Дніпрова Чайка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дніпрова Чайка
Людмила Олексіївна Василевська-Березіна
ДніпроваЧайка.jpg
При народженні Людмила Олексіївна Василевська-Березіна
Псевдоніми, криптоніми Дніпрова Чайка
Народження 1 листопада 1861(1861-11-01)
  с. Карлівка, Зелений Яр
Смерть 13 березня 1927(1927-03-13) (65 років)
  с. Германівка
Поховання Байкове кладовище
Національність українка
Мова творів українська
Рід діяльності письменниця
Жанр поетеса, прозаїк
Q: Висловлювання у Вікіцитатах

Дніпрова Чайка (Людмила Олексіївна Василевська-Березіна) (20 жовтня (1 листопада) 1861(18611101), c. Карлівка (Зелений Яр)—13 березня 1927, с. Германівка) — український прозаїк та поетеса.

Дружина українського громадського діяча, письменника та публіциста Василевського Феофана Олександровича.[1]

Життєпис[ред.ред. код]

Народилася у в селі Карлівка Ананьївського повіту Херсонської губернії (зараз — с. Зелений Яр Доманівського району Миколаївської області) в родині священика. Дитинство та молодість її проминули на півдні України. Закінчивши Одеську гімназію 1879 р., вона розпочала педагогічну діяльність спочатку як приватна вчителька, працювала у сільських школах Херсонської губернії.

В 1885 р в одеському альманасі «Нива» було вперше надруковано два вірші Дніпрової Чайки («Вісточка» й «Пісня») та оповідання «Знахарка», яке за своїм характером близьке до запису з народних уст. Дніпрова Чайка працювала у багатьох жанрах, добре відомі її вірші, п'єси, казки, оповідання, нариси. Основні течії її творчості — тяжка селянська доля, життя інтелігенції, революційні події 1905 р.

1885 р. Дніпрова Чайка приїжджає до Херсона, куди її чоловік — Феофан Василевський був засланий та займав посаду губернського статистика. Вона і тут пише вірші, оповідання, лібретто дитячих опер.

Починаючи з 1887 р., письменниця друкується здебільшого в періодиці Західної України (альманах «Перший вінок», журнали «Дзвінок», «Правда», «Зоря»), випускає цикл «Морські малюнки». Особливий інтерес у сучасників і найвищу оцінку критиків викликали поезії в прозі («Мирські малюнки», «Тень несозданных созданий», «Дві птиці», «Морське серце», «Тополя», «Хвиля»).

Відома Дніпрова Чайка і як дитяча письменниця. Для дітей писала казки, вірші, лібретто дитячих опер («Коза-дереза», «Краплі-мандрівниці», «Пан Коцький», «Весна-красна»). Твори її для дітей виховують у юних читачів ідею перемоги добра над злом. Довгі роки творчі зв'язки єднали Дніпрову Чайку з основоположником української музичної культури М. В. Лисенком. Саме на лібретто Дніпрової Чайки композитор створює свої три дитячі опери, які були написані з 1888 по 1892 рр. («Коза-дереза», «Пан Коцький», «Зима і весна»).

В 1909 р. письменниця захворіла і виїхала на лікування в Одесу, де й перебувала до 1911 р. Невдовзі Дніпрова Чайка тяжко захворіла. Писати змогла вже тільки протягом 19181920 рр.

Могила Дніпрової Чайки

Померла Дніпрова Чайка 13 березня 1927 в с. Германівці на Київщині. Похована у Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 2). У 2013 р. ім'я письменниці було присвоєне Херсонській обласній бібліотеці для дітей.

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

У Первомайську існує провулок Дніпрової Чайки.

Дніпрова Чайка у художній літературі[ред.ред. код]

  • Немченко І. В. Світло надії: Драматична поема. — К.-Херсон: Просвіта, 2007. — 15 с. — ISBN 978-966-8547-96-6. У творі відображено одну з сторінок життя відомої української письменниці Дніпрової Чайки — перебування її в херсонській тюрмі за протиурядову діяльність у 1900-х рр.
  • Оксана Лущевська про Христофора Колумба, Джона Ньюбері, Чарльза Дарвіна, Дніпрову Чайку, Перл Сайденстрікер Бак] / Оксана Лущевська. — К. : Грані-Т, 2010. — 93 с. : іл. — (Життя видатних дітей). — 2000 экз. — ISBN 978-966-465-320-3
  • Олександр Голобородько. «Василевські». Херсонська обласна газета «Наддніпрянська правда», 12 грудня 1991 року.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]