Дикий Театр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дикий Театр
Wild theatre logo.jpg

Країна Україна
Місто
Київ
Підпорядкування незалежний
Відкрито 10 лютого 2016
Колишні назви Wild Theatre
Керівництво

Засновниця - Ярослава Кравченко, худрук - Максим Голенко,

дизайнерка - Олена Нікуліна
wild-t.com.ua
Ідентифікатори і посилання

Дикий театр (Wild Theatre) — український незалежний театр, створений в 2016 році[1] театральною менеджеркою Ярославою Кравченко. Базується у місті Київ.

Спрямований на провокацію і відвертий діалог з глядачем. Головний вектор — створення гостро соціальних, радикальних вистав. Залучення молодих художників, режисерів, акторів, композиторів, перекладачів, відеомейкерів. Вистави створюються за творами сучасних українських і зарубіжних авторів. Експериментує у формі драматичного та імерсійного театру.

Не має постійної бази, вистави проводяться на багатьох локаціях, зокрема на Сцені 6, в Центрі Леся Курбаса, Національному цирку, на сцені Київської Малої Опери, Театру Франка, в клубах Атлас, Sentrum, Freedom, Heaven, а також не театральних майданчиках — в Київському Зоопарку, в Коледжі Олімпійського резерву.

Вистави можуть психологічно травмувати, мають вікові обмеження.

В січні 2021 на базі Дикого театру відкрилась театральна "Дика школа", що навчає початківців акторській майстерності, сценічній мові, пластиці, роботі в кадрі, написанню драматургії.

Репертуар театру[ред. | ред. код]

