно вимірюваною, наприклад, культура. В інших випадках теорія може бути недоступною до початку дослідження.

Групування[ред. | ред. код]

Вибір способу групування учасників залежить від гіпотези дослідження та від того, як у учасників проводиться вибірка. У типовому експериментальному дослідженні буде щонайменше один «експериментальний» стан (наприклад, «лікування») і один «контрольний» стан («відсутність лікування»), але відповідний метод групування може залежати від таких факторів, як тривалість фази вимірювання та характеристик учасника:

Стверджувальне проти дослідницького дослідження[ред. | ред. код]

Підтверджувальне дослідження перевіряють апріорні гіпотези — прогнози результатів, зроблені до початку етапу вимірювання. Такі апріорні гіпотези зазвичай виводяться з теорії або результатів попередніх досліджень. Перевага стверджувальних досліджень полягає в тому, що результат є більш значущим, в тому сенсі, що набагато важче стверджувати, що певний результат є узагальненим поза набором даних. Причиною цього є те, що в підтверджувальних дослідженнях в ідеалі прагнуть зменшити ймовірність помилкового повідомлення випадкового результату як значущого. Ця ймовірність відома як α—рівень або ймовірність помилки типу I.

З іншого боку, дослідницькі дослідження прагнуть сформувати апостеріорні гіпотези шляхом вивчення набору даних та пошуку потенційних зв'язків між змінними. Також можна мати уявлення про зв'язок між змінними, але не мати знань про напрямок і силу зв'язку. Якщо у дослідника заздалегідь немає якихось конкретних гіпотез, дослідження є дослідницьким щодо відповідних змінних (хоча це може бути підтвердженням для інших). Перевага пошукових досліджень полягає в тому, що легше робити нові відкриття через менш жорсткі методологічні обмеження. Тут дослідник не хоче пропустити потенційно цікаве відношення і тому прагне мінімізувати ймовірність відхилення реального ефекту чи відношення; цю ймовірність іноді називають β, а пов'язана з цим помилка має тип II. Іншими словами, якщо дослідник просто хоче побачити, чи можуть вимірювані змінні бути пов'язаними, він хотів би збільшити шанси знайти значний результат, знизивши поріг того, що вважається значущим.

Іноді дослідник може проводити дослідницьке дослідження, але повідомляти про нього, ніби воно підтверджує («Гіпотеза після того, як результати відомі», HARKing[7] — див. Гіпотези, запропоновані даними); це сумнівна практика досліджень, що межує з шахрайством.

Державні проблеми проти проблем процесу[ред. | ред. код]

Можна розрізнити державні проблеми та проблеми процесу. Державні проблеми мають на меті відповісти, яким є стан явища в цей момент часу, тоді як проблеми процесу мають справу зі зміною явищ з часом. Прикладами державних проблем є рівень математичних навичок шістнадцятирічних дітей або рівень, навички роботи на комп'ютері людей похилого віку, рівень депресії людини тощо. Прикладами проблем процесу є розвиток математичних навичок від статевого дозрівання до дорослого віку, зміна навичок роботи з комп'ютером, коли люди старіють, і як змінюються симптоми депресії під час терапії.

Державні проблеми легше виміряти, ніж проблемні. Державні проблеми вимагають лише одного вимірювання цікавих явищ, тоді як проблеми з процесами завжди вимагають багаторазових вимірювань. Для розв'язання проблем процесу необхідні такі дослідницькі проєкт, як повторні вимірювання та поздовжнє дослідження.

Приклади нерухомих конструкцій[ред. | ред. код]

Проекти експериментальних досліджень[ред. | ред. код]

Див. також: Експеримент

В експериментальній конструкції дослідник активно намагається змінити ситуацію, обставини чи досвід учасників (маніпуляція), що може призвести до зміни поведінки або результатів для учасників дослідження. Дослідник випадковим чином призначає учасників до різних умов, вимірює цікаві змінні та намагається контролювати змішані змінні. Тому експерименти часто дуже фіксовані ще до початку збору даних.

У хорошому експериментальному дизайні кілька речей мають велике значення. Перш за все, необхідно продумати найкращий спосіб операціоналізації змінних, які будуть вимірюватися, а також які статистичні методи були б найбільш доречними для відповіді на питання дослідження. Таким чином, дослідник повинен розглянути, які очікування від дослідження, а також як проаналізувати будь—які потенційні результати. Нарешті, в експериментальній конструкції дослідник повинен продумати практичні обмеження, включаючи доступність учасників, а також наскільки репрезентативні учасники для цільової групи. Перед початком експерименту важливо врахувати кожен із цих факторів.[8] Крім того, багато дослідників використовують аналіз потужності перед тим, як проводити експеримент, щоб визначити, наскільки великою має бути вибірка, щоб знайти ефект даного розміру із заданою конструкцією при бажаній ймовірності помилки типу I або типу II. Перевага дослідника полягає в мінімізації ресурсів у експериментальних розробках.

