Димид Артем Михайлович
 | Ця стаття про особу, яка нещодавно померла. Деяка інформація, зокрема обставини смерті людини та пов'язані з нею події, можуть швидко змінюватись через появу нових фактів. Стаття може не відображати найактуальнішу інформацію. Ви можете додати нові факти з посиланням на авторитетні джерела. |
| Артем Димид Артем Михайлович Димид | |
|---|---|
 Старший матрос | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
4 липня 1994 м. Львів, Україна |
| Смерть |
18 червня 2022 (27 років) біля м. Донецька |
| Національність | українець |
| Alma Mater | Львівська академічна гімназія, Львівський фізико-математичний ліцей і УКУ |
| Псевдо | Курка |
| Військова служба | |
| Приналежність |
 Україна |
| Вид ЗС |
 Збройні сили |
| Війни / битви | Російсько-українська війна |
Артем Михайлович Димид (позивний — Курка; 4 липня 1994, м. Львів, Україна — 18 червня 2022, біля м. Донецька) — український громадський активіст, пластун, мандрівник, військовослужбовець, старший матрос Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Син іконописиці Іванни Крип'якевич-Димид та першого ректора Українського католицького університету, капелана Майдану Михайла Димида, правнук українського історика Івана Крип'якевича та підпільного священника Артемія Цегельського.
Життєпис[ред. | ред. код]
Артем Димид народився 4 липня 1994 року у місті Львові.
Випускник Львівської академічної гімназії, Львівського фізико-математичного ліцею та факультету історичних наук Українського католицького університету.
Із семи років був членом та виховником української скаутської організації «Пласт». Юнакував у курені число 69-го імені Богдана Хмельницького. Був курінним, а пізніше став виховником, а також членом 15-го куреня УСП Орден Залізної Остроги.
Учасник Революції гідності. З початком російсько-української війни вступив добровольцем у окремий загін спецпризначення «Азов», з яким брав участь в боях в районі Широкого. Згодом перевівся у батальйон спецпризначення «Гарпун». Після демобілізації активно займався саморозвитком та подорожами.
З початком російського вторгнення в Україну 2022 року повернувся із США та пішов на фронт. Загинув 18 червня 2022 року внаслідок мінометного обстрілу під час бойового виходу біля Донецька.
21 червня 2022 року чин похорону у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла м. Львова очолив владика Володимир Груца. Під час похорону мама Артема Іванка Крип'якевич-Димид заспівала синові останню колискову. Похований на Личаківському цвинтарі на полі почесних поховань[1][2].
Захоплювався екстремальними видами спорту: стрибками з парашутом, гірськими лижами та походами. Також мандрував у 50 країн світу.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Залізний пластовий хрест (2022, посмертно)[1].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Останню колискову мати заспівала над труною загиблого сина. У Львові поховали Артемія Димида // CREDO Україна. — 2022. — 21 червня.
- ↑ Андрєєва, В. У Львові мама загиблого воїна Артема Димида заспівала сину останню колискову. Відео // УП.Життя. — 2022. — 21 червня.
Джерела[ред. | ред. код]
- «В тобі був відсутній ген страху». В боях за Україну загинув пластун, мандрівник і відчайдух Артем Димид // Новинарня. — 2022. — 19 червня.
- Скоростецький, В. Вічну славу в бою з окупантами здобув правнук історика Івана Крип'якевича // АрміяInform. — 2022. — 19 червня.
- У Львові прощалися з Героєм Артемом Димидом // Український католицький університет. — 2022. — 21 червня.
- Сьогодні Львів прощається із п'ятьма Героями // galinfo. — 2022. — 21 червня.
|
Це незавершена стаття про українського військовослужбовця чи військовослужбовицю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |