Директива про посвідчення водія
| Директива Європейського Союзу | |
| Текст, що стосується Європейської економічної зони | |
 | |
| Назва | Директива № 2006/126/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 20 грудня 2006 року про посвідчення водія |
|---|---|
| Ким прийнято | Європейський парламент та Рада |
| Прийнято під | Ст. 71 ДЄС |
| Офіційний вісник ЄС | OJ L 403, 30.12.2006, ст. 18–60 |
| ВРУ | Переклад українською мовою |
| Історія | |
| Дата створення | 20 грудня 2006 |
| Дата набрання чинности | 19 січня 2007 |
| Дата імплементації | 19 січня 2011 |
| Інше законодавство | |
| Чим виправлено | Директива Комісії № 2009/113/ЄС Директива Комісії № 2011/94/ЄУ Директива Комісії № 2012/36/ЄУ Директива Комісії № 2013/22/ЄУ Директива Комісії № 2013/47/ЄУ Директива Комісії № 2014/85/ЄУ Директива Комісії (ЄУ) № 2015/653 Директива Комісії (ЄУ) № 2016/1106 Директива (ЄУ) № 2018/645 Директива Комісії (ЄУ) № 2018/933 Директива Комісії (ЄУ) № 2020/612 |
| Чинне законодавство | |
Директи́ва про посві́дчення водія́ — нормативно-правовий акт Європейської Унії щодо гармонізації національних правил видачі та вилучення[de] посвідчення водія в державах-членах Європейської Унії.
Директива містить положення щодо зразка європейського посвідчення водія, наведені у Додатку I.
Перша Директива про посвідчення водія (Директива № 80/1263/ЄЕС)[1] запровадила перші правила Європейської Спільноти (ЄС) для гармонізації національних систем посвідчень водія, зокрема, шляхом запровадження зразка посвідчення водія Співтовариства, попереднього визначення категорій транспортних засобів та встановлення умов, за яких посвідчення водія можуть видаватись або обмінюватися в ЄС.
Ці положення були уточнені та розширені Другою директивою про посвідчення водія (Директива № 91/439/ЄЕС).[2] Зокрема, вона встановила взаємне визнання посвідчень водія, виданих державами-членами[3], та запровадила мінімальні вікові вимоги для отримання посвідчення водія.
Третя Директива про водійські посвідчення (Директива № 2006/126/ЄС) була прийнята у грудні 2006 року та оновлена одинадцять разів у період з 2009 по 2020 рік, головним чином для сприяння гармонізації спільних стандартів і вимог та їх адаптації до технологічного розвитку.[4] Вона регулює категорії водійських посвідчень та умови їх видачі та вилучення[de] по всій Європі, а також підготовку екзаменаторів з водіння[de]. Вона запроваджує значні інновації для боротьби з «туризмом за водійські посвідчення[de]».
Третя директива про посвідчення водія набула чинности 19 січня 2007 року. Її положення мали бути транспоновані в національне законодавство держав-членів до 19 січня 2011 року та застосовані не пізніше 19 січня 2013 року.
В Австрії Закон про водійські посвідчення (FSG) та Постанова про впровадження Закону про водійські посвідчення (FSG-DV) регулюють видачу та зовнішній вигляд водійських посвідчень та дозволів на керування[en].
У Федеративній Республіці Німеччина це було зроблено, по суті, шляхом внесення змін до Закону про дорожній рух та Положення про допуск осіб до дорожнього руху (Verordnung über die Zulassung von Personen zum Straßenverkehr).
 | Цей розділ потребує доповнення. (Вересень 2025) |
В Україні підготовлено новий законопроєкт, який внесе суттєві зміни у правила отримання та оновлення водійських посвідчень. Власникам прав категорії В буде потрібно буде оновлювати їх кожні 10 років, замість попередніх 30. Це пов’язано з необхідністю адаптації водійських посвідчень до нових стандартів та технологій, а також для підвищення рівня безпеки на дорогах. Усі старі водійські посвідчення потрібно буде замінити до 2033 року. Це дозволить поступово інтегрувати нові категорії та вимоги без великого навантаження на систему.[5]
Також законопроєкт передбачає введення нових категорій водійських посвідчень:
- АМ – для мопедів, що розвивають швидкість до 45 км/год.
- А, А1 і А2 – для різних типів мотоциклів.
- В1 – для квадроциклів.
Ці нововведення мають на меті поліпшення управління різними типами транспортних засобів та забезпечення більшої безпеки на дорогах.[6]
Навесні 2023 року Європейська комісія запропонувала переглянути Директиву про водійські посвідчення («четверта Директива ЄС про водійські посвідчення»)[7] для подальшого покращення безпеки дорожнього руху та сприяння вільному пересуванню.[8]
- ↑ First Council Directive 80/1263/EEC of 4 December 1980 on the introduction of a Community driving licence (англ.), т. 375, 4 грудня 1980, процитовано 12 вересня 2025
- ↑ Council Directive 91/439/EEC of 29 July 1991 on driving licences (англ.), т. 237, 29 липня 1991, процитовано 12 вересня 2025
- ↑ EuGH, Urteil vom 26. 4. 2012 – C-419/10. lexetius.com. Процитовано 12 вересня 2025.
- ↑ bundesrat.de/SharedDocs/drucksachen/2023/0101-0200/153-23.pdf?__blob=publicationFile&v=1
- ↑ Цих водіїв в Україні змусять кожні 10 та 5 років "перездавати на права". Avtosota (укр.). 18 червня 2023. Процитовано 12 вересня 2025.
- ↑ Міняти права доведеться всім: для водіїв в Україні підготували нововведення. Центр Авто (укр.). 2 серпня 2024. Процитовано 12 вересня 2025.
- ↑ Microsoft Word - Vorblatt 230333-0
- ↑ European Commission - Have your say. European Commission - Have your say. Процитовано 12 вересня 2025.
