Фальківський Дмитро Никанорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дмитро Фальківський
Дмитро Никанорович Левчук
Фальківський Д.jpg
Народження 3 листопада 1898(1898-11-03)
  Великі Лепеси[be-tarask], Кобринський повіт, Гродненська губернія, Російська імперія
Смерть 16 грудня 1934(1934-12-16) (36 років)
  Київ, Київська область, УРСР,СРСР
Поховання Лук'янівське кладовище
Національність українець
Громадянство Російська імперіяСРСР
Мова творів українська
Рід діяльності поет, прозаїк, перекладач, сценарист
Жанр романтизм
Автограф: Автограф
S: Роботи у Вікіджерелах
Q: Висловлювання у Вікіцитатах

Дмитро́ Никано́рович Фалькі́вський (справжнє прізвище Левчук; * 3 листопада 1898, село Великі Лепеси (зараз у міській смузі міста Кобрина, Берестейщина) — † 16 грудня 1934, Київ) — український поет, прозаїк, перекладач, сценарист. У пізній творчості — неосимволіст. У юності працівник каральних органів СРСР.

Жертва сталінського терору.

Біографія[ред.ред. код]

Вчився у Берестейській гімназії; у часи УНР займався терором у російсько-більшовицькому підпіллі. У 1920–1923 служив у Червоній армії (в органах ЧК), по демобілізації з окупаційних військ жив у Києві, де змінив прізвище з огляду на небезпеку помсти на участь у масових убивствах на території нинішньої Білорусі.

Друкуватися почав 1924 й містив поезії в журналах «Червоний шлях», «Життя й революція», «Всесвіт», «Глобус»; належав до літературної групи «Ланка» (пізніше МАРС). У ліриці Фальківського, нарівні з мотивами поліської природи, головну увагу зосереджено на відображенні російської інтервенції 1917–1920 в Україну, яку автор подає як «визволення».

Крім поезій, Фальківський писав нариси, оповідання, сценарії. Попри його спецслужбістське минуле, більшовицький режим ставилася недовірливо до його творчості. Коли в зв’язку з убивством сталінського начальника Кірова влаштовано новий терор, його разом з Г. Косинкою, О. Влизьком, К. Буревієм та іншими ув'язнено, а незабаром розстріляно у групі 28 осіб української творчої інтелігенції.

Окремі збірки поезій: «Чабан» (1925), «Обрії» (1927), «На пожарищі» (1928), «Полісся» (1931). Посмертні видання: за редакцією М. Неврлого «Ранені дні» (Пряшів, 1969; там і докладна бібліографія) та «Поезії» (Київ, 1989).

Автор сценарію фільму «Греблю прорвано» (1928, у співавторстві з Л. Френкелем).

Галерея[ред.ред. код]

Пам'ять[ред.ред. код]

  • Завдяки зусиллям «Просвіти» у рідному селі в 1998 році встановлено пам'ятник знак. Та на честь нього названа вулиця.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]