Дичко Лаврентій Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дичко Лаврентій Васильович
Дичко Лаврентій Васильович 1940.jpg
Народився 1880
Сянік, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Помер невідомо
Громадянство
(підданство)
Flag of Austria-Hungary (1869-1918).svg Австро-Угорщина
Flag of Poland (1928–1980).svg Польська Республіка
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність залізничник, політик
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]

Лавре́нтій Васи́льович Дичко́ (1880, Сянік, Австро-Угорщина — невідомо) — український державний діяч. Депутат Верховної Ради УРСР першого скликання (1940–1947).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1880(1880) року в бідняцькій родині в селі Костороці біля міста Сянік, Західна Галичина, Австро-Угорщина. Працював учнем столярної майстерні, столярем вагоноремонтного заводу в місті Будапешті (Австро-Угорщина). За революційну роботу був висланий у місто Моравська-Острава (Чехія, Австро-Угорщина), де пробув до 1915 року. Потім повернувся до міста Стрия, де працював на місцевому паровозоремонтному заводі, кілька разів його звільняли за революційну діяльність.

У 1940 році — майстер, бригадир столярного цеху Стрийського паровозоремонтного заводу.

1940 року був обраний депутатом Верховної Ради УРСР першого скликання по Стрийському виборчому округу № 321 Дрогобицької області.

Станом на весну 1945 року — заступник голови з мобілізації робочої сили виконавчого комітету Стрийської міської ради Дрогобицької області.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Список депутатів Верховної Ради УРСР першого скликання, обраних 26 червня 1938 року // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 2, арк. 44.
  • Список депутатів, обраних у Верховну Раду УРСР // Вісті [Рад депутатів трудящих УРСР] : газета. — Київ, 1940. — № 72 (5861). — 28 березня. — С. 1.
  • Л. В. Дичко // Більшовицька правда : газета. — Дрогобич, 1940. — № 67 (113). — 21 березня. — С. 3.
  • Лаврентій Васильович Дичко // Більшовицька правда : газета. — Дрогобич, 1940. — № 51 (97). — 2 березня. — С. 3.