Дніпро (місто)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дніпро
UA Dnipro COA.svg Dnipro prapor.png
Герб Дніпра Прапор Дніпра
Dnipropetrovsk view 2015 tov-tob.jpg
Панораму двору Спасо-Преображенського кафедрального собору.jpg
Монастирській острів та мости (cropped).jpg
Діловий центр міста
Основні дані
Інша назва Космічна столиця України[1][2]
Країна Україна Україна
Регіон Дніпропетровська область
Район Дніпровський район
Код КАТОТТГ UA12020010010037010
Засноване 1635
Статус міста з 1778 року
Поділ міста 8 районів
Населення >1 000 000 (12.04.2022)[1]
 - повне >1 000 000 (12.04.2022)[2]
Агломерація Дніпровська агломерація
Площа 409,718 км²
Густота населення 2394 осіб/км²
Поштові індекси 49000—49489
Телефонний код +380-56 — для 7-значних,
562 — для 6-значних номерів
Координати 48°27′58″ пн. ш. 35°01′31″ сх. д. / 48.46611° пн. ш. 35.02528° сх. д. / 48.46611; 35.02528Координати: 48°27′58″ пн. ш. 35°01′31″ сх. д. / 48.46611° пн. ш. 35.02528° сх. д. / 48.46611; 35.02528
Водойма р. Дніпро, Самара, р.Жабокряч , р. Гнилокіш, р. Шпакова, р. Війтиха, Обухівські озера
Назва мешканців дніпря́нин, дніпря́нка, дніпря́ни
День міста друга (іноді третя) субота вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Дніпро-Головний, Дніпро-Лоцманська
До Києва
 - фізична 390 км
 - залізницею 532 км
 - автошляхами 447 км
Міська влада
Адреса 49070, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 75, тел. +380(56) 745-54-66
Вебсторінка Міська рада Дніпра
Міський голова Філатов Борис Альбертович
Логотип Дніпра

CMNS: Дніпро у Вікісховищі

Карта
Дніпро. Карта розташування: Україна
Дніпро
Дніпро
Дніпро. Карта розташування: Дніпропетровська область
Дніпро
Дніпро

Дніпро́[⇨] (МФА[d̪ɲiˈprɔ] ( прослухати), у 1926—2016 — Дніпропетровськ) — місто в Україні на обох берегах р. Дніпро, адміністративний центр Дніпропетровської області, Дніпровського району та Дніпровської міської громади. Місто є четвертим за чисельністю населення (968 502 станом на 19.01.2022) в Україні після Києва, Харкова та Одеси. Дніпро вважається «космічною столицею» України.

Місто Катеринослав засноване на землях тільки-но знищеної Запорозької Січі у 1776 у пониззі р. Самари. Вже у 1787 перенесено на теперішнє місце на Дніпрі, поряд з козацькою слободою Половицею (зараз — середмістя сучасного Дніпра). Також на території сучасного міста на той час вже існувала низка козацьких поселень (містечко Нові Кодаки та інші).

Катеринослав, став адміністративним центром захоплених Російською імперією при Катерині II великих територій Українського степу, зокрема після знищення Запорозької Січі, Кючук-Кайнаджійського і Ясського договорів (Новоросійської та Катеринославської губернії). Його початково задумано як третю столицю колишньої Російської імперії[4], після Москви і Петербурга. З викриттям і початком промислової розробки покладів залізної руди на Криворіжжі Катеринослав швидко перетворився на важливе промислове місто Російської імперії. У XX ст. Дніпропетровськ став одним із ключових центрів металургійної, ядерної, оборонної та космічної[5] промисловості СРСР. Через наявність об'єктів військової промисловісті місто перебувало у статусі закритого до початку 1990-х.[6]

У сучасній Україні, так само як і впродовж своєї попередньої історії, Дніпро залишається одним із її найвизначніших політичних, промислових, фінансових, наукових та культурних центрів.

Дніпро є центром Дніпровської агломерації з населенням майже 1,5 млн осіб.

Назва[ред. | ред. код]

Колишні назви:

19 травня 2016 року Верховна Рада України, відповідно до вимог закону «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки»[11], перейменувала Дніпропетровськ на Дніпро, викресливши з назви міста ім'я «всеукраїнського старости» й одного з організаторів Голодомору Григорія Петровського. За відповідне рішення на засіданні Ради проголосувало 247 депутатів[12].

У зв'язку із перейменуванням міста з'явилась невизначеність щодо передачі нової назви іншими мовами. Так, науковці з Українського інституту національної пам'яті вважають, що ця назва має однаково вимовлятись українською, російською та англійською: «Дніпро», «Днипро», «Dnipro».[13] Між тим, деякі мовознавці з таким підходом не згодні. Тому транслітерація «Днипро», так само як і інших українських топонімів, російською мовою неприпустима. Для близьких слов'янських мов застосовується переклад, натомість для англійської мови транслітерація «Dnipro» — цілком обґрунтована[14]. Невизначеність призвела до того, що деякі ЗМІ використовують одну передачу назви, а деякі — іншу[15][16]. У вересні 2018 ЗМІ оприлюднили відповідь Інституту української мови НАН за підписом Павла Гриценка, де на запит посадовців міської ради Дніпра була дана відповідь, що російською буде вірно саме «Днепр». Також у листі зазначено, що питання передавання власних назв російською мовою належить до компетенції мовознавців РФ[17].

Перейменування Дніпропетровської області при цьому тимчасово відкладене у зв'язку із тим, що її назву закріплено у ст. 133 Конституції України.

Географія[ред. | ред. код]

Місто розташоване у південно-східній частині України. Особливість Дніпра — небезпечні геологічні процеси, пов'язані з наявністю лесових товщ та розвитком техногенного підтоплення. Особливо ці процеси проявляються на правобережжі. Підтоплення створює передумови розвитку просадок у лесових породах та зсувів, призводить до деформації та руйнування будівель.

Компасна роза Київ ~ 503 км
Білорусь Мінськ ~ 973 км
Полтава ~ 212 км
Харків ~ 234 км
Росія Воронеж ~ 583 км Компасна роза
Кропивницький ~ 244 км
Львів ~ 962 км
Пн Донецьк ~ 258 км
Луганськ ~ 417 км
Зх    Дніпро    Сх
Пд
Кривий Ріг ~ 148 км
Нікополь ~ 110 км
Одеса ~ 470 км
Молдова Кишинів ~ 593 км
Запоріжжя ~ 104 км
Севастополь ~ 541 км
Маріуполь ~ 369 км

Правобережжя[ред. | ред. код]

Вигляд на Нагірну частину міста з лівого берега

Центр міста знаходиться на правому високому березі Дніпра, на Придніпровській височині. Через що Дніпро поетично називають «містом на трьох пагорбах»

Сучасна забудова на правому березі

Балки (яри) правобережжя: Довга, Рибальська, Аптекарська, Тунельна, Біла, Кринична.

Малі річки правобережжя — Бельба, Брянська балка, Війтиха (Сухачівка (витік річки)), Войцеховська балка (притока Мокрої Сури), Жабокряч (нижня течія взята в колектор), Половиця (крім Аптекарської балки течія взята в колектор), Кам'янка (нині не існує ), Кленовий байрак (нині в колекторі).

На заході, північніше Діївки — плавні, з головною протокою Річиця (Старий Дніпро).

Лівобережжя[ред. | ред. код]

Лівобережжя міста знаходиться на Придніпровській низовині. В Індустріальному районі й понад Дніпром — піщані дюни. У межах міста в Дніпро впливає р. Самара. На заході лівобережжя в Амур-Нижньодніпровському районі багато озер — залишків давньої гідросистеми Протовчі, руслом якої прорите нове русло Орелі.

Інші річки лівобережжя: Гнилокиш, Кримка,Кринична (нині не існує), Маячка, Шпакова, Шиянка (нині не існує). Шиянка визначала Ігренський острів (нині півострів).

На Дніпрі та Самарі у межах міста розташовано чимало островів: Дівочий, Діївський, Діївська Дача, Зелений, Намистанка, Мировий, Монастирський, Обухівський, Олексіївський, Пороховий, Самарський, Сергіївський, Старуха, Шевський, Свинячий, Кам'януватий, Кодачек. До 1934 існували острови Воронцовський (Становий), Попова коса. Також розташовані півострови Файнберґа, Ігренський , Коров'ячий. В акваторії Дніпра та Самари розташовані затоки Діївська, Амур — Гавань,Самарська, Ігренська , Шеміловка, Сусанка, Шиянка (колишнє гирло однойменної річки, затока утворилась внаслідок спорудження ДніпроГЕСу).

Історичні місцевості[ред. | ред. код]

Складові частини м. Дніпра

Клімат[ред. | ред. код]

Клімат Дніпра класифікують як вологий континентальний клімат без сухого сезону і з спекотним літом. Середньорічна температура повітря становить +9 °C. Найнижча - в січні: -3,6 °C, найвища - в липні: +22,1 °C. У році в середньому 260 сонячних днів. Самий вологий місяць - червень. Самий сухий - жовтень. Максимальна кількість опадів припадає на період з середини жовтня до середини квітня. Влітку будь-які опади в Дніпрі трапляються рідше, проте найчастіше набувають форми сильної зливи із грозою. Водночас зими супроводжуються сильними снігопадами. Так, наприклад, сніговий покрив сягнув 33 см у січні 2015.[18] Середня температура взимку: -3-4 °С. Мороз переноситься гірше через дніпровську вологость та вітер. Холода починаються на початку грудня, коли температура опускається нижче нуля. Бувають ночі, коли мороз досягає температури нижче -25 °С (хоча це буває рідко, раз в 10-15 років). Найважче переноситься грудень. В холодні роки можливі різкі перепади температури і сильні морози після теплих днів. Для нього також характерні: щільна хмарність, вологі вітри, ожеледь. [19]

Клімат Дніпра (1987-2016)
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Абсолютний максимум, °C 12,3 17,5 24,1 31,8 36,1 37,8 39,8 40,9 36,5 32,6 20,6 16,3 40,9
Середній максимум, °C −1 0,0 6,0 15,2 22,1 25,6 28,0 27,5 21,5 13,8 5,1 0,2 13,7
Середня температура, °C −3,6 −3,4 1,8 9,7 16,2 19,9 22,1 21,4 15,6 8,9 2,0 −2,4 9,0
Середній мінімум, °C −6,1 −6,3 −1,6 4,2 10,6 14,6 16,7 15,8 10,7 5,0 −0,8 −5,3 4,8
Абсолютний мінімум, °C −34 −27,8 −19,2 −8,2 −2,4 3,9 5,9 3,9 −3 −8 −17,9 −27,8 −30
Годин сонячного сяйва 127,1 162,4 241,8 270,0 322,4 360,0 381,3 353,4 300,0 248,0 150,0 111,6 3028
Норма опадів, мм 78.5 52.6 41.4 32.3 33.3 24.6 14 9.1 13.7 28.2 74.2 100.8 502.7
Вологість повітря, % 83.3 76.8 71.6 64.5 58.9 55.0 53.2 55.7 57.0 63.1 75.6 82.9 66.5
Джерело: Погода та клімат
Кліматичні показники Дніпра
Місяць Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Середній світловий день 9.0 10.0 12.0 14.0 15.0 16.0 16.0 14.0 13.0 11.0 10.0 9.0 12.5
Середній ультрафіолетовий індекс 3 4 6 8 9 10 11+ 10 8 6 4 3 6.8

У зв'язку з географічним положенням міста, що робить його територію місцем для виникнення температурних інверсій, а також значною автомобілізацією населення, Дніпро страждає від атмосферного забруднення з різних причин[20]. Це проявляється у формі смогу. Сезон зі смогом триває приблизно з травня по жовтень. Долина, у якій розміщується місто, утримує значну частину викидів, що виділяються двигунами транспортних засобів та промисловими підприємствами. Також негативним чинником є низька кількість опадів і затяжні літні посухи.

