Дно зони провідності

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Дном зони провідності називається найнижчий за енергією стан у зоні провідності напівпровідника. Також енергія цього стану.

В залежності від напівпровідника дно зони провідності може знаходитися в різних точках зони Брілюена: Γ, X, L і т. д. Точки в центрі та на краях зони Брілюена обов'язково є мінімумами чи максимумами закону дисперсії. Проте існують напівпровідники, наприклад кремній, для яких дно зони провідності не збігається із жодною особливою точкою зони Брілюена.

Якщо дно зони провідності не припадає на Γ точку, то воно є виродженим.

Для органічних напівпровідників використовується термін найнижча незаселена молекулярна орбіталь (англійська абревіатура LUMO).

Див. також[ред. | ред. код]

Верх валентної зони