Дискусія про атомну енергію

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Stewart Brand wearing a shirt bearing the radioactive trefoil symbol with the caption «Rad.»
Стюарт Бренд на дебатах 2010 року: «Чи потрібна світу ядерна енергія?»[1]

Дискусія про атомну енергію — полеміка[2][3][4][5][6][7][8] про впровадження і використання ядерних реакторів у мирних цілях для виробництва електроенергії з ядерного палива. У 1970-1980-х роках у деяких країнах суперечки навколо «мирного атома» досягли свого піку.

Прибічники атомної енергетики стверджують, що атом є джерелом дешевої і безпечної електроенергії. Заявляється, що атомна енергетика, на відміну від органічного палива, практично не призводить до забруднення повітря і, відповідно, дозволяє скоротити викиди в атмосферу парникових газів. Крім того, ще однією перевагою ядерної енергії називають можливість для більшості західних країн подолати таким чином залежність від імпортного палива і забезпечити свою енергетичну безпеку. При цьому підкреслюється, що за використання новітніх технологій і переходу на нові ядерні реактори ризики зберігання радіоактивних відходів практично мінімальні.[9]

Противники ж ядерної енергії не поділяють думку про те, що атомна енергія є безпечним і стійким джерелом енергії, і заявляють, що існування АЕС створює загрозу для людей і для навколишнього середовища: видобуток, переробка і транспортування урану тягнуть за собою ризик для здоров'я людей і завдають шкоди екології; крім цього, вкрай гостро стоїть питання розповсюдження ядерної зброї, а також залишається невирішеною проблема зберігання радіоактивних відходів.[10][11][12] Противники ядерної енергетики також підкреслюють, що ядерні реактори є надзвичайно складними механізмами, тому не можна виключати ризику аварії, сумним доказом чого є низка серйозних радіаційних аварій.[13][14] Такі ризики не завжди можна знизити впровадженням нових технологій.[15] Крім того, якщо врахувати всі стадії виробництва атомної енергії від видобутку урану до виведення ядерних об'єктів з експлуатації, АЕС навряд чи можна назвати дешевим джерелом енергії.[16][17][18]

Нині три з чотирьох найбільших економік світу більшу частину електроенергії отримують з поновлюваних джерел енергії, а не за рахунок ядерних джерел.[19]

Два протиборчі табори[ред. | ред. код]

Поступово суспільство розділилося на два табори, залежно від ставлення до атомної енергії: табір прихильників і табір противників. У основі цього поділу лежать різні погляди на ризики цього виду енергії, а також особисті переконання щодо участі громадськості в процесі прийняття рішень у галузі високих технологій. Найзлободеннішими є такі питання: чи безпечні АЕС для людини і навколишнього середовища? Чи можливе повторення Чорнобиля або Фукусіми? Чи можемо ми безпечно утилізувати радіоактивні відходи? Чи здатна ядерна енергетика зменшити зміну клімату й забруднення повітря?[20]

2010 року вийшла книга Баррі Брука і Єна Лоу «Для чого і чому: ядерна енергетика».[21] Баррі Брук висуває сім аргументів на користь ядерної енергії:

  • Відновлювані джерела енергії можуть виявитися не здатними запобігти енергетичній кризі й перешкодити зміні клімату
  • Ресурси ядерного палива практично не обмежені
  • Впровадженням нових технологій можна домогтися безпечної утилізації радіоактивних відходів
  • Ядерна енергетика вважається найбезпечнішим видом енергії
  • Ядерна енергетика сприяє зміцненню глобальної безпеки
  • Вважається, що видобуток електроенергії за допомогою ядерної енергетики обходиться дешевше, в порівнянні з органічним паливом і поновлюваними джерелами енергії
  • Розвиток ядерної енергетики може призвести до революції в області безпечної енергетики

Єн Лоу, в свою чергу, висуває такі аргументи проти використання ядерної енергії:

  • Розвиток АЕС навряд чи здатний найближчим часом вплинути на зміну клімату
  • Будівництво та експлуатація АЕС обходиться занадто дорого
  • Цілком можливо, що показники потреб населення в електроенергії завищено
  • Як і раніше залишається невирішеною проблема поховання відходів
  • Існує загроза розповсюдження ядерної зброї і, як наслідок, ядерної війни
  • Великі сумніви викликає, чи є цей метод вироблення енергії безпечним
  • Є ризик радіаційних катастроф

У журналі Економіст заявляють, що ядерна енергетика — це «небезпечно, непопулярно, дорого і ризиковано», і що «її відносно легко можна замінити іншими видами енергії».[22]

