Дніпрова Чайка

Дніпрова Чайка
Людмила Олексіївна Василевська-Березіна
При народженні	Людмила Олексіївна Василевська-Березіна
Псевдоніми, криптоніми	Дніпрова Чайка
Народження	1 листопада 1861
	с. Карлівка, Зелений Яр
Смерть	13 березня 1927 (65 років)
	с. Германівка
Поховання	Байкове кладовище
Національність	українка
Мова творів	українська
Рід діяльності	письменниця
Жанр	поетеса, прозаїк
Висловлювання у Вікіцитатах

Дніпрова Чайка (Людмила Олексіївна Василевська-Березіна) (20 жовтня (1 листопада) 1861(18611101), c. Карлівка (Зелений Яр)—13 березня 1927, с. Германівка) — український прозаїк та поетеса.

Дружина українського громадського діяча, письменника та публіциста Василевського Феофана Олександровича.^[1]

Життєпис[ред. • ред. код]

Народилася у в селі Карлівка Ананьївського повіту Херсонської губернії (зараз — с. Зелений Яр Доманівського району Миколаївської області) в родині священика. Дитинство та молодість її проминули на півдні України. Закінчивши Одеську гімназію 1879 р., вона розпочала педагогічну діяльність спочатку як приватна вчителька, працювала у сільських школах Херсонської губернії.

В 1885 р в одеському альманасі «Нива» було вперше надруковано два вірші Дніпрової Чайки («Вісточка» й «Пісня») та оповідання «Знахарка», яке за своїм характером близьке до запису з народних уст. Дніпрова Чайка працювала у багатьох жанрах, добре відомі її вірші, п'єси, казки, оповідання, нариси. Основні течії її творчості — тяжка селянська доля, життя інтелігенції, революційні події 1905 р.

Монета НБУ присвячена 150-річчю від дня народження Дніпрової Чайки

1885 р. Дніпрова Чайка приїжджає до Херсона, куди її чоловік — Феофан Василевський був засланий та займав посаду губернського статистика. Вона і тут пише вірші, оповідання, лібретто дитячих опер.

Починаючи з 1887 р., письменниця друкується здебільшого в періодиці Західної України (альманах «Перший вінок», журнали «Дзвінок», «Правда», «Зоря»), випускає цикл «Морські малюнки». Особливий інтерес у сучасників і найвищу оцінку критиків викликали поезії в прозі («Мирські малюнки», «Тень несозданных созданий», «Дві птиці», «Морське серце», «Тополя», «Хвиля»).

Відома Дніпрова Чайка і як дитяча письменниця. Для дітей писала казки, вірші, лібретто дитячих опер («Коза-дереза», «Краплі-мандрівниці», «Пан Коцький», «Весна-красна»). Твори її для дітей виховують у юних читачів ідею перемоги добра над злом. Довгі роки творчі зв'язки єднали Дніпрову Чайку з основоположником української музичної культури М. В. Лисенком. Саме на лібретто Дніпрової Чайки композитор створює свої три дитячі опери, які були написані з 1888 по 1892 рр. («Коза-дереза», «Пан Коцький», «Зима і весна»).

В 1909 р. письменниця захворіла і виїхала на лікування в Одесу, де й перебувала до 1911 р. Невдовзі Дніпрова Чайка тяжко захворіла. Писати змогла вже тільки протягом 1918–1920 рр.

Могила Дніпрової Чайки

Померла Дніпрова Чайка 13 березня 1927 в с. Германівці на Київщині. Похована у Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 2). У 2013 р. ім'я письменниці було присвоєне Херсонській обласній бібліотеці для дітей.

Вшанування пам'яті[ред. • ред. код]

У Первомайську існує провулок Дніпрової Чайки.