  1. 2015, червень — вистава-концерт «JOY DIVISION»; реж. Ксенія Оніщенко, прод. Ярослава Кравченко[2] [3]
  2. 2016, 10 лютого — «Вій 2.0.» Наталки Ворожбит; реж. Максим Голенко, худ. Федір Александрович, комп. Дмитро Данов, продюсер Ігор Білиць[4] (прем'єра вистави відбулася 24 квітня 2014 у театральному центрі «Пасіка» при Києво-Могилянській академії групою студійців в Білиць-Арт центрі. У 2016 році передана в прокат «Дикого театру», де зіграна на офіційному відкритті театру 10 лютого 2016 року[5])
  3. 2016 — «Попи Мєнти Бабло Баби» Віктора Понізова за мотивами п'єси «Герцогиня Мальфі» Джона Вебстера; реж. Максим Голенко, худ. Федір Александрович, комп. Дмитро Данов, продюсер Ігор Білиць[6]
  4. 2016, квітень — «Бити/Любити» за романом «Венера в хутрі» Л. фон Захер-Мазоха, реж. Антоній Ходоровський
  5. 2016-2019 (квітень — жовтень) — «Теж дикі» — проєкт з підтримки і популяризації назележних театрів. В період з квітня по жовтень 2016 року в Києві були показані проєкти назележних театрів з регіонів, яких за певними ознаками і радикальністю можна було б назвати «Дикими:
    1. «Дівка» (Театр Коломійцева)
    2. «Вівісекція» (Театр Коломійцева)[7]
    3. «Сон смішної людини» (одеський театр на Чайній)
    4. «Білохалатність» (Черкаський театр)[8]
    5. «Game Zone» (хореографічна постановка)
    6. «Гамлет» (Dollmen)[9]
    7. «Іфігенія» (Dollmen)
    8. «Гарна Вистава» (Тати Бударіної)
    9. «Антон і Наташа» (Харківський театр «Прекрасні квіти») 2019
  6. 2016, червень — «Бути знизу» Юлії Тупікіної; реж. Юлія Мороз, худ. Євгенія Чайковська, прод. Ярослава Кравченко[10][11][12]
  7. 2016, 17 грудня — «Афродизіак» незалежний продюсерський проєкт прод. Ірма Вітовська-Ванца, Віталій Ванца, Михайло Бондаренко; реж. Максим Голенко, реж. по пластиці Олексій Скляренко, худ. Олеся Головач, маркетинговий і рекламний супорт - Дикий театр [13] [14] [15] [16]
  8. 2017, лютий — «Том на фермі» Мішеля Марка Бушара[en] (переклад Ростислав Нємцев); реж. Павло Ар'є, худ. Артем Мокренець, комп. Лєна Ребрик, прод. Ярослава Кравченко, Олексій Ананов [17] [18] [19] [20]
  9. 2017, травень — «ZOO» (вистава-променад) за мотивами п'єси «Що трапилось у зоопарку» Е. Олбі; реж. Євгенія Відіщева[21] [22] [23]
  10. 2017, червень — «Віталік» Віталія Ченського; реж. Максим Голенко, худ. Олеся Головач, Олена Овраменко, прод. Ярослава Кравченко [24] [25]
  11. 2017, жовтень — «KILL» за мотивами п'єси «Покоївки» Ж. Жене, реж./худ./прод. Яша Гудзенко
  12. 2017, грудень — «О ДВА» за п'єсою «Кисень» Івана Вирипаєва; реж. Влада Бєлозоренко, худ. Юлія Заулична, прод. Ярослава Кравченко [26]
  13. 2018, 20 січня — «Гей-парад» Ігоря Білиця, реж. Олексій Доричевський , худ. Тая Карась, прод. Олексій Жмурко[27] [28] [29]
  14. 2018, 15 лютого — «Кицюня» за п’єсою «Лейтенант з острова Інішмор» М. Макдони; реж. Максим Голенко, худ. Маша Хомякова, комп. Дмитро Данов, прод. Ярослава Кравченко[30]
  15. 2018, 26 червня — «Галка Моталко» Н. Ворожбит; реж. Анна Александрович, прод. Ярослава Кравченко [31] [32]
  16. 2018, 29 червня — «Ла-Ла-Лай-Но» за мотивами п'єси «Геркулес та Авгієві стайні» Ф. Дюрренматта; реж. Олексій Доричевський, худ. Тая Карась, прод. Ярослава Кравченко[33]
  17. 2018, 5 листопада — «Асексуали» за п'єсою «Клас Бенто Бончева» М. Курочкіна[ru] (переклад Роман Гардашук); реж. Ігор Білиць, худ. Тая Карась, відео Микола Марусик, прод. Ярослава Кравченко [34][35]
  18. 2018, 10 листопада — «Ми всі дорослі люди»[36] за п’єсою «Історії буденного шаленства» Петра Зеленка (переклад Галина Клічак); реж. Катерина Башкіна, прод. Олексій Жмурко
  19. 2018, 29 листопада — «Жінко, сядь» (похідна версія назви — «Юля сядь») за п’єсою «Любов сильніша» Наталі Блок; реж. Максим Голенко, худ. Юлія Заулична[37] [38] [39] [40]
  20. 2019, 16 травня — «Поліамори» за п’єсою Наталі Блок; реж. Максим Булгаков, худ. Юрій Ларіонов
  21. 2019, 26 травня — «Спіймати Кайдаша» імерсійна вистава в Мистецькому Арсеналі за п’єсою Наталки Ворожбит; реж. Максим Голенко, куратор Наталя Сиваненко, худ. Олеся Головач
  22. 2019, 12 липня — імерсійна вистава «Рентген»; куратор Наталя Сиваненко, автори: Наталя Сиваненко, Ярослава Кравченко, Олександр Клімов, прод. Ярослава Кравченко
  23. 2019, 30 серпня — «Кайдаші 2.0.» Н. Ворожбит; реж. Максим Голенко, худ. Юлія Заулична, куратори: Наталя Сиваненко, Олександр Клімов, прод. Ярослава Кравченко, створено за підтримки Український культурний фонд[41][42][43][44][45][46][47] [48][49]
  24. 2019 вересень — «Коли опускаються руки»; реж. Наталка Сиваненко, спецпроєкт в рамках "TEDxYouth@Kyiv"[50]
