Династія Чен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Династія Чен
303 – 347 Династія Східна Цзінь Flag
Столиця Ченду
Мови китайська
Форма правління Монархія
Історія
 - Заснування 303
 - Повалення 347

Дина́стія Чен (інші назви Чен-Хань, Рання Шу, кит. традиц.: 成漢спрощ.: 成汉піньїнь: Chénghàn) — династія періоду шістнадцяти варварських держав, що правила частиною північного Китаю після падіння династії Західна Цзінь у 304 році до свого повалення у 347 році державою Східна Цзінь. Ця династія керувалася імператорами з роду Лі, першим з яких був Лі Те.

Історія[ред.ред. код]

Засновниками були вожді племені цзун, родичів тибетського племені ді. Китайці називали їх ба або ба-шу. Цзуни прийшли до Китаю за часів династії Хань. В їх обов'язок входило захист країни із південному заходу. Зрештою вони поселилися на території сучасної провінції Ганьсу. В подальшому вірно служили імператорам з династії Хань, володарям Вей та Цзінь. Втім послаблення останнього у 290-х роках, а також сильний голод спричинив до мігрування цзунів на чолі із вождем Лі Те на північ імперії. Зрештою у 303 році він оголосив про створення незалежної держави Чен.

Проте справжнім засновником держави став Лі Сюн, який протягом 30 років успішно відбив атаки інших північних держав й оголосив себе імператором. У державних паперах загалом використовувалася китайська мова. Сам Лі Сюн всіляко намагався довести спорідненість з китайським впливовим родом Лі. Перед смертю він допустив помилку, передавши владу братові, а не синові. Це призвело до конфлікту, що значно послабило державу Чен. У 338 році її було пейменовано на Хань. Втім у 347 році послаблена Чен-Хань була захоплена військами Східної Цзінь.

Імператори[ред.ред. код]

Посмертне ім'я Особисте ім'я Роки правління Девіз і роки правління
Цзін-ді
景帝 Jǐngdì
Лі Те
李特 Lǐ Tè
303
  • Цзяньчу (建初 Jiànchū) або Цзінчу (景初 Jǐngchū) 303
Цінь-вень-ван
秦文王 Qínwénwáng
Лі Лю
李流 Lǐ Liú
303]


У-ді
武帝 Wǔdì
Лі Сюн
李雄 Lǐ Xióng
303334
  • Цзяньсін (建興 Jiànxīng) 303–305
  • Яньпін (晏平 Yànpíng) 305–311
  • Юйхен (玉衡 Yùhéng) 311–334
Ай-ді
哀帝 Āidì
Лі Бань
李班 Lǐ Bān
334
  • Юйхен (玉衡 Yùhéng) 311–334
Ю-гун
幽公 Yōugōng
Лі Ці
李期 Lǐ Qī
334338
  • Юйхен (玉衡 Yùhéng) 311–334
Чжао Вень-ді
昭文帝 Zhāowéndì
Лі Шоу
李壽 Lǐ Shòu
338343
  • Ханьсін (漢興 Hànxīng) 338–343
Гуй І-хоу
歸義侯 Gūiyìhóu
Лі Ші
李勢 Lǐ Shì
343347
  • Тайхе (太和 Tàihé) 343–346
  • Цзянін (嘉寧 Jiāníng) 346–347

Джерела[ред.ред. код]

  • Kleeman, Terry F., Great Perfection: Religion and Ethnicity in a Chinese Millennial Kingdom, ISBN 0-8248-1800-8