Династія Рання Чжао
| Рання Чжао | ||||
| ||||
| Столиця | Ліши (304—305) Літін (305—308) Пужі (308—309) Пінян (309—318) Чан'ань (318—329) Шангуй (329 | |||
| Мови | Монгольська | |||
| Релігії | Буддизм | |||
| Форма правління | Монархія | |||
| Історія | ||||
| - Заснування | 304 | |||
| - Повалення | 329 | |||
Дина́стія Рання Чжао (інша назва Північна Хань) — династія, що правила частиною північного Китаю після падіння династії Західна Цзінь у 304 році до свого повалення у 329 році державою Пізня Чжао. Ця династія керувалася імператорами з роду Лю, першим з яких був Лю Юань.
Історія[ред. | ред. код]
Наприкінці 290-х років починається внутрішнє послаблення династії Цзінь. Водночас у північних районах накапичалася значна частина кочових племен, які повинні були захищати Китай від нападів з півночі. Особливо численні були сили сюнну, які становили близько 400 тисяч осіб, були найчисленнішими в Ордосі та провінції Бін. У 290 році їх очолив впливовий військовик Лю Юань, який сам походив з сюнну. В подальшому він зумів скористатися війною восьми принців, щоб почати створювати на півночі Китаю власну державу.
У 304 році було захоплено повіт Ліши (частина сучасної провінції Шаньсі). Це вважається роком заснування династії Рання Чжао. З цього моменту до 317 року тривали військові дії проти династії Цзінь. Зрештою сюнну та їх союзникам вдалося захопили найважливіші міста Лоян та Чан'ань. Втім династія Рання Чжао не відрізнялася стабільністю. Вона зазнавала постійних зовнішніх атак, й водночас тривалі внутрішні суперечки за владу. В результаті владу в країні перебрав Ши Ле, який відзначився у війнах з державою Цзінь. У 318 році Рання Чжао фактично розпалося на дві частини. Зрештою у 329 році Ши ле скинув імператора Лю сі й оголосив про створення нової династії Старша Чжао.
Імператори[ред. | ред. код]
| Посмертне ім'я | Особисте ім'я | Роки правління | Девіз і роки правління |
|---|---|---|---|
| Гуан-вень-ді 光文帝 Guāngwéndì |
Лю Юань 劉淵 Liú Yuān |
304–310 |
|
| Лян-ван 梁王 Liángwáng |
Лю Хе 劉和 Liú Hé |
310] |
|
| Чжао У-ді 昭武帝 Zhāowǔdì |
Лю Цун 劉聰 Liú Cōng |
310–318 |
|
| Інь-ді 隱帝 Yǐndì |
Лю Цань 劉粲 Liú Càn |
318 |
|
| Хоу Чжу 後主 Hòu Zhǔ |
Лю Яо 劉曜 Liú Yào |
318–329 |
|
Джерела[ред. | ред. код]
- Taskin V.S. Materials on the history of nomadic peoples in China. 3rd — 5th cc. AD. Issue 2. Jie, Moscow, Oriental Literature, 1990, pp. 14-15, ISBN 5-02-016543-3
| ||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
