Очікує на перевірку

Тимчук Дмитро Борисович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Дмитро Тимчук)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дмитро Борисович Тимчук
 Підполковник
Загальна інформація
Народження27 червня 1972(1972-06-27)
Чита, Російська РФСР, СРСР
Смерть19 червня 2019(2019-06-19) (46 років)
Київ, Україна
(Вогнепальне поранення)
Alma MaterБердичівський коледж промисловості, економіки та права, Львівське вище військово-політичне училище і Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного
Військова служба
Роки служби1995-2012
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили (1995-1997, 2000-2012)
 Національна гвардія (1997-2000)
Формування Міноборони (2000-2012)
Війни / битвиУкраїнська миротворча місія в Іраку
Місія сил ООН в Косово
Тимчасові сили ООН у Лівані
Російська інтервенція в Україну 2014
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Україна Народний депутат України
VIII скликання
Народний фронт 27 листопада 2014 19 червня 2019

Картка на сайті Верховної Ради України

Тимчу́к Дмитро́ Бори́сович (27 червня 1972(19720627), Чита — 19 червня 2019, Київ[1]) — український військовий, політичний журналіст, блогер. Підполковник запасу[2]. Координатор групи «Інформаційний спротив»[3]. Став відомим через детальне висвітлення перебігу тимчасової окупації Криму військами РФ, інтервенції Росії в Україну, а також сепаратистських виступів та російської диверсійної діяльності в Україні. Народний депутат 8-го скликання (2014—2019)[4].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 27 червня 1972 в Читі, РРФСР. Дитинство провів у НДР (батько-офіцер проходив службу у Групі радянських окупаційних військ у Східній Німеччині, 1978—1983). Юність провів у Бердичеві на Житомирщині. Закінчив Бердичівський політехнічний коледж[5].

1995 року закінчив факультет військової журналістики Львівського вищого військово-політичного училища.

1995—1997 — проходив службу у військах протиповітряної оборони.

1997—2000 — працював у штабі Національної гвардії України.

2000—2012 — перебував на роботі в різних структурних підрозділах Міністерства оборони України.

У ході службових відряджень відвідав українські контингенти миротворчих сил ООН в Іраку (тричі), Лівані та Косово.

З 2008 — головний редактор інтернет-проекту «Флот-2017» та керівник громадської організації «Центр військово-політичних досліджень».

З 2 березня 2014 — координатор групи «Інформаційний спротив», рос. «Информационное сопротивление»[3]; інколи перекладається як «Інформаційний опір», водночас абревіатура залишається ІС[6].

Завдяки активності групи «Інформаційний спротив» Дмитро Тимчук став одним з найпопулярніших інтернет-діячів в Україні. Зокрема, у соціальній мережі Facebook кількість тих, хто слідкує за його сторінкою з актуальними новинами від ІС, перевищила 190 000 користувачів[7].

Смерть

[ред. | ред. код]

Загинув 19 червня 2019 внаслідок вогнепального поранення голови. Дружина Тимчука Ганна зателефонувала в лікарню та повідомила, що чоловік чистив зброю та випадково поранився. День його смерті трагічно збігається з іншою подією — представленням звіту Міжнародної слідчої групи (JIT) з розслідування катастрофи рейсу МН17. Саме збором доказів для цієї справи Тимчук займався останні роки. За фактом загибелі Тимчука поліція відкрила кримінальне провадження за ст. 115 ККУ (умисне вбивство). Розглядалися версії: нещасний випадок, необережне поводження із вогнепальною зброєю, версії кримінального характеру[8][9][10][11].

Політична діяльність

[ред. | ред. код]

На виборах до Верховної ради 2014 року обраний народним депутатом 8-го скликання за партійним списком (№ 13 у списку) від Народного фронту[12]. У парламенті відзначився активною роботою над законами, щодо питань національної безпеки та оборони України.[13]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. У Києві загинув нардеп від «Народного фронту» Дмитро Тимчук. Архів оригіналу за 20 червня 2019. Процитовано 19 червня 2019.
  2. Треба готуватись до збройної агресії на сході України — підполковник Тимчук. Архів оригіналу за 21 травня 2014. Процитовано 21 травня 2014.
  3. а б Дмитрий Тымчук. составил справку по группе «Информационное Сопротивление» [Архівовано 19 червня 2019 у Wayback Machine.] // facebook.com/dmitry.tymchuk, 5 березня 2014
  4. Тимчук Дмитро Борисович на сайті Верховної Ради України. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 листопада 2014.
  5. Дмитро Тимчук, який представляє «Інформаційний спротив», родом з Бердичева. Архів оригіналу за 24 травня 2014. Процитовано 23 травня 2014.
  6. Тимчук: Десантники не здавали зброю екстремістам [Архівовано 20 квітня 2014 у Wayback Machine.] // uapress, Илья Скибинский 17 квітня 2014, 12:33
  7. Рейтинг українських користувачів Facebook. Архів оригіналу за 9 травня 2014. Процитовано 4 травня 2014.
  8. Загинув депутат Дмитро Тимчук. BBC Україна. 19 червня 2019. Архів оригіналу за 19 червня 2019. Процитовано 19 червня 2019.
  9. Загинув нардеп Дмитро Тимчук: все, що відомо про смерть політика. 24 Канал. Архів оригіналу за 3 серпня 2020. Процитовано 4 липня 2019.
  10. На варті інформаційної безпеки. https://uprom.info/. Національний промисловий портал. 19 червня 2019. Архів оригіналу за 19 червня 2019. Процитовано 19 червня 2019.
  11. Поліція назвала версії загибелі Тимчука та відкрила справу. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 4 липня 2019. Процитовано 4 липня 2019.
  12. Позачергові вибори народних депутатів україни 26 жовтня 2014 року. Протокол Центральної виборчої комісії про результати виборів народних депутатів україни у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі. «10» листопада 2014 року (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 грудня 2014. Процитовано 27 листопада 2014.
  13. Загинув Дмитро Тимчук: біографія депутата. 24 Канал. Архів оригіналу за 5 липня 2019. Процитовано 4 липня 2019.
  14. Указ Президента України від 27 червня 2019 року № 470/2019 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України»

Посилання

[ред. | ред. код]