Диференціал (механіка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Диференціал
Підвіска, ведучий вал, задні півосі та диференціал автомобіля Škoda 422[cs]
Анімація роботи диференціала.

Диференціа́л (лат. differentialis, від differentio — «відмінність») — механічний пристрій, що передає обертання з одного джерела на два незалежні споживачі так, що кутові швидкості обертання джерела і обох споживачів можуть бути різними один відносно іншого і їх співвідношення може бути непостійним, але відношення швидкості обертання джерела до суми швидкостей обох споживачів лишається постійним.

Простий диференціал[ред. | ред. код]

Простий або звичайний міжколісний симетричний диференціал регулює кутову швидкість обертання коліс на півосях ведучого моста і підведений до них крутний момент, при однакових кутових швидкостях моменти на обох колесах однакові:

М (на лівій півосі) = М (на правій півосі) = 0,5М (підведеному до головної передачі).

Фактично між півосями відбувається перерозподіл потужностей. Потужність від двигуна:

P=T*w,

де: Т — крутний момент, що підводиться від двигуна через зчеплення, коробку передач, можливо роздавальну коробку передач, карданний вал до головної передачі, а відповідно й диференціал і обидві півосі моста; w — кутова швидкість обертання карданного вала.

Сума потужностей на півосях відповідно дорівнює P:

P=P1+P2; Р1=Т1*w1,Р2=Т2*w2,а оскільки T1=T2=0,5T то тоді P1/w1=P2/w2. 

При блокуванні диференціала кутові швидкості, моменти і потужності на обох півосях рівні.

Прості диференціали інколи використовуються як міжосьові диференціали у роздавальній коробці передач, для розподілу підведеної потужності від двигуна на задню і передню вісь у повноприводних автомобілях.

Диференціал з підвищеним тертям[ред. | ред. код]

Для того, щоб уникнути зупинки однієї півосі при буксуванні колеса, з'єднаного з іншою, на автомобілях підвищеної прохідності іноді використовують диференціали, в яких провертанню півосей або ж сателітів відносно корпусу перешкоджає тертя у фрикціоні або у муфті з в'язкою рідиною.

Диференціал з автоматичним блокуванням може мати косозубі конічні сателіти окремі для кожної півосі, зчеплені між собою додатковою зубчастою передачею. Коли диференціал передає завеликий момент одній із півосей, сателіт, зв'язаний з нею, заклинює, блокуючи диференціал.

Однією з конструкцій диференціалу з підвищеним тертям є кулачковий диференціал. Замість зубчатих коліс півосей у ньому використано кулачки особливої форми, а замість сателітів — сухарики, встановлені в отворах ведучої обойми. При взаємному провертанні півосей сухарик треться своїми протилежними кінцями об кулачки та пересувається у отворі обойми, створюючи тертя, завдяки якому певний обертовий момент від обойми передається обом кулачкам, а їхнє відносне провертання утруднене. Такий диференціал встановлено на автомобілі ГАЗ-66.

історія розвитку диференціалів

Механізм диференціала перше був застосований в 1897 році на паровому автомобілі. Невдовзі після появлення автомобілів з двигуном внутрішнього згорання і на них почали застосовувати диференціали, хоча навіть в 20-х роках деякі автомобілі випускались без диференціала.

В більшості  без диференціала випускався автомобіль НАМИ-1. В теперішній час всі автомобілі мають між колісні диференціали. Міжосьові диференціали застосовуються в повноприводних автомобілях для запобігання циркуляції потужності, що додатково навантажує трансмісію і викликає швидке зношування шин.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]