Тарах-Тарловський Кирило Миколайович
(Перенаправлено з Дикий піп)
| Кирило Миколайович Тарах-Тарловський | |
|---|---|
 о. Кирило (Тарах-Тарловський) | |
| Ім'я при народженні | Кирило Миколайович Тарах-Тарловський |
| Псевдо | «Дикий піп» |
| Народився |
1709 Козелець |
| Помер |
1784 Самарський Пустинно-Миколаївський військовий монастир |
| Місце проживання | Козелець, Санкт-Петербург, Воскресенівка, Самарь |
| Діяльність | священнослужитель |
| Alma mater | Києво-Могилянська академія |
| Конфесія | православний |
| Родичі |
Микола Тарах-Тарловський Анна Тарах-Тарловська |
Кири́ло Микола́йович Та́рах-Тарло́вський[1] (*1709 — †1784) — український релігійний та громадський діяч. «Друг і добродійник людства»[2]. Відомий і історії як Дикий піп, одна з найзагадковіших постатей 18 століття.
Вважається, що саме отець Кирило у 1744 році таємно повінчав Олексія Розумовського з російською імператрицею Єлизаветою Петрівною. Деякий час був особистим духівником імператорської невістки — німецької принцеси Софії (котра у Православ'ї стала Катериною Олексіївною, а згодом — імператрицею Катериною ІІ).
Зіграв визначну роль у процесі колонізації українського Півдня.
Біографія[ред. | ред. код]
Козелець[ред. | ред. код]
Санкт-Петербург[ред. | ред. код]
Втеча у степ[ред. | ред. код]
|
По указу Его Величества Государя Императора Петра Феодоровича Самодержца Всероссійскаго и прочая, и прочая. Объявитель сего находившійся въ бывшемъ лейбъ-компаніи корпусѣ при церкви священникъ Кириллъ Тарловскій, который, по имянному Его Императорскаго Величества Высочайшему указу, по упраздненіи оной церкви чрезъ военную коллегію присланъ въ Св. Правительствуюшій Синодъ, поданнымъ Св. Синоду прошеніемъ просилъ, о увольненіи его за болѣзнію оть всѣхъ мѣсть, а до выздо-ровленія и свободы отъ тѣхъ болѣзней, о дачѣ ему оть Св. Правительствующаго Синода указа, о житіи ему въ Санкть Петербургѣ, въ Бѣлоградской и Малороссійскихъ епархіяхъ свободно съ отправленіемъ священнодѣйствій, по указу Его Императорскаго Величества и по опредѣленію Св. Правительствующаго Синода велѣно ему священнику Кириллу Тарловскому, до освобожденія оть показанныхъ его болѣзней, въ Санкгь Петербургѣ и въ реченныхъ епархіяхъ, гдѣ онъ пожелаетъ, жительство имѣть позволитъ, а священнослуженіе отправлять сь вѣдома и дозволенія оныхъ мѣсть епархіальныхъ архіереемъ, и о томъ дать ему Тарловскому паспортъ; чего ради сей паспорть отъ Святѣйшаго Правительствующаго Синода ему священнику Тарловскому и данъ апрѣля 25 дня 1762 года.[3] | 
|
Джерела[ред. | ред. код]
- Одісея «Дикого попа» (укр.)
- Неразгаданные тайны «дикого попа» (рос.)
- Священник Кирилл Тарловский: история жизни, достойная пера романиста (рос.)
- В Новомосковске разрушено древнейшее строение города. Свято-Троицкий собор, правда, пока еще не тронули (рос.)
- От «Дикого попа» Кирилла Тарловского остался только дух (рос.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ В джерелах частіше просто Тарловський.
- ↑ Чертков Василь Олексійович[недоступне посилання з жовтня 2019] (укр.)
- ↑ www.libr.dp.ua. Архів оригіналу за 9 вересня 2016. Процитовано 19 січня 2009.
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |