Диня
| Диня | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Гарбузоцвіті (Cucurbitales) |
| Родина: | Гарбузові (Cucurbitaceae) |
| Рід: | Cucumis |
| Вид: | Диня (C. melo)
|
| Біноміальна назва | |
| Cucumis melo L., 1753
| |
 Вікісховище: Cucumis melo
| |
Ди́ня посівна́, або ди́ня звича́йна (Cucumis melo; Melo sativus) — однорічна рослина з роду огірок і родини гарбузових (Cucurbitaceae). Харчова баштанна культура, іноді застосовується як лікарська.
Опис[ред. | ред. код]
Трав'яна шорстко-запушена рослина. Стебло невиразногранчасте, повзуче, до 3 м завдовжки. Листки чергові, округло-серцеві, п'ятилопатеві, зубчасті, 6—20 см завдовжки. Зверху шорсткі, знизу покриті жалкими волосинками.
Квітки одностатеві, рідше — двостатеві; тичинкові — на коротких ніжках, зібрані негустими пазушними пучками; маточкові — одиничні. Віночок колесоподібний, п'ятироздільний, ясно-жовтий.
Плід ягодоподібний (несправжня ягода), багатонасінний, зеленуватий або жовтуватий, кулястий, овальний або видовжений. Цвіте у липні — серпні. Плодоносить у серпні — вересні.
Поширення[ред. | ред. код]
Батьківщиною вважається Африка і Ост-Індія. Перша згадка (лат. pepones) зустрічається в Біблії. На наших теренах диня почала поширюватися з XVI ст. Хороша диня має солодкий, майже медовий смак.
Уродженка тропічної та субтропічної Африки, диня з давніх часів підкорювала серця гурманів. Ще в давнину дикорослу диню поціновували за її смак. Відомо, що в Єгипті плоди дині приносили в дар богам, а у Вавилоні їм приписували божественну властивість зберігати в собі Світло.
Потім землероби Північної Індії та Середньої Азії почали вирощувати культурні сорти дині. Поступово ця баштанних культур завоювала всю Середню та Малу Азію і схід аж до Китаю. В Європу і Росію диню завезли тільки в середні XVI століття.
Цей ароматний і яскравий плід припав до смаку королям, і вони стали вишуканими її поціновувачами. У Франції диню вирощували на версальському городі, на Московщині за царя Олексія Михайловича — в теплицях під Москвою.
В Україні широко вирощують, переважно в південних районах країни.
Вирощування дині в Україні[ред. | ред. код]
Масово диню вирощують в Миколаївській, Одеській, Херсонській, Запорізькій, Дніпропетровській областях, на півдні Вінницької області приблизно від Могилева-Подільського до Ольгополя, на півдні Чернівецької області, частково в Кіровоградській, Черкаській, Полтавській областях.
Дині були майже на кожному обійсті до початку колективізації.
Нутриціологічне значення[ред. | ред. код]
М'якуш дині містить багато заліза, калію, кальцію, магнію, вітамінів групи В, С і А, каротин і пектини. Завдяки їм, диня є засобом профілактики серцево-судинних захворювань, знижує рівень холестерину в крові і запобігає розвитку атеросклерозу, заспокоює нервову систему, нормалізує роботу кишківника, а також виводить токсини.
Диня містить багато клітковини та вважається важкостравним продуктом.[1]
Хімічний склад[ред. | ред. код]
Плоди містять органічні кислоти, цукри (16—18 %), пектинові речовини, вітаміни (Е, С, В6, В2, каротин, нікотинову, пантотенову та фолієву кислоти), клітковину, азотисті й мінеральні речовини.
Фармакогнозичне значення[ред. | ред. код]
Плід дині посівної використовують як помірно послаблювальний, сечогінний та жовчогінний засіб при захворюваннях сечовивідних шляхів, серцево-судинної системи і жовчних шляхів, при порушенні обміну речовин (подагра, нирковокам'яна хвороба тощо), при геморої, хворобах горла й хронічному кашлі та від глистів.
Ніжна клітковина посилює перистальтику кишок і сприяє виведенню холестерину. Завдяки наявності в дині великої кількості фолієвої кислоти, її корисно вживати при малокрів'ї, захворюваннях печінки та при атеросклерозі. Надмірне вживання дині спричинює болі в животі, пронос.
З косметичною метою сік дині посівної використовують для видалення пігментних плям, вугрів та ряботиння.
З лікувальною метою використовують плоди. Вживають плоди свіжими; про запас в'ялять, сушать, переробляють на цукати, варення, джеми, маринади тощо.
Рослина неофіцинальна.
Застосування[ред. | ред. код]
У сорті зеленого чаю «Sencha Berry-Melon» додано медову диню у засушеному вигляді, разом з малиною.
Галерея[ред. | ред. код]
- Диня (Cucumis melo L.) Українські сорти
Сорт Забавка
Сорт Липнева
Сорт Берегиня
Скибки сорту Даная
Сорт Даная
Сорт Титовка
Плід сорту Титовка у розрізі
Сорт Самарська
Сорт Чайка
Насіння сорту Інея
.jpg)
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Диня в медицині. Архів оригіналу за 15 жовтень 2010. Процитовано 31 жовтень 2010.
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Лікарські рослини: енциклопедичний довідник / відповідальний редактор. А. М. Гродзінський. — Київ : Видавництво «Українська енциклопедія імені М. П. Бажана», Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — 544 сторінки. — ISBN 5-88500-055-7.
Посилання[ред. | ред. код]
- Диня посівна // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 139. — ISBN 5-88500-055-7.
- Диня // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Соковита красуня диня: корисні властивості та калорійність (рос.)
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|