Диченко Ігор Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Диченко Ігор Сергійович
Портрет Ігоря Диченка.jpg
Віктор Зарецький. Портрет Ігоря Диченка (1964)
Народження 19 грудня 1946(1946-12-19)
Київ
Смерть 24 травня 2015(2015-05-24) (68 років)
  Київ
Національність українець
Громадянство Україна Україна
Діяльність митець

Ігор Сергійович Диченко (19 грудня 1946, Київ — 24 травня 2015, Київ) — український мистецтвознавець, художник, колекціонер.

Життєпис[ред. | ред. код]

К. Малевич Супрематична композиція 1, 1916 (колекція І. Диченка)

1969 року закінчив Київський художній інститут. Працював викладачем і науковим співробітником у Центральному Державному архіві музею літератури і мистецтва України, Київському хореографічному училищі, Музеї історії Києва.[1]

З 1984 року член НСХУ.

З 1970-х років брав участь у численних виставках і мистецьких акціях. 1992 року заснував Міжнародний благодійний фонд свого імені.

Видав дослідницькі праці про творчість українських художників: Г. Нарбута, К. Піскорського, А. Петрицького, М. Бойчука, В. Седляра, О. Богомазова, К. Малевича, В. Касіяна, В. Пальмова, В. Єрмилова, М. Глущенка, Т. Яблонської, А. Горської, О. Хвостенка-Хвостова та інших.[1]

Помер 25 травня 2015 року.[2]

Приватне зібрання[ред. | ред. код]

Ігор Диченко почав збирати твори авангардистів з початку 1960-х років.[3] Зібрання налічує понад 700 картин.[1] Серед зібрання є праці українських аванґардістів.

У приватній розмові поет Віталій Коротич сказав колекціонеру:

«Твої українські кубісти зараз нікому не потрібні. А через 20 років вони будуть модними у світі».[4]

Відтак окремі твори з колекції І. Диченка виставлялись у Києві, Нью-Йорку, Токіо, Мюнхені, Вінніпезі, Лондоні, Тулузі, Катовіце, Санкт-Петербурзі, Москві, Одесі.[1]

У 2011-2015 роках колекція перебувала на тимчасовому зберіганні у «Мистецькому арсеналі»[3]

12 жовтня 2015 року вдова Диченка Валерія Вірська (Котляр) передала унікальну колекцію свого чоловіка в дар державі і народові України. Під час урочистої передачі Президент України за вагомий особистий внесок у культурно-освітній розвиток Української держави, багаторічну сумлінну працю та високу професійну майстерність вручив В. Вірській орден княгині Ольги.[5]

Колекція І. Диченка[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

В Києві існує вулиця Ігоря Диченка[6].

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]