Дизельний двигун

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
DM 12 — Стаціонарний одноциліндровий двигун Дизеля (MAN, Ауґзбурґ, 1906, 12 КС) перше покоління.
Мал. 1. Схема роботи чотиритактного дизельного ДВЗ

Ди́зельний двигу́н — двигун внутрішнього згорання, у якому використовується легке нафтове пальне. Це поршневий двигун типу бензинового, але тільки повітря (а не пально-повітряна суміш) заходить у циліндр при першому такті поршня. Поршень піднімається і стискає повітря до дуже високої температури. У цей момент насос вприскує пальне, і через високу температуру повітря воно загорається. Поки воно горить, поршень опускається вниз (робочий хід). Двигун економічний, названий іменем свого винахідника, Рудольфа Дізеля. Цикл роботи ДВЗ складається з процесів стискання, згоряння, розширення, випуску відпрацьованих газів. У теоретичних циклах приймається, що впуск паливної суміші відбувається миттєво, що відповідає точці початку стискання.

Цикли карбюраторних та дизельних двигунів відрізняються характером процесу підведення тепла(згоряння). Слід зазначити, що на практиці цикл реальних ДВЗ відповідає комбінованому циклу або узагальненому, в якому перша частка тепла підводиться при V=пост., а друга при Р=пост.

Дизельні двигуни мають більший ресурс до капітального ремонту — 200–800 тис. км.

Характерним є звук помпи, яка під тиском вприскує пальне в циліндри.

Небезпечні викиди[ред.ред. код]

Найвагомішими небезпечними викидами даного типу двигунів є такі:

  • Оксиди сірки
  • Оксиди азоту
  • Вуглеводні
  • Сажа
  • Оксиди вуглецю

Зменшення викидів за рахунок газодизельного режиму при переході на скраплений природний газ може досягати до 80%.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]