Динамо (станція метро, Москва)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

55°47′23″ пн. ш. 37°33′29″ сх. д. / 55.78972° пн. ш. 37.55806° сх. д. / 55.78972; 37.55806

Динамо
Замоскворецька лінія

Dinamo.jpg
Загальні дані
Тип пілонна трисклепінна глибокого закладення
Глибина закладення 40 м
Кількість платформ 1
Тип платформ(и) пряма
Форма платформ(и) острівна
Довжина платформ(и) 155 м
Дата відкриття 11 вересня 1938 року
Архітектор(и) Я. Г. Лихтенберг(рос.), Ю. А. Ревковский(рос.)
Архітектор(и) вестибюлів Д. Н. Чечулин (рос.)
Інженер(и)-конструктор(и) А. Ф. Денищенко (рос.)
Станція споруджена Шахта 84-85 Мосметробуду
Виходи до Ленінградський проспект
Час відкриття 5.25
Час закриття 1:00
Код станції 036
Замоскворецька лінія
Ховрино
Біломорська
Оборотні тупики
Річковий вокзал
Водний стадіон
Войківська
ТЧ-2 «Сокіл»
Сокіл
Аеропорт
Динамо
     
Білоруська
Маяковська
Тверська
СЗГ до АПЛ
Театральна
     
Новокузнецька
СЗГ до КЛ, КРЛ, СТЛ
     
Павелецька
Автозаводська
Технопарк
Нагатинський метроміст через р. Москву
Коломенська
ССГ до Каширської
Каширська
СЗГ до Варшавської
Кантемирівська
Царицино
Оріхове
Домодєдовська
Красногвардійська
ТЧ «Братєєво»
Алма-Атинська

«Динамо» — станція Замоскворецької лінії Московського метрополітену. Розташована під Ленінградським проспектом між станціями «Аеропорт» і «Білоруська» . Виходи знаходяться на території району «Аеропорт» Північного адміністративного округу міста Москви.

Відкрита 11 вересня 1938. Названа по розташованому поруч стадіону «Динамо»[1].

Оздоблення[ред.ред. код]

Вестибулі[ред.ред. код]

Дві віддзеркалені прямокутні будівлі вестибулів в античному стилі облямовані колонадою круглих коринфських колон. Кожен вестибуль має виходи з трьох сторін (третій вихід у кожному вестибулі закритий). У вестибулях розташовані каси метро.

Наземні павільйони станції «Динамо» стали найбільшими подібними спорудами серед усіх довоєнних станцій Московського метрополітену. Відмінною особливістю вестибулів є і їх барвиста зовнішня архітектура, яка значно багатшими внутрішнього оздобленням.

Вестибулі зведені на узвишші і оточені широкими сходами з системою терас і гранітними сходами. Колони вестибулів, виконані з підмосковного вапняку, вінчають розвинені капітелі. Карнизи декоровані ліпниною. Зсередини вестибюлі оздоблені світлим узбецьким мармуром «газган».

Станція[ред.ред. код]

Нави станції відокремлені один від одного, і головне об'ємно-просторове значення набуває центральний зал. Склепіння трьох залів станції спираються на потужні кубічні пілони з гладкими стінами в проходах і двома виступами в поздовжніх стінах залів. Пілони оздоблені уральським мармуром «Тагіл», що відрізняється різноманітністю малюнка, фактури і великою кількістю відтінків — від густо-червоного до перлинно-сірого. Виступи пілонів завершують декоративні капітелі. На ці капітелі спираються стрілчасті розпалубки навів. Піднімаючись вгору, розпалубки перетинаються посередині склепіння. У цих точках перетину підвішені скляні кульові люстри в бронзовій оправі.

З боків пілонів встановлено мармурові лави з дерев'яними сидіннями. Стіни пілонів, що є спинками лавок, декоровані килимовим малюнком з мармуру і оніксу. Ці спинки завершуються горизонтальними смугами з напівпрозорого підсвіченого зсередини агамзалинського оніксу (травертину), за яким розташовані вентиляційні гратки.

В обробці колійних стін використовувалися онікс, білий і сірий мармур; глухі стіни станції оброблені мармуроподібним вапняком. Бічні стіни, розташовані над коліями, оздоблені сірою керамічною плиткою пірамідальної поверхні.

Підлога в центральному залі викладено плитами рожевого та сірого граніту; покриття бічних залів також гранітне. Спочатку підлогу центрального залу було набрано з мармурової мозаїки, у вигляді темних кіл і квадратів, що чергуються, на світлому фоні, а бічні зали мали асфальтове покриття.

Вестибулі[ред.ред. код]

У станції два наземних вестибулі, вихід з яких здійснюється на Ленінградський проспект і до стадіону «Динамо». Вестибулі з'єднуються зі станцією двома тристрічковими ескалаторами моделі ЕТ-3М (довжина кожного — 80 метрів).

Технічна характеристика[ред.ред. код]

Конструкція станції — пілонна трисклепінна глибокого закладення (глибина залягання — 40 м).

Перспективи[ред.ред. код]

У другій половині 2000-х років з'явився план будівництва в Москві Третього пересадного контуру метро[2], який має розвантажити Кільцеву лінію[3]. Наприкінці 2011 почалися роботи з будівництва ділянки контуру від станції «Виставкова» до станції «Нижня Маслівка»[4]. На новій лінії будується станція «Петровський парк», через яку буде здійснюватися пересадка на станцію «Динамо»[5]. Згідно з офіційними планами, станція «Петровський парк» буде відкрита в грудні 2015[6].

Ресурси Інтернету[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Динамо, станция метро». Имена московских улиц. Топонимический словарь. Архів оригіналу за 2012-01-25. Процитовано 20 декабря 2010. 
  2. «Власти Москвы утвердили план развития столичного метро с 2012 года». РИА Новости. Архів оригіналу за 2011-08-22. Процитовано 8 января 2011 года. 
  3. «Третий пересадочный контур метро разгрузит Кольцевую ветку на 20%». РИА Новости. Архів оригіналу за 2011-08-22. Процитовано 8 января 2011 года. 
  4. «Транспортный генплан Москвы готов!». transday.ru. 21 декабря 2010 года. Архів оригіналу за 2011-08-22. Процитовано 8 января 2011 года. 
  5. «Метропланы Москвы / Где появятся новые станции метро». ИА «Транспорт сегодня». Архів оригіналу за 2011-08-22. Процитовано 8 января 2011 года. 
  6. «Перспективы развития». Официальный сайт Московского метрополитена. Архів оригіналу за 2012-02-05. Процитовано 2012-07-22.