  25. 2019 жовтень — «Річ Річ»[51] Лєна Лягушонкова за мотивами Шекспіра; реж. Дмитро Захоженко, худ. Маша Хомякова, прод. Володимир Заєць
  26. 2019, 25 листопада — «Шрами», тексти опрацювала Кіра Малініна, реж. Наталя Сиваненко, худ. Олеся Головач, прод. Ярослава Кравченко, проєкт створено спільно з ООН Жінки в Україні, реалізовано в рамках всесвітньої кампанії 16 Днів активізму проти ґендерно зумовленого насильства, яка починається 25 листопада, в Міжнародний день ліквідації насильства щодо жінок, і триває до 10 грудня, Дня прав людини.[52][52][53][54]
  27. 2019 грудень — «Акула» за мотивами Д. Мемета; реж. Станіслав Мойсеєв, худ. Володимир Карашевський[55][56]
  28. 2019, 29 грудня — казка-мюзикл «Синя Борода»[57][58][59] автори: Ілля Пелюк, Марія Ряпулова; реж., музика: Ілля Пелюк, худ. Альона Овраменко, Даря Халіна, прод. Олексій Ананов, Ярослава Кравченко
  29. 2020, 13 березня — «Механічний апельсин», Лєна Лягушонкова за мотивами Берджерса; реж. Максим Голенко, худ. Юлія Заулична, прод. Ярослава Кравченко
  30. 2020, 24 травня — zoom-вистава «Лабрадор», за п’єсою Віталія Ченського «Як позбутися тіла собаки у неділю ввечері»; реж. Наташа Сиваненко, актори: Наталка Кобізька, Рустам Гімадієв, Олексій Доричевський, Анна Абрамьонок, Олег Коркушко
  31. 2020, 31 травня — zoom-вистава «Борщі», за п’єсою “Весілля обов’язкове” драматургині Вєсти Гунченко ; реж. Олексій Доричевський, актори Аліна Скорик, Катерина Шенфельд, Павло Кружнов, Роб Фельдман, Лариса Семиразуменко, Євген Марковський, Інна Бульботько
  32. 2020, 16 червня — «Червоне, чорне і знову червоне» автори «Піратська бухта»; реж. Максим Голенко, худ. Юлія Заулична, прод. Ярослава Кравченко. Прем'єра вдбулась у музеї живої історії "Мамаєва Слобода" просто неба
  33. 2020, 25 вересня — «Ображені. Білорусь(сія)» «Дикий театр» та «Мистецький Арсенал» представили спільний проєкт: читку п’єси білоруського драматурга Андрія Курейчика. Проєкт здійснений в рамках міжнародної акції солідарності митців з білорусами #supportbelarustheatre; реж. Максим Голенко, худ. Юлія Заулична, прод. Ярослава Кравченко. Актори: Віталій Ажнов, Римма Зюбіна, Валерія Ходос, Олександр Ярема, Катерина Башкіна, Вова Гладкий, а також музикант і вокаліст Андрій Хливнюк (Бумбокс). Відео вистави знаходиться у відкритому доступі
  34. 2020, 4 жовтня — «Поки що люди», автор Павло Ар'є, реж. Наталка Сиваненко, кураторка Ярослава Кравченко. Німецько-український проєкт "Поки що люди" від Інституту дослідження театру "Шостий поверх", Дикого театру і гамбургського театру Playstation вивчає досвід двох країн, які впроваджують автоматизовані і роботизовані системи замість людського ресурсу. Чи дійсно може робот бути кращим за людину, куди мають подіти себе люди, чиї професії - помирають?Проєкт за підтримки партнерської програми «Культура для змін» Українського культурного фонду та програми «MEET UP! Німецько-українські зустрічі молоді» Фонду «Пам‘ять, відповідальність та майбутнє» (EVZ).
  35. 2020, 25 листопада — «Нові Шрами», художньо-документальна вистава, тексти опрацювали Кіра Малініна і Маруся Ряпулова, реж.Наталя Сиваненко, худ. Олеся Головач, прод. Ярослава Кравченко, проєкт створено спільно з ООН Жінки в Україні, реалізовано в рамках всесвітньої кампанії 16 Днів активізму проти ґендерно зумовленого насильства, яка починається 25 листопада, в Міжнародний день ліквідації насильства щодо жінок, і триває до 10 грудня, Дня прав людини.
  36. 2021, 14 лютого «Тіндер Злий» — ігрова вистава-спіддейтинг, авторка ідеї і кураторка Ярослава Кравченко, реалізація проєкту Наталка Кобізька, Олексій Доричевський
  37. 2021, 8 березня — «Нові шрами» — аудіовистава на Мегого
  38. 2021, 25 травня — «Квіти для Елджернона» за мотивами роману Деніела Кіза., Адаптація роману Роб Фельдман, Валерія Федотова, Режисерка Валерія Федотова, художниця Юлія Заулична, музика Роман Халаімов, Продюсерка Ярослава Кравченко[60]
  39. 2021, 17 липня — «Карбід» — вистава за мотивами роману Андрія Любки, інсценізація Ігор Білиць, режисер Олексій Доричевський, продюсер Олексій Жмурко
  40. 2021, 23 жовтня — музична вистава «Антрацит» — партнерський проєкт ГО «Точка опори»[61][62] Автор і режисер Павло Юров
  41. 2021, 10 грудня — «Жуй. Ковтай» — перша прем'єра Дикої школи. До вистави увійшли тчотири п'єси: «Кури-гриль» текст Аркадій Непиталюк, режисерка Наталка Сиваненко, «Не всихуй» текст Поліна Положинцева, режисерка Анна Александрович, «Зефірка» текст Олександр Клімов, режисерка Наталка Сиваненко, «Бабка» текст Анна Стефанська, режисери Наталка Гарна, Олександр Клімов
  42. 2021, 14 грудня — аудіо вистава «Кайдаші 2.0» в рамках проєкту Радіотеатр на Українському радіо