Історія[ред. | ред. код]

Докладніше: Історія Дніпра

Доісторичні часи[ред. | ред. код]

Історія міста пов'язана з історією краю, яка сягає далекої давнини. Ще з часів палеоліту місцевість біля Дніпровських порогів була щільно заселена. Близько 100 тис. р. до н. е. до сучасного Дніпра з півночі насунувся Скандинавський льодовик. Протягом неоліту-бронзової доби землі над порогами населяли племена сурської, середньостогівської, ямної та катакомбної культур. Існує думка, що саме в цих краях вперше було використано коней для їзди верхи, а також було винайдене колесо. Завдяки цьому скотарський спосіб ведення скотарства поширився саме з Придніпровських степів. У 2-й половині II тис. до н. е. у Причорноморських степах закріпилися племена зрубної культури (кіммерійці). У I тис. до н. е. на дніпровських землях існувала Скіфська держава (скіфи). Скіфів витіснили до Криму сармати у III ст. до н. е., а сарматів згодом — германські племена готів (прийшли з Польщі у III ст. н. е.): пам'ятки черняхівської культури знайдені на території козацького м. Самар. Надалі (IVIX ст.) через край пройшли орди гунів, авар, угрів.

Середньовіччя[ред. | ред. код]

За часів Київської Русі вже у ІХ ст. н. е. на Монастирський острів завертали княжі дружини для відпочинку. Існує легенда, що візантійські монахи ще близько 870 р.(?)  збудували тут монастир — можливо, на честь того, що він був, за деякими даними (Житіє Святого Амвросія) найпівнічнішим пунктом у подорожі Святого Андрія Первозваного. Навколишні землі були під владою кочовиків — хозарів, печенігів, а потім — половців. Академік Б. О. Рибаков вважав, що головне улицьке місто Пересічень, яке згадується в літописах, мало знаходитися на Дніпрі, південніше Києва. Через це увагу дослідників привертають рештки великого слов'янського поселення, яке існувало в 8001300 рр. на піщаних пагорбах Ігренського півострова, де Самара впадає у Дніпро. Знахідки свідчать про інтенсивні торговельні відносини як із Київською землею, так і з кочівниками — печенігами, вежі яких стояли поруч з улицькими житлами. Місто на Ігренському півострові було зруйноване татарами у 1240 р., та його мешканці відійшли вище за течією Самари, де відновили перевіз (відомий з XVI ст. як містечко Самар). Того ж року було зруйновано монастир на острові і поселення на дніпровому острівці навпроти теперішнього Старого Кодаку.

У XVI—XVIII ст. територія майбутнього міста належала Запорозькій Січі.

1500 або 1550 р. датується поява на правому березі р.Самари, біля гирла (зараз околиця Дніпра, біля с.Шевченка) козацького торговельного містечка Самар (згадується у грамоті польського короля і підтверджується археологічними знахідками)

У 1635 південніше, біля першого дніпрового порогу польською владою була побудована фортеця Кодак, на відкритті якої був присутній і майбутній Гетьман Богдан Хмельницький. Того ж року фортецю захопив козацький загін на чолі з Іваном Сулимою, але урядові війська з реєстровцями відбили її. У 1648, на початку Визвольної війни, Кодаком знов заволоділи козаки.

У 1660 у запорізьких архівах з'являються документи, які свідчать, що біля сучасного м. Дніпра існує селище Нові Кайдаки, яке у 1750 вже називається містом.

Поселення на території сучасного Дніпра до заснування Катеринослава

Загалом, на території сучасного міста і околиць відомо декілька поселень і міст, які виникли ще у козацьку добу:

План фортеці Кодак (1635)

У 1711 за умовами Прутського трактату землі Запорожжя опинились під протекторатом Османської імперії, а фортеця Кодак була знищена. У 1734 козаки повернулись на Запорожжя і було укладено Лубенський договір про визнання запорожцями московського протекторату.