Електрика і енергія[ред. | ред. код]

За даними Всесвітньої ядерної асоціації та Міжнародного агентства з атомної енергії, 2012 рік відзначено найнижчими від 1999 року показниками продуктивності АЕС: 2012 року у всьому світі атомні електростанції виробили 2346 млрд кВт·год електроенергії, що на сім відсотків менше, ніж 2011 року. Експерти пов'язують цей факт з тим, що після аварії на АЕС Фукусіма-1 значну частину АЕС Японії вивели з експлуатації на цілий рік.[23] Зниженню виробництва електроенергії також посприяло і закриття восьми енергоблоків у Німеччині. Крім цього, цього ж року припинено роботу ще кількох реакторів у США (Кристал Рівер[en], Форт Калгун і Сан-Онофре[ru]).

Нині в Бразилії, Китаї, Німеччині, Індії, Японії, Мексиці, Нідерландах, Іспанії та Великій Британії з альтернативних відновлюваних джерел енергії виробляється більша частина електроенергії, ніж з ядерних джерел. 2015 року виробництво електроенергії з використанням сонячної енергії виросло на 33 %, а енергії вітру — більше ніж на 17 %.[19]

Численні дослідження підтвердили, що атомні електростанції виробляють близько 16 % світової електроенергії, проте це забезпечує лише 2,6 % кінцевого споживання енергії. Ця невідповідність пояснюється переважно низькою ефективністю споживання цього виду електроенергії, порівняно з іншими енергоносіями, а також тим, що доводиться враховувати збитки, пов'язані з транспортуванням електроенергії, оскільки АЕС зазвичай розташовані далеко від місця кінцевого споживання енергії.[24]

Енергетична безпека[ред. | ред. код]

Як зазначалось раніше, для деяких країн атомна енергетика забезпечує енергетичну незалежність, оскільки дозволяє подолати залежність від імпортного палива. Крім того, атомної енергетики практично не торкнулися санкції.[25][26] Однак, слід відзначити, що країни, на які сьогодні припадає понад 30 % світового видобутку урану — Казахстан, Намібія, Нігер, Узбекистан — є політично нестабільними.[27]

Економіка[ред. | ред. код]

Будівництво нових АЕС[ред. | ред. код]

Складно передбачити, якими темпами відбуватиметься будівництво нових АЕС, з огляду на те, що багато в цьому питанні залежить від того, якому джерелу енергії нададуть перевагу інвестори. Як правило, необхідні високі витрати на будівництво атомної електростанції і низькі витрати на паливо. Також слід ураховувати витрати на виведення АЕС з експлуатації та на утилізацію радіоактивних відходів. З іншого боку, заходи, спрямовані на боротьбу з глобальним потеплінням, такі як податки і квоти на викиди вуглецю, навпаки, можуть посприяти розвитку ядерної енергетики.

Безпека і аварії на АЕС[ред. | ред. код]

За весь час[коли?] існування АЕС у всьому світі сталося 99 аварій.[28] 57 з них відбулося після Чорнобильської катастрофи, тоді як 57 % (56 з 99) всіх аварій на АЕС трапилося в США. До найсерйозніших аварій на АЕС належать аварія на АЕС Фукусіма-1 (2011), чорнобильська катастрофа (1986), аварія на АЕС Три-Майл-Айленд (1979) і деякі інші.[29]

Чорнобильська катастрофа[ред. | ред. код]

Карта радіоактивного забруднення нуклідом цезій-137 на 1996 рік: закриті зони (понад 40 Кі/км²) зони постійного контролю (15—40 Кі/км²) зони періодичного контролю (5—15 Кі/км²) 1—5 Кі/км².

