Дитяча порнографія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Дитяча порнографія — порнографічні матеріали за участю неповнолітніх. В законодавстві більшості країн міститься сувора заборона на створення і зберігання подібних матеріалів.

Мапа світу законів про дитячу порнографію
   Зберігання будь-якого виду порнографії (у тому числі дитячої) є законним.
   Зберігання дитячої порнографії не є законним.
   Зберігання будь-якого виду порнографії не є законним.
   Немає даних.

Визначення[ред. | ред. код]

Додатковим протоколом до Конвенції про права дитини, що стосується торгівлі дітьми, дитячої проституції та дитячої порнографії, дитяча порнографія визначається як «будь-яке зображення якими б то не було засобами дитини, яка здійснює реальні або змодельовані відверто сексуальні дії, або будь-яке зображення статевих органів дитини головним чином у сексуальних цілях» (ст. 2c)[1].

Відмінності у національному законодавстві[ред. | ред. код]

У законодавствах різних країн використовуються різні визначення дитячої порнографії. Як правило, забороняється зображення сексуальних дій за участю реальних дітей та підлітків, чий вік нижче певно зазначеного. У деяких державах заборонено виготовлення будь-яких зображень дітей і підлітків в оголеному вигляді, незалежно від того, чи носять вони еротичний характер. Крім того, в деяких державах незаконною є також порнографічна продукція, що демонструє сексуальні відносини неповнолітніх, створена без участі реальних дітей і підлітків (наприклад, малюнки, комп'ютерна графіка).

Покарання за дитячу порнографію в Україні[ред. | ред. код]

У частині 4 статті 301 Кримінального кодексу України передбачено покарання за дитячу порнографію[2]:

Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені щодо творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру, що містять дитячу порнографію, або примушування неповнолітніх до участі у створенні творів, зображень або кіно- та відеопродукції, комп'ютерних програм порнографічного характеру -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією порнографічних предметів, кіно- та відеопродукції, матеріальних носіїв комп'ютерних програм, засобів їх виготовлення, розповсюдження і демонстрування.

Зв'язок з насильством над дітьми[ред. | ред. код]

Дослідники та експерти висловлюють різні думки з приводу причинно-наслідкового зв'язку між переглядом дитячої порнографії та сексуальними домаганнями до дітей в реальному житті.

Згідно з дослідженнями, проведеними клінікою «Майо» (Рочестер, Міннесота, США), від 30 до 80% людей, які проглядали дитячу порнографію, і 76% тих, хто був заарештований за перегляд дитячої порнографії в Інтернеті, приставали до дитини. Водночас дослідники відзначають, що важко дізнатися, як багато людей перейшли від комп'ютерної дитячої порнографії до фізичного акту проти дитини, і як багато перейшли до такого акту без використання комп'ютера[3]. Водночас американський огляд використання Інтернету для спокушання дітей від 2008 року підкреслює можливий зв'язок між розтлінням малолітніх та переглядом дитячої порнографії в Інтернеті[4].

З іншого боку, швейцарське дослідження говорить, що дитяча порнографія не є чинником ризику для тих, хто не здійснював сексуальні злочини (у той же час говориться про необхідність провести дослідження для тих, хто здійснював подібні злочини)[5].

В Японії після скасування в 1972 році заборони на всю порнографію (включаючи численні мальовані зображення сексуальних дій за участю неповнолітніх) відсоток дівчаток до 13 років серед жертв зґвалтування знизився до 1995 року приблизно удвічі (з 8,3% до 4%)[6].

Дитяча порнографія і сексуальні девіації[ред. | ред. код]

Серед сексопатологів і судових психіатрів немає єдиної думки про наявність взаємозв'язку між переглядом дитячої порнографії та парафілічними розладами.

У статті професора психіатрії Дюкського університету Аллена Френціса і професора клінічної психіатрії Колумбійського університету Майкла Фьорста «Нebephilia Is Not a Mental Disorder in DSM -IV- TR and Should Not Become One in DSM — 5»[7] наводяться дані досліджень, на основі фалометрії пеніса, реакції на дитячу порнографію серед 48 здорових гетеросексуальних чоловіків, які служать у збройних силах (Freund & Castell, 1971).

У результаті дослідження фізіологічна реакція на зображення оголених підлітків жіночої статі (12-16 років) і дорослих жінок (17-36 років) була в рівній мірі високою, на дівчаток дитячого віку (4-10 років) — середньо вираженою, а на дітей, підлітків і дорослих чоловічої статі — негативною.

Сама стаття присвячена гебофілії — так в американській сексопатології позначається потяг до статевозрілих ранньопубертатних підлітків, зазвичай до 14 років; у чинній американській діагностичній класифікації гебофілія поки не віднесена до сексуальних девіацій.

Проте, в інших американських дослідженнях доводиться ефективність використання фалометрії для діагностування педофілічних розладів у випробованого. У різних дослідженнях точність методу при виявленні педофілів оцінюється від 29 до 61%[8] [9] [10].

Суди в США відхиляють докази винності в сексуальних злочинах, засновані на фалометрії пеніса. Верховний суд США визначає фалометрію статевого члена як ненадійний метод, посилаючись на дві причини: наукова література не описує цей метод, як надійний; більшість обвинувачених в інцесті, чия вина була доведена, не показують жодних відхилень при проходженні тесту. Велика частка хибно-негативних результатів робить метод ненадійним[11].

Також на підставі рішення дев'ятого американського окружного апеляційного суду, «ув'язнених не можна примушувати до сексуальної стимуляції з метою отримати уявлення про їх нинішні схильності».

Пересилання підлітками своїх еротичних зображень[ред. | ред. код]

У деяких країнах, зокрема в США та Австралії, пересилання підлітками своїх еротичних зображень зі свого мобільного телефону на мобільні телефони інших підлітків (секстінг) розглядається як дитяча порнографія, причому винними вважаються обидва: як людина, яка відправила фотографії, так і та, що отримала їх — це класифікується як виробництво та зберігання дитячої порнографії відповідно. Пітер Каммінг, професор Університету Йорку в Торонто, критикує підведення подібних занять під кримінальну статтю про дитячу порнографію[12].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Додатковий протокол до Конвенції про права дитини, що стосується торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії(рос.)
  2. Кримінальний кодекс України
  3. Ryan Hall, Richard Hall (квітень 2007). A Profile of Pedophilia: Definition, Characteristics of Offenders, Recidivism, Treatment Outcomes and Forensic Issues (PDF). Mayo Clin Proc 82 (4): 457–471. PMID 17418075. doi:10.4065/82.4.457. Процитовано 2008-05-09. (англ.)
  4. Wolak, James (лютий 2008). Online "Predators" and Their Victims (PDF). American Psychologist 63 (2): 111–128. PMID 18284279. doi:10.1037/0003-066X.63.2.111. Процитовано 2008-03-07.  Вказано більш, ніж один |author= та |last= (довідка)(англ.)
  5. Jérôme Endrass, Frank Urbaniok. The consumption of Internet child pornography and violent and sex offending. BMC Psychiatry 2009. Архів оригіналу за 2012-02-22. Процитовано 2010-01-18. (англ.)
  6. Milton Diamond, Ph.D. and Ayako Uchiyama. Pornography, Rape and Sex Crimes in Japan. International Journal of Law and Psychiatry 22 (1): 1-22. 1999. Архів оригіналу за 2012-02-22. Процитовано 2010-01-18. (англ.)}
  7. Frances, A.; First, M.B. Hebephilia is not a mental disorder in DSM -IV- TR and should not become one in DSM - 5.  Проігноровано невідомий параметр |Pmid= (можливо, |pmid=?) (довідка); Проігноровано невідомий параметр |Year= (можливо, |year=?) (довідка); Проігноровано невідомий параметр |Volume= (можливо, |volume=?) (довідка); Проігноровано невідомий параметр |Issue= (можливо, |issue=?) (довідка); Проігноровано невідомий параметр |Pages= (можливо, |pages=?) (довідка); Проігноровано невідомий параметр |Journal= (можливо, |journal=?) (довідка)(англ.)
  8. Blanchard R., Klassen P., Dickey R., Kuban M.E., Blak T. (березень 2001). Sensitivity and specificity of the phallometric test for pedophilia in nonadmitting sex offenders. Psychol Assess 13 (1): 118–26. PMID 11281033. doi:10.1037 / 1040-3590.13.1.118. (англ.)
  9. Freund K., Blanchard R. (лютий 1989). Phallometric diagnosis of pedophilia. J Consult Clin Psychol 57 (1): 100–5. PMID 2925958. doi:10.1037/0022-006X.57.1.100. (англ.)
  10. Murphy, W. & Barbaree, HE (1994). Assessments of sexual offender by measures of erectile response: Psychometric properties and decision making. Brandon, VT: Safer Society Press.(англ.)
  11. United States vs Powers, 59° F.3d 1460 (4th Cir. 1995)(англ.)
  12. Підлітковий «секстінг» — ярлик на все життя — Новини Австралії — Російська щотижнева газета «Єднання» — Russian newspaper in Australia(рос.)