Нагороди[ред. | ред. код]

  1. Спеціальна премія за енергійність творчих пошуків «Київська Пектораль»[63], 2017 р.
  2. Вистава "Том на фермі", премія фестивалю "Східний ExPress", 2017 р.
  3. Вистава "Вій 2.0." Номінації "Краща вистава","Краща режисура", "Краще музичне оформлення" на фестивалі "Мельпомена Таврії", 2016[64]
  4. Вистава "Віталік". Топ-10 кращих київських вистав 2017 за версією критиків "Київський рахунок"
  5. Вистава "Віталік". Краща вистава камерної сцени 2017 року, фестиваль-премія GRA
  6. Вистава "Кицюня". Топ-10 кращих київських вистав 2018 за версією критиків "Київський рахунок"
  7. Вистава "Кицюня". Номінант на премію Краща драматична вистава великої сцени 2018 року, фестиваль-премія GRA
  8. Вистава "Синя казка". Номінант на премію Краща драматична вистава для дітей 2019 року, фестиваль-премія GRA
  9. Вистава "Кайдаші 2.0." Номінації "Кращий акторський ансамбрь" на фестивалі "Мельпомена Таврії", 2020
  10. Вистава "Вій 2.0." увійшла в список КРАЩІ УКРАЇНСЬКІ ВИСТАВИ 2000-х за версією критиків "Київський рахунок"
  11. Вистава "Кицюня" увійшла в список КРАЩІ УКРАЇНСЬКІ ВИСТАВИ 2000-х за версією критиків "Київський рахунок"

Цитати про театр[ред. | ред. код]

«Дикий театр» в сезоне — важный ньюсмейкер. Он же – символ рождения новых театральных организмов. Естественно, некоторые из них выживут, иные — растворятся. Хорошо, что процесс пошел, рождая театр новый: злой, хороший, «дикий», разный.

