Дніпровський академічний театр опери та балету
Дніпровський академічний театр опери та балету | ||||
---|---|---|---|---|
Дніпровський театр опери та балету і світло-музичний фонтан "Муза" ввечері | ||||
48°28′12″ пн. ш. 35°02′17″ сх. д. / 48.47021883611689219° пн. ш. 35.03816755692533036° сх. д.Координати: 48°28′12″ пн. ш. 35°02′17″ сх. д. / 48.47021883611689219° пн. ш. 35.03816755692533036° сх. д. | ||||
Країна | Україна | |||
Місто | ||||
Місце | Дніпро | |||
Адреса | ||||
Архітектор | Борис Жежерін | |||
Місткість | 1148 місць | |||
Тип | оперний театр | |||
Статус | діючий | |||
Відкрито | 1931 | |||
Знову відкрито | 1974 | |||
Репертуар | Опера, балет, концерти | |||
Керівництво | Директор-художній керівник Костянтин Пінчук | |||
opera-ballet.com.ua | ||||
Ідентифікатори і посилання | ||||
EUTA theatre ID | 2734 | |||
| ||||
Дніпровський академічний театр опери та балету у Вікісховищі |
Дніпровський академі́чний теа́тр о́пери та бале́ту — театр у місті Дніпрі, розміщений на проспекті Дмитра Яворницького, 72-а.
Вперше у Дніпропетровську оперний театр був відкритий у 1931 році, як Дніпропетровський робітничий оперний театр. У 1934—1937 роках у театрі виступав Арсенко Арсен Діонисович. З початком війни театр було евакуйовано до Красноярська, де дніпровську оперу об'єднали з одеською трупою і після війни вже не відновили.
Відродження театру відбулося лише через три десятиліття — 31 серпня 1973 року, коли Рада міністрів УРСР ухвалила ідею створення Дніпропетровського театру опери та балету.
Сучасний театр збудовано на місці парку імені А. Войцеховича за проєктом авторського колективу на чолі з Борисом Жежериним. Під час проєктування архітектори спирался на проєкт Житомирського музично-драматичного театру (зведеного у 1966 теж Жежериним), утім і зовнішнє, і внутрішнє оформлення Дніпровської опери унікальне. Виразним акцентом притеатральної площі, запроєктованої архітектором Павлом Нірінбергом, став світло-музичний фонтан «Муза» (автор скульптури Музи — Юрій Павлов). 26 грудня 1974 року театр відкрився балетом «Лебедине озеро» Петра Чайковського.
З 1974 по 1994 роки головним диригентом театру був Петро Варивода. Серед видатних солістів театру — бас Юрій Сабін-Гус, мецо-сопрано Нонна Суржина, тенор Олександр Востряков, баритон Микола Полуденний та інші. Диригентом театру був Борис Афанасьєв
Протягом 1974—1988 років головним балетмейстером театру була Л. В. Воскресенська, заслужена артистка Росії.
Визнанням труппи Дніпропетровського театру опери та балету в межах СРСР стали гастролі на сцені Большого театру у 1988. З початком перебудови театр починає також і активну міжнародну гастрольну діяльність, зокрема дніпропетровські артисти виступають на сценах Франції, Італії, Китаю, США.
У 90-х на сцені театру розкрився талант артистів балету Ганни Дорош і Максима Чепика, оперних співаків Віктора Луцюка та Едуарда Срібницького, Валентини Коваленко. У 2003 році театру присвоєно звання академічного.
Артист балету і балетмейстер Дмитро Омельченко у 2017 році став лауреатом Премії імені А. Ф. Шекери за постановку сучасного балету «Carmen&Jose»[1].
Станом на початок 2020 року репертуар театру нараховував 18 опер[2][3], 18 балетів (1 - українського автора), 8 оперет та мюзиклів[2].
- Юрій Пороховник
- Сергій Горкуша
- Олександр Кулішов
- Ігор Пучков
- Василь Коваль
-
Вестибюль театру
-
Зала Дніпровської опери
-
Фоє другого поверху
- ↑ Артисту балету Дніпропетровського театру вручили премію імені А. Ф. Шекери. Архів оригіналу за 20 травня 2018. Процитовано 19 травня 2018.
- ↑ а б Репертуар театру. opera-ballet.com.ua. Театр опери і балету. Архів оригіналу за 9 лютого 2020. Процитовано 9 лютого 2020.
- ↑ Чи буває опера сучасною? | Український інтерес [Архівовано 22 жовтня 2020 у Wayback Machine.], uain.press (Перевірено 9 лютого 2020)
- Дніпропетровський державний академічний театр опери та балету, Дніпропетровський робітничий оперний театр (ДРОТ) // Українська музична енциклопедія. Т. 1: [А – Д] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2006. — С. 628-629.
- Полтавський мандрівний робітничий оперний театр // Українська музична енциклопедія. — Київ: Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України, 2018. — Том 5: ПАВАНА — «POLIКАРП». — С. 327
- Сторінка театру
- Новый облик города — Сайт gorod.dp.ua [Архівовано 15 жовтня 2017 у Wayback Machine.]
Це незавершена стаття про театр. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Це незавершена стаття про Дніпро. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |