Дмитро з Стоянець і Гораю

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дмитро з Стоянців і Гораю
Dymitr z Goraja i Jadwiga.jpeg
Дмитро з Гораю і королева Ядвига. Худ. В. Герзон
Народився 1340(1340)
Помер 1400

Поховання Завихост
Громадянство Польща
Відомий державний діяч
Посада Великий підскарбій коронний, Великий підскарбій коронний і Q716023?
Родичі Добеслав з Олесніці та Сенна (зять)
Діти Катерина, Анна
POL COA Korczak.svg
варіант гербу Корчак

Дмитро зі Стоянців і Гораю, чи Дмитро з Горая і Щебрешина[1] гербу Корчак (бл. 1340 — 1400) — нащадок галицьких бояр, державний діяч Королівства Польського. Підскарбій великий коронний 1364—1370 рр. та 1377—1391 рр., маршалок великий коронний. Предстаник роду Горайських.

Життєпис[ред.ред. код]

Син старости жидачівського Петра з Клеця; онук галицького боярина, судді холмського Івоні з Гораю. Батько прилаштував Дмитра при королівському дворі, де він перебував при королях Казимирові ІІІ, Людовику І Угорському, Владиславу ІІ Ягайлові. У час чергової війни проти литовців за спадок князів Романовичів король Людовик І Анжуйський за заслуги у захопленні Белза, Холма надав Дмитру з Горая і його брату Іванові (від нього пішли Чурили[2]) 26 липня 1377 р. численні маєтності. Їх ділив поміж братами король Владислав ІІ Ягайло у 1388 р. і травні 1389 року. Дмитро отримав Щебрешин, Красник із землями, а Іван — Клеці. Владислав ІІ віддав під зверхність Дмитра з Гораю шляхту навколо Щебрешина, яку він вів на війну під своєю хоругвою, виконував над нею судочинство, приймав ленні присяги, роздавав землі, що було єдиним прикладом у тодішньому королівстві. Дмитро з Гораю, ймовірно, сприяв наданню Щебрешину магдебургії, фундував костел і парафію (1394/97 рр.), кляштор францисканців (1398 р.).

Такі надання пояснюються тим, що Дмитро з Гораю був прихильником польсько-литовського союзу як опікун малолітньої королеви Ядвиґи після її прибуття до Польського королівства. Він не допустив до реалізації її одруження з Вільгельмом Габсбурґом, пригрозивши королеві застосувати до неї силу, коли вона пробувала сокирою вирубати зачинену браму на Вавелі.

Їздив 1386 р. до магістра Тевтонського Ордену Конрада фон Ротенштайна, запрошуючи його бути хресним батьком Яґайла і на весілля. Через 4 роки став маршалком королівства. Завдяки королівським наданням володів містами Щебрешин, Красник, Риманів, Горай, яке назвав на згадку про родинний Горай у Львівській землі, трьох замків, 80 селищ. Папа Римський (1378 р.) наказував розглянути справу Дмитра з Гораю через привласнення ним майна кляштору бенедиктинців під Краковом, що вимагала папська булла 1402 р. вже після його смерті. Відписав 1398 р. маєтки навколо Щебрешина племінникам, дружині з дітьми відійшли землі навколо Гораю.

Помер 2[3] або 20 лютого 1400 р. у Божім Дарі, яке він обрав за свою резиденцію після одруження, був похований у костелі францисканців Завихоста.

Шлюб, діти[ред.ред. код]

Дмитро з Гораю і Ядвига. Худ. Ян Матейко

Біля 1390 р. одружився з Беатою Мокрською з Божого Дару (пом. 1424) — донькою краківського воєводи Мсьцігнєва Авданця. У шлюбі народились доньки, які на час смерті Дмитра з Гораю були малолітніми:

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.