Олег Вергелис gazeta.zn.ua[65]

Я хочу жить рядом с осознанными людьми, которые отпущенное им время проживают, а не сливают. И культура — один из самых сильных инструментов в достижении этой сознательности. Но если на ТВ я снимала то, что требовал формат, то в «Диком» мы говорим о том, что важно и лично мне, и команде. Люди, которые работают над проектом, несут в него свои знания, желания, эмоции — и мы создаем взрывоопасные смеси.

Ярослава Кравченко, засновниця Дикого театру, Детектор медіа[66]

«Зараз одними з представників молодої театральної гвардії є Павло Ар'є  і Ярослава Кравченко. Вони поступово закладають нові тенденції, співпрацюють і залучають людей до театральної тусовки. Але в цей час реалізувати весь потенціал не так просто. Це стосується підготовки глядача до нової драматургії, нових форм і дослідження тем. Це не повний список задач».[67]

Надія Стефурак, головний редактор Teatrarium.com, театрознавець.

«Візитівкою формації „Дикий театр“ стали відсутність пафосу, моралізування та удаваної цноти. Це театр, який спустився з „трибуни“, вийшов з „храму“ і перейшов на „ти“ з глядачем».[68]

Анастасія Гайшенець, журналіст, театральний критик, головний редактор журналу «Український Театр».

«Її вистава вийшла за рамки „просто вистави“. А спровокувала навіть „бунт“ феміністок. Отже, вперше в професійному театрі — тема фемінізму».[69]

Олег Вергеліс, редактор відділу культури DT.ua про виставу «Бути знизу».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. В Києві відкрився «Дикий театр» (відео) (укр.). Процитовано 4 січня 2019. 
  2. Громадське Телебачення. Рок наживо у виставі-концерті «Joy Division» | Hromadske.art. Процитовано 4 січня 2019. 
  3. 5 причин пойти на спектакль JOY DIVISION от Дикого театра. CEDRA (ru-RU). 20 лютого 2018. Процитовано 4 січня 2019. 
  4. Україні потрібний Дикий театр. VІЙ 2.0. Апгрейд – Театраріум (амер.). Процитовано 4 січня 2019. 
  5. Максим Голенко на порталі «Театральна риболовля» (ua). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 2021-5-4. 
  6. "Дикий театр": Без криноліна і надії. LB.ua. Процитовано 4 січня 2019. 
  7. В театре Киева покажут дерзкие спектакли для взрослых. В театре Киева покажут дерзкие спектакли для взрослых (англ.). Процитовано 4 січня 2019. 
  8. "Дикий театр" покаже рок-виставу про лікарів та експериметальну постановку за Ф.Достоєвським. Інформаційне агентство Українські Національні Новини (УНН). Всі онлайн новини дня в Україні за сьогодні - найсвіжіші, останні, головні. (укр.). Процитовано 4 січня 2019. 
  9. Зачем нам «Тоже дикие» и кто они такие — интервью с главой Дикого театра. delo.ua (рос.). Процитовано 4 січня 2019. 
  10. Лопина, Ирина (28 липня 2016). О сексизме — на театральных подмостках: «Бути знизу» Дикого театра. ARTMISTO (ru-RU). Процитовано 4 січня 2019. 
  11. «Бути знизу»: спроба говорити про сексизм мовою театру. Повага (укр.). 25 липня 2016. Процитовано 4 січня 2019. 
  12. Рябчик, Юля (26 червня 2016). Бути знизу. Юля Рябчик. Процитовано 4 січня 2019. 
  13. Цікаво, страшно, революційно. Урядовий Кур’єр. 30 грудня 2016. Процитовано 4 січня 2019. 
  14. «Дикий театр»: старі сюжети на новий лад (рос.). Процитовано 4 січня 2019. 
  15. ​Естетизація потворного, або «Гран Гіньйоль» по-українськи. LB.ua. Процитовано 4 січня 2019. 
  16. «Афродизіак» чистої любові. cultua.media. Архів оригіналу за 5 січня 2019. Процитовано 4 січня 2019. 
  17. ДИКИЙ ТЕАТР. Том на фермі (Канал Україна). Процитовано 4 січня 2019. 
  18. Лопина, Ирина (19 квітня 2017). Спектакль «Том на ферме»: жестокость, любовь и социальные стереотипы. ARTMISTO (ru-RU). Процитовано 4 січня 2019. 
  19. "Том на фермі": занурення в морок. LB.ua. Процитовано 4 січня 2019. 
  20. Громадське радіо | Слухайте. думайте.. Громадське радіо (укр.). Процитовано 4 січня 2019. 
  21. Юлия Бирзул. Вистава-променад "ZOO". Процитовано 4 січня 2019. 
  22. Театр в Киевском зоопарке: как остаться человеком до конца спектакля. page1069768.html. Процитовано 4 січня 2019. [недоступне посилання з липня 2019]
  23. Вечірній Київ :: В зоопарку показують "дикі" вистави. vechirniykiev.com.ua (uk-UA). Процитовано 4 січня 2019. 
  24. Півцарства за «Віталіка». tyzhden.ua (укр.). Процитовано 4 січня 2019. 
  25. Улисс нашего времени. 2000.ua (рос.). Процитовано 4 січня 2019. 
  26. Два плюс четыре. 2000.ua (рос.). Процитовано 4 січня 2019. 
  27. У «Дикому театрі» представили комедію «Гей-парад». hromadske.ua (англ.). Процитовано 4 січня 2019. 
  28. One time not gay: «Гей-парад» від «Дикого театру». Враження. CEDRA (ru-RU). 23 січня 2018. Процитовано 4 січня 2019. 
  29. «Гей-парад» – это история типичной украинской семьи, воспитанной «95 кварталом». bit.ua. 19 січня 2018. Процитовано 4 січня 2019. 
  30. Радіо «Аристократи». «Кицюня»: украино-английская коллаборация Дикого Театра
  31. Педофилы и сменная обувь. Почему спектакль «Галка Моталко» играют в спортивном интернате. bit.ua. 25 червня 2018. Процитовано 4 січня 2019. 
  32. «Галка Моталко», або чому я не віддам свою дитину до спортінтернату. Думка. CEDRA (ru-RU). 25 липня 2018. Процитовано 4 січня 2019. 
  33. В Киеве «Дикий театр» презентовал спектакль про «зради і перемоги» (ФОТО) — ОстроВ. www.ostro.org (ru-RU). Процитовано 4 січня 2019. 
  34. Спектакль «Асексуалы»: любовь и голые. YABL (рос.). Процитовано 4 січня 2019. 
  35. FUTURE SIMPLE | Петербургский театральный журнал (Официальный сайт). ptj.spb.ru (рос.). Процитовано 30 січня 2020. 
