Директива про кредитні угоди для споживачів
| Директива Європейського Союзу | |
 | |
| Назва | Директива № 2008/48/ЄС Європейського парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів та про скасування Директиви Ради 87/102/ЄЕС |
|---|---|
| Ким прийнято | Європейський парламент та Рада |
| Прийнято під | Ст. 95 ДЄС |
| Офіційний вісник ЄС | OJ L 133, 22.5.2008, ст. 66–92 |
| Історія | |
| Дата створення | 23 квітня 2008 |
| Дата набрання чинности | 11 червня 2008 |
| Дата імплементації | 11 червня 2010 |
| Інше законодавство | |
| Замінює | Директива Ради № 87/102/ЄЕС |
| Чим виправлено | Директива Комісії № 2011/90/ЄС Директива № 2014/17/ЄУ Регламент (ЄУ) № 2016/1011 Регламент (ЄУ) № 2019/1243 Директива (ЄУ) № 2021/2167 |
| Чинне законодавство | |
Директи́ва про креди́тні угоди́ для споживачі́в застосовується як до кредиторів, так і до позичальників. Вона охоплює майже всі види споживчих кредитів на суму від 200 до 75 000 євро, включаючи класичні кредити з розстрочкою платежу (споживчі кредити) та овердрафт. Обов’язковою умовою є те, що кредити мають фіксований термін, тобто мають договірно узгоджений термін.
Ця директива закріплює права споживачів фінансових послуг, якими вони наділені на передконтрактній стадії, а також на стадії виконання кредитної угоди. Зокрема, Директива № 2008/48/ЄС повністю гармонізує правове регулювання правовідносин споживчого кредитування країн‐членів по всьому ЄС, а саме:
- елементи загальної вартості кредиту для споживача (ст.3(g));
- методологію, що використовується для розрахунку річної процентної ставки (ст.19та додаток I);
- зобов’язання щодо розкриття іншої відповідної інформації, яка повинна бути надана споживачеві (глава II містить положення про договірну практику для кредитних угод, що стосуються розкриття інформації для споживача перед укладанням договору та вимоги до рекламної інформації)
На будівельні кредити (кредити, забезпечені заставою нерухомості, таким як застава землі (Grundschuld)[de] або іпотека), ці правила прямо не поширюються. Хоча правила щодо розкриття інформації про процентні ставки застосовуються до цих позик, вони не поширюються на нові терміни повідомлення. Безвідсоткові позики та субсидовані позики повністю звільнені від них. Ці правила застосовуються до всіх нових контрактів, укладених з 11 червня 2010 року.
- У рекламі може бути зазначена лише процентна ставка, яка відповідає щонайменше двом третинам транзакцій, укладених в результаті реклами. Це правило двох третин регулюється пунктом 3 статті 6a Положення про ціноутворення (PAngV). Тому постачальникам більше не дозволяється рекламувати послуги з лідером збитків, який би відповідав вимогам лише кількох клієнтів.
- Необхідно згадати наступне:
- Процентна ставка
- чиста сума кредиту
- ефективна річна процентна ставка
- У майбутньому зазначена процентна ставка повинна вказувати, чи є вона фіксованою, змінною чи комбінованою, а також які інші витрати клієнт мав би сплатити у разі укладення договору.
- Перш ніж буде остаточно укладено кредитну угоду, потенційному позичальнику має бути надана стандартизована форма, що містить всю необхідну інформацію про кредитну пропозицію. Мета полягає в тому, щоб потенційному позичальнику було легше порівняти всі пропозиції, оскільки вся інформація чітко представлена та завжди розташована в одному місці з однаковими орієнтирами.
- Споживач може запросити план погашення до укладення договору.
- Повинно бути чітко зазначено, чи є постачальник посередником, чи постачальником продукту. Банки не завжди є постачальниками продуктів. Наприклад, кооперативні банки (Volksbank та Raiffeisen Bank) виступають лише посередниками у наданні позики в розстрочку easycredit від Teambank. Таким чином, Teambank є постачальником продукту.
- Комісію, яку посередник отримує за організацію кредиту, необхідно розкрити.
До набрання чинності директиви клієнти могли вперше розірвати свої договори про розстрочку кредиту з фіксованим терміном через 6 місяців, попередивши про це протягом 3 місяців. Часткове погашення також було можливим після цього, якщо це було узгоджено в договорі, часто за певну плату.
Тепер кожен позичальник може вимагати повного або часткового погашення кредиту в будь-який час. За це кредитор може стягувати штраф за дострокове погашення у розмірі до 1% від суми дострокового погашення. Для термінів кредиту до 12 місяців штраф за дострокове погашення не може перевищувати 0,5%.
Якщо кредитор не передає юридично необхідні документи під час укладення договору, а подає їх пізніше, термін розірвання продовжується на цей термін.
Споживчі кредити також можна укладати онлайн, якщо вони підписані позичальником за допомогою кваліфікованого електронного підпису (КЕП)[en].
У Німеччині директиву було транспоновано в національне законодавство шляхом імплементації Директиви про споживчий кредит, цивільно-правової частини Директиви про платіжні послуги та реорганізації положень щодо права на відмову від товару та повернення товару .
Цей закон транспонує в німецьке законодавство Директиву № 2008/48/ЄС Європейського парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів та про скасування Директиви Ради 87/102/ЄЕС та цивільно-правову частину Директиви № 2007/64/ЄС Європейського парламенту та Ради від 13 листопада 2007 року про платіжні послуги на внутрішньому ринку, що вносить зміни до Директив № 97/7/ЄС, № 2002/65/ЄС, № 2005/60/ЄС та № 2006/48/ЄС та скасовує Директиву № 97/5/ЄС (Директива про грошові перекази).
15 листопада 2016 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про споживче кредитування», який набув чинності з 10 червня 2017 року.[1] Цей Закон став першим спеціальним нормативно‐правовим актом, який регулює відносини у сфері споживчого кредитування та певною мірою імплементує Директиву № 2008/48/ЄС .
Повної адаптації з Директивою № 2008/48/ЄС в Законі зазнали положення про: встановлення вимог до рекламної інформації (ст. 7); врегулювання питання переддоговірної інформації (ст. 9); обов’язок кредиторів здійснювати оцінку кредитоспроможності споживачів (ст. 10); врегулювання діяльності кредитних посередників (ст. 6); врегулювання права споживачів відмовитись від укладеного договору споживчого кредиту (ст. 15) тощо.[2]
- Директива № 2008/48/ЄС
- Gesetz zur Umsetzung der Verbraucherkreditrichtlinie, des zivilrechtlichen Teils der Zahlungsdiensterichtlinie sowie zur Neuordnung der Vorschriften über das Widerrufs- und Rückgaberecht
- Informationsseite des Bundesministerium der Justiz
- ↑ Про споживче кредитування. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 15 лютого 2026.
- ↑ Стефанчук, Микола Олексійович; Лінок, Сергій Володимирович (16 квітня 2024). Захист прав споживачів кредитних послуг в контексті адаптації законодавства України до законодавства ЄС. Академічні візії (укр.) (30).
