Динник Олександр Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олександр Миколайович Динник
Динник Олександр Миколайович.jpg
Народився 19 (31) січня 1876(1876-01-31)
Ставрополь
Помер 22 вересня 1950(1950-09-22) (74 роки)
Київ
Місце проживання Дніпропетровськ, Київ
Громадянство / підданство Російська імперія і СРСР
Alma mater Київський університет
Галузь наукових інтересів механіка
Вчене звання професор
Науковий ступінь академік АН СРСР
Відомі учні академіки АН УРСР В. А. Лазарян, Г. М. Савін, академік АН Киргизької РСР М. Я. Леонов
Відомий завдяки: заснуванням наукової школи з теорії пружності в Україні
Нагороди
Орден Святого Станіслава
Орден Леніна Орден Трудового Червоного Прапора Заслужений діяч науки і техніки України

Олекса́ндр Микола́йович Ди́нник (19 (31) січня 1876(18760131), Ставрополь — 22 вересня 1950, Київ) — український вчений у галузі механіки та теорії пружності, засновник наукової школи з теорії пружності в Україні. Академік АН УРСР (1929), академік АН СРСР (1946), Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1943), лауреат премії імені М. І. Пирогова.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 19 (31 січня) 1876 року в Ставрополі в родині вчителя жіночої гімназії. Початкову освіту здобув у місцевій класичній гімназії, вищу — спочатку на математичному факультеті Новоросійського університету (провчився тільки один рік), та Університеті святого Володимира, фізично-математичний факультет якого закінчив у 1899 році із золотою медаллю та премією імені Пирогова за роботу «Нарис вчення про намагнічення».

У 18991904 роках — лаборант Київського університету; у 19001909 роках працював у Київському політехнічному інституті. У 1908 році отримав науковий ступінь магістра механіки, у 1909 році став ад'юнктом прикладної механіки. У 1910 році удосконалював свої знання у Мюнхені в лабораторіях учених А. Феппля та А. Зоммерфельда, де в 1912 році одержав науковий ступінь доктора-інженера.

В 1901 році оримав чин титулярного радника, в 1903 році — колезького асесора, в 1906 році — надвірного радника, в 1909 році — колезького радника зі старшинством. В 1906 році нагороджений орденом Святого Станіслава.

В 19101914 роках — викладач Донського політехнічного інституту (Новочеркаськ); в 19131941 роках працював у Катеринославському гірничому інституті (згодом Дніпропетровському гірничому інституті), в 19271929 роках декан факультету гірничозаводської механіки, завідував кафедрою теоретичної механіки в 1913—1930 роках. В 19231925 роках читав лекції в гірничому технікумі Донецька.

З 1941 по 1944 рік працював в Інституті гірничої механіки АН УРСР, в Уфі і Москві; в 19441950 роках — професор Київського університету; в 19441947 роках завідувач відділу теорії пружності Інституту гірничої механіки АН УРСР; з 1948 року — завдувач відділу теорії пружності Інституту будівельної механіки АН УРСР.

Надгробок О. Динника

Помер 22 вересня 1950 року. Похований в Києві на Лук'янівському цвинтарі (ділянка № 20, ряд 11, місце 34). На могилі гранітна стела. Автори скульптор М. П. Короткевич, архітектор Р. П. Юхтовський.

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Наукові праці присвячені теорії пружності, опору матеріалів, теорії стійкості, прикладній математиці. Працював у галузі дослідження гірничого тиску арок, шахтних підйомних канатів, стійкості стрижнів пластин, оболонок, стрижневих систем та інших елементів споруд, теорії коливань, теорії пружності анізотропного середовища. Розробив наближені методи розв'язання задачі теорії пружності. Створив наукову школу в галузі теорії пружності і був її керівником протягом 25 років.

Створив багато експериментальних баз і наукових лабораторій. Автор понад 200 наукових праць. Написав ряд підручників і довідників по теоретичній механіці, будівельній механіці, теорії пружності. Основні твори:

  • «Удар і стиск пружних тіл.» — К., 1909;
  • «Крутіння. Теорія і додаток.» — М.-Л., 1938;
  • «Курс теоретичної механіки» в 3-х частинах, 1938—1950;
  • «Стійкість пружних систем.» — М.-Л., 1950.

Підготував понад 40 докторів наук. Його учнями були вчені академіки АН УРСР В. А. Лазарян, Г. М. Савін, академік АН Киргизької РСР М. Я. Леонов, професор Шереметьєв та інші[1].

Нагороди, пам'ять[ред.ред. код]

меморіальна дошка

Нагороджений орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора, медалями.

31 січня 1973 року в Києві на фасаді будинку по вулиці Михайла Коцюбинського, 9, де в 19441950 роках жив вчений, встановлено меморіальну дошку (бронза, барельєф; скульптор М. П. Короткевич, архітектор Р. П. Юхтовський)[2].

Затверджена премія його імені.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Українська радянська енциклопедія : [в 12-ти т.] / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — Т. 3 : Гердан — Електрографія. — К. : Голов. ред. УРЕ, 1979. — С. 351.
  • Гришкова Н. П., Георгиевская В. В. Александр Николаевич Динник. — К., 1956.
  • Пантеон зодчих Лук'янівського некрополю. Біографічний довідник. — К.: «З-Медіа», 2008. — С. 104. — ISBN 96696-254-2-4.