Неексперементальні розробки досліджень[ред. | ред. код]

Проєкти неексперементальних досліджень не передбачають маніпуляцій ситуацією, обставинами чи досвідом учасників. Проєкти неексперементальних досліджень можна класифікувати загалом на три категорії. По—перше, у реляційних конструкціях вимірюється діапазон змінних. Ці конструкції також називають кореляційними дослідженнями, оскільки дані кореляції найчастіше використовуються для аналізу. Оскільки кореляція не передбачає причинно—наслідкових зв'язків, такі дослідження просто ідентифікують спільні переміщення змінних. Кореляційні конструкції корисні при виявленні відношення однієї змінної до іншої та визначенні частоти співіснування у двох природних групах (див. Кореляція та залежність). Другий тип — порівняльне дослідження. Ці конструкції порівнюють дві або більше груп за однією або кількома змінними, наприклад, вплив статі на оцінки. Третій тип не експериментальних досліджень — це поздовжня конструкція. Поздовжній дизайн вивчає такі змінні, як ефективність, яку група чи групи демонструють з часом (eee Longitudinal study).

Приклади гнучких дослідницьких конструкцій[ред. | ред. код]

Case study[ред. | ред. код]

Див. також: Тематичне дослідження

Відомими тематичними дослідженнями є, наприклад, описи пацієнтів Фрейда, які були ретельно проаналізовані та описані.

Белл (1999) стверджує, що «підхід до конкретного дослідження особливо підходить для окремих дослідників, оскільки він дає змогу глибоко вивчити один аспект проблеми протягом обмеженого часу»[9].

Етнографічне дослідження[ред. | ред. код]

Див. також: Етнографія

Цей тип досліджень пов'язаний із групою, організацією, культурою чи громадою. Зазвичай дослідник проводить багато часу з групою.

Обґрунтоване вивчення теорії

Обґрунтоване теоретичне дослідження — це систематизований дослідницький процес, який працює над розробкою «процесу, дії чи взаємодії щодо основної теми».[10]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Claybaugh, Zach. Research Guides: Organizing Academic Research Papers: Types of Research Designs. library.sacredheart.edu (англ.). Архів оригіналу за 27 січня 2021. Процитовано 7 лютого 2021.
  2. ↑ Wright, Sarah; O'Brien, Bridget C.; Nimmon, Laura; Law, Marcus; Mylopoulos, Maria (2016-2). Research Design Considerations. Journal of Graduate Medical Education. Т. 8, № 1. с. 97—98. doi:10.4300/JGME-D-15-00566.1. ISSN 1949-8349. PMC 4763399. PMID 26913111. Архів оригіналу за 20 березня 2022. Процитовано 7 лютого 2021.
  3. ↑ Tobi, Hilde; Kampen, Jarl K. (2018). Research design: the methodology for interdisciplinary research framework. Quality & Quantity. Т. 52, № 3. с. 1209—1225. doi:10.1007/s11135-017-0513-8. ISSN 0033-5177. PMC 5897493. PMID 29674791. Архів оригіналу за 29 січня 2021. Процитовано 7 лютого 2021.
  4. ↑ Creswell, John W. (2014). Research Design: Qualitative, Quantitative, and Mixed Methods Approaches (англ.). SAGE. ISBN 978-1-4522-2609-5. Архів оригіналу за 14 квітня 2021. Процитовано 7 лютого 2021.
  5. ↑ Jalil, Mohammad Muaz (1 лютого 2013). Practical Guidelines for Conducting Research - Summarising Good Research Practice in Line with the DCED Standard (англ.). № ID 2591803. Процитовано 7 лютого 2021.
  6. ↑ Bouma, Gary D. (1994-12). Book Reviews : REAL WORLD RESEARCH: A RESOURCE FOR SOCIAL SCIENTISTS AND PRACTITIONER-RESEARCHERS Colin Robson, Oxford, Blackwell, 1993, pp. xviii + 510, (paperback) $49.95. The Australian and New Zealand Journal of Sociology. Т. 30, № 3. с. 344—345. doi:10.1177/144078339403000311. ISSN 0004-8690. Процитовано 7 лютого 2021.
  7. ↑ Diekmann, Andreas (1 січня 2011). Are Most Published Research Findings False?. Jahrbücher für Nationalökonomie und Statistik. Т. 231, № 5-6. doi:10.1515/jbnst-2011-5-606. ISSN 2366-049X. Процитовано 7 лютого 2021.
  8. ↑ Adèr, Herman J.; Hand, D. J. (David J.), 1950- (2008). Advising on research methods : a consultant's companion. Huizen, Netherlands: Johannes van Kessel Pub. ISBN 90-79418-01-3. OCLC 213401217. Архів оригіналу за 26 січня 2022. Процитовано 7 лютого 2021.
  9. ↑ Doing Your Literature Review. Doing your Business Research Project. 1 Oliver's Yard, 55 City Road London EC1Y 1SP: SAGE Publications, Ltd. с. 65—72. ISBN 978-1-84920-022-6.
  10. ↑ Katchova, Ani L. (2012-03). Peter J. Barry and Paul N. Ellinger. Financial Management in Agriculture (7th ed.).Upper Saddle River, NJ: Prentice Hall, 2012, 408 pp., ISBN 9780135037591. $97. Agribusiness. Т. 28, № 2. с. 239—240. doi:10.1002/agr.21286. ISSN 0742-4477. Процитовано 7 лютого 2021.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дизайн_дослідження&oldid=41136456