26 квітня 1986 року сталась аварія на Чорнобильській атомній електростанції. Внаслідок вибуху і подальшої пожежі в атмосферу викинуто багато радіоактивних речовин, які поширилася на території західної частини СРСР і Європи. Ця аварія вважається найстрашнішою за всю історію існування АЕС і їй, разом з аварією на АЕС Фукусіма-1, надано максимальний, 7-ий рівень за Міжнародною шкалою ядерних подій (INES).[30] До ліквідації наслідків аварії залучено більше 500 000 осіб, а витрати в сумі 18 млрд карбованців завдали серйозного удару по радянській економіці.[31] Аварія поставила питання про безпеку атомної енергетики, що на кілька років сповільнило розвиток галузі.[32]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Stewart Brand + Mark Z. Jacobson: Debate: Does the world need nuclear energy?. TED. 2010-02. Процитовано 2013-10-21. 
  2. Sunday Dialogue: Nuclear Energy, Pro and Con. New York Times. 2012-02-25. 
  3. MacKenzie, James J. The Nuclear Power Controversy by Arthur W. Murphy // The Quarterly Review of Biology[en] : journal. — University of Chicago Press, 1977. — Vol. 52, no. 4 (12). — P. 467—468. — DOI:10.1086/410301.
  4. Walker, J. Samuel. Three Mile Island: A Nuclear Crisis in Historical Perspective. — University of California Press, 2006. — С. 10—11. — ISBN 9780520246836.
  5. In February 2010 the nuclear power debate played out on the pages of the New York Times, see A Reasonable Bet on Nuclear Power and Revisiting Nuclear Power: A Debate and A Comeback for Nuclear Power?
  6. In July 2010 the nuclear power debate again played out on the pages of the New York Times, see We're Not Ready Nuclear Energy: The Safety Issues
  7. Diaz-Maurin, François. Going beyond the Nuclear Controversy // Environmental Science & Technology[en] : journal. — 2014. — Vol. 48, no. 1 (11 June). — P. 25—26. — DOI:10.1021/es405282z.
  8. Diaz-Maurin, François; Kovacic, Zora. The unresolved controversy over nuclear power: A new approach from complexity theory // Global Environmental Change[en] : journal. — 2015. — Vol. 31, no. C (11 June). — P. 207—216. — DOI:10.1016/j.gloenvcha.2015.01.014.
  9. Bernard Cohen. The Nuclear Energy Option. Процитовано 2009-12-09. 
  10. Nuclear Energy is not a New Clear Resource. Theworldreporter.com. 2010-09-02. 
  11. Greenpeace International and European Renewable Energy Council (January 2007).
  12. Giugni, Marco. Social protest and policy change: ecology, antinuclear, and peace movements in comparative perspective. — Rowman & Littlefield, 2004. — С. 44—. — ISBN 9780742518278.
  13. Stephanie Cooke (2009).
  14. Sovacool, Benjamin K. The costs of failure: A preliminary assessment of major energy accidents, 1907–2007 // Energy Policy : journal. — 2008. — Vol. 36, no. 5 (11 June). — P. 1802. — DOI:10.1016/j.enpol.2008.01.040.
  15. Jim Green .
  16. Kleiner, Kurt. Nuclear energy: Assessing the emissions // Nature Reports Climate Change[en] : journal. — 2008. — No. 810 (11 June). — P. 130. — DOI:10.1038/climate.2008.99.
  17. Mark Diesendorf (2007).
  18. Mark Diesendorf (2007-07). Is nuclear energy a possible solution to global warming?. 
  19. а б Mycle Schneider, The World Nuclear Industry Status Report 2016: Summary and Conclusions, 13 July 2016, p.12.
  20. John R. Parkins; Randolph Haluza-DeLay (2011). Social and Ethical Considerations of Nuclear Power Development. University of Alberta. 
  21. Brook, B.W. & Lowe, I. (2010).
  22. Nuclear power: When the steam clears. The Economist. 2011-03-24. 
  23. WNA (2013-06-20). Nuclear power down in 2012. World Nuclear News. 
  24. Benjamin K. Sovacool (2011).
  25. Nuclear renaissance faces realities. Platts. Процитовано 2007-07-13. 
  26. L. Meeus; K. Purchala; R. Belmans. Is it reliable to depend on import? (PDF). Katholieke Universiteit Leuven, Department of Electrical Engineering of the Faculty of Engineering. Архів оригіналу за 2007-11-29. Процитовано 2007-07-13. 
  27. Benjamin K. Sovacool (2011-01). Second Thoughts About Nuclear Power. National University of Singapore. с. 5–6. Архів оригіналу за 2013-01-16. 
  28. Sovacool, Benjamin K. A Critical Evaluation of Nuclear Power and Renewable Electricity in Asia // Journal of Contemporary Asia[en] : journal. — 2010. — Vol. 40, no. 3 (11 June). — P. 369. — DOI:10.1080/00472331003798350.
  29. The Worst Nuclear Disasters
  30. Black, Richard (2011-04-12). ''Fukushima: As Bad as Chernobyl?''. Bbc.co.uk. Процитовано 2011-08-20. 
  31. From interviews with Mikhail Gorbachev, Hans Blix and Vassili Nesterenko.
  32. Kagarlitsky, Boris. Perestroika: The Dialectic of Change // The New Detente: Rethinking East-West Relations / Мері Калдор[en]; Gerald Holden; Річард Фалк[en]. — United Nations University Press[en], 1989. — ISBN 0-86091-962-5.