  36. Комедію знаменитого чеського автора вперше покажуть в Україні. ЛітАкцент - світ сучасної літератури (укр.). 7 листопада 2018. Процитовано 30 січня 2020. 
  37. Информационный проект Редакція Одесса. Изнасилование, маты и некрофилия – брутальный спектакль «Жінко, сядь» показал в Одессе «Дикий театр». Процитовано 4 січня 2019. 
  38. Wideweb (4 січня 2019). Жестоко, нецензурно и основано на реальных событиях: «Дикий театр» показал в Одессе драму о домашнем насилии. Фото. Новости Одессы (рос.). Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 4 січня 2019. 
  39. «Дикий Театр» показал в Мариуполе спектакль «Женщина, сядь!». Архів оригіналу за 10 січня 2019. 
  40. «Женщина, СЯДЬ», или «Дикий» в Харькове | Маша (рос.). Процитовано 4 січня 2019. 
  41. undercome.pp.ua. Груші у наплічнику (укр.). Процитовано 30 січня 2020. 
  42. Дети села. Kyiv Daily (ru-RU). 17 вересня 2019. Процитовано 30 січня 2020. 
  43. Спектакль «Кайдаши 2.0»: электричество кончилось. YABL (укр.). Процитовано 30 січня 2020. 
  44. Вистава "Кайдаші 2.0". "Дикий театр". OpenTheatre - театр онлайн (uk-UA). Процитовано 30 січня 2020. 
  45. Кайдаші 2.0: новий погляд на сучасне українське село. edinstvennaya.ua (рос.). Процитовано 30 січня 2020. 
  46. Прем`єра: "Кайдаші 2.0" (Дикий театрі) (укр.). Процитовано 30 січня 2020. 
  47. Gazeta.ua (19 серпня 2019). У селі під Жашковом показали сучасну версію "Кайдашевої сім'ї". Gazeta.ua (укр.). Процитовано 30 січня 2020. 
  48. Gazeta.ua (28 серпня 2019). Лаврін Кайдаш загинув в АТО першого ж дня. Gazeta.ua (укр.). Процитовано 30 січня 2020. 
  49. Дикий театр переїхав у село. Во мнє точкі нєт... (укр.). 26 липня 2019. Процитовано 30 січня 2020. 
  50. «Коли опускаються руки» – завжди є аперкот від «Дикого театру». Театральна риболовля (амер.). 20 вересня 2019. Процитовано 30 січня 2020. 
  51. Спектакль «Рич-Рич»: получи, Шекспир, гранату!. YABL (укр.). Процитовано 30 січня 2020. 
  52. а б Реальні історії насильства над жінками у виставі «Дикого театру»: Ярослава Кравченко про «Шрами». The Village Україна. 22 листопада 2019. Процитовано 30 січня 2020. 
  53. Спектакль «Шрамы»: Дикий защищает женщин. YABL (укр.). Процитовано 30 січня 2020. 
  54. Ярослава Кравченко: Нашим жінкам соромно говорити про насильство. Вранці прокинулася в синячках, замазала тоналочкою, пішла на роботу. «Галя, що з тобою?» – «Впала»… Я дуже хотіла б це змінити. www.unian.ua (укр.). Процитовано 30 січня 2020. 
  55. Станіслав та Ярослава – одна «дика» «Акула» на двох. Театральна риболовля (амер.). 21 листопада 2019. Процитовано 30 січня 2020. 
  56. Хто зверху? | "Акула", Станіслав Мойсеєв та "Дикий театр". newsproteatr.blogspot.com. Процитовано 30 січня 2020. 
  57. Дикий театр розширює аудиторію. "Синя борода".. Во мнє точкі нєт... (укр.). 24 грудня 2019. Процитовано 30 січня 2020. 
  58. Дико-синя борода! Альтернатива традиційної «Ялинки» від Дикого Театру (укр.). Процитовано 30 січня 2020. 
  59. Спектакль "Синяя борода": детские травмы и декаданс. YABL (укр.). Процитовано 30 січня 2020. 
  60. Yabl. 
  61. [1]
  62. У Києві презентують україно-британський мюзикл про шахтарів. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 10 лютого 2022. 
  63. У столиці вручили премію "Київська пектораль" (укр.). Процитовано 5 грудня 2017. 
  64. «Дикий театр» увійшов у трійку переможців фестивалю «Мельпомена Таврії» | Teen | Corr. Teen || Corr (ru-RU). Процитовано 4 січня 2019. 
  65. Театр. Фотосессия (ZN.UA подводит итоги сезона). ZN.ua. Процитовано 4 січня 2019. 
  66. Основательница «Дикого театра» Ярослава Кравченко: ТВ — это тяжелый наркотик. detector.media (укр.). Процитовано 4 січня 2019. 
  67. Україні потрібний Дикий театр. VІЙ 2.0. Апгрейд – Театраріум. teatrarium.com (амер.). Процитовано 5 грудня 2017. 
  68. "Дикий театр": Без криноліна і надії. LB.ua. Процитовано 5 грудня 2017. 
  69. Бути зверху. Нові історії, нові режисери. DT.ua. Процитовано 5 грудня 2017. 

Посилання[ред. | ред. код]