Дисонанс (поезія)

Дисона́нс (від лат. dissono — різноголосий, різнозвучний) у віршуванні — вид римуючого співзвуччя, у якому збігаються приголосні, але не збігаються наголошені голосні, наприклад: слово — слава. Дисонанс увійшов у поетичну практику лише в 20 столітті як рідкісний, але виразний прийом. Використання дисонансів характерне для поезії Емми Андієвської.

Джерела

• Дисонанс [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] у Великій радянській енциклопедії (рос.)
• «Енциклопедичен речник на литературните термини»/ Иван Богданов, Издателство «Петър Берон», София 1993 г.([1])

Див. також

• Дисонанс (музика)
• Когнітивний дисонанс

Посилання

• Дисонанс // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 283-284.