Дисонанс (поезія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Дисона́нс (від лат. dissono — різноголосий, різнозвучний) у віршуванні — вид римуючого співзвуччя, у якому збігаються приголосні, але не збігаються наголошені голосні, наприклад: слово — слава. Дисонанс увійшов у поетичну практику лише в 20 столітті як рідкісний, але виразний прийом. Використання дисонансів характерне для поезії Емми Андієвської.

Джерела[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]