Заснування та розвиток[ред. | ред. код]

Новий Кодак[ред. | ред. код]

За свідченнями історика XIX ст. Ф. Макаревського, у 1645 в містечку Новий Кодак стараннями місцевих мешканців було побудовано дерев'яну церкву св. Миколи. Цю дату можна вважати початком м. Дніпро.

Наприкінці XVII — початку XVIII ст. Новий Кодак почали заселяти сімейні козаки. Ще з 1564 біля Нового Кодаку відомі козацькі курені у Таромському, які у 1704 отримали статус слободи. Пізніше з'явилися козацькі поселення Половиця (1743), Сухачівка (1770), Діївка (1775).

У середині XVIII ст. Новий Кодак був велелюдним містом, центром Кодацької паланки Підпільненської Січі. За переписом 1754 в ньому проживало близько 4000 мешканців. В Новому Кодаку тричі на рік відбувалися ярмарки, діяли десятки ремісничих майстерень. У 1760-х в містечку з'явився стаціонарний ринок.

Усталений уклад запорозького м. Новий Кодак міняється після ліквідації Підпільницької Січі. Паланкова старшина ліквідується, замість неї в Новому Кодаку з'являється воєвода та городничий. У 1776 Новий Кодак перетворюється на місце перебування адміністрації Саксаганського повіту Новоросійської губернії Російської імперії. Понад 10 років (17761789) Новий Кодак виконував функції повітового центру Саксаганського (з 1783 — Новокодацького) повіту. Тут також була резиденція Слов'янського і Херсонського духовного правління.

В останньому десятиріччі XVIII ст. органічний розвиток м. Новий Кодак був штучно перерваний діями російської влади.

В середині 1780-х російська імператриця Катерина II звеліла почати будівництво Катеринослава на правому березі Дніпра біля Кодаку. В описі Катеринославського намісництва за 1784 рік вказувалося, що Катеринослав засновується з містечка Новий Кодак. З появою Катеринослава починається імперський етап розвитку м. Дніпро.

Будівництво Катеринославу[ред. | ред. код]

За інерцією впродовж 17851791 в Новому Кодаку розміщувалася адміністрація міста Катеринослава і повіту, а сам Новий Кодак в церковних і світських документах називався Катеринославом.

Впродовж першої половини 1790-х адміністрація Катеринослава поступово виїхала з Нового Кодаку на нове місце (в район Половиці). У липні 1795 «сєлєніє» Новий Кодак (у 1793 мав близько 2000 мешканців) було приєднано до «міста» Катеринослава (у 1793 мав близько 800 душ населення). Подібне було зроблено і з новокодацькими ярмарками. У серпні того ж року кодацьку поліцію було підпорядковано катеринославській, а казенним селянам запропоновано записатись в купці чи міщани. З 355 дворів Новий Кодак залишила 121 родина. У 1796 був відкритий наплавний міст біля Катеринослава, який звів нанівець значення Новокодацького перевозу.

Монумент Катерині II (1840—1920)

У 1775, після чергової переможної війни з Османською імперією, запорізьке козацтво було ліквідовано. Землі Запорожжя увійшли до складу Новоросійської і Азовської губерній. Щоб керувати цими землями, потрібен був адміністративний центр. Таким центром повинен був стати Катеринослав.

Офіційна історія Катеринослава розпочалась у 1776, коли було затверджено план будівництва міста у межах тільки-но створеної на землях запорожців Азовської губернії, на р. Кільчень при її впадінні у Самару. Цей Катеринослав опісля називався Першим (Катеринослав І), Лівобережним, Кільченським. Але незабаром з'ясувалося, що місце для губернського центру було обрано досить невдало: під час весняних і осінніх повеней все заливалося водою, що призводило до спалахів епідемій, а найголовніше — місто було далеко від судноплавного до початку порогів Дніпра. Це призвело до того, що наказом Катерини II від 22.01.1784 Катеринослав перенесли на правий берег Дніпра на підвищену місцевість. Катеринослав I в свою чергу було перейменовано на Новомосковськ (який, втім, також незабаром було перенесено на інше місце, вище по Самарі).

Російська імператриця Катерина II мріяла на новоздобутих землях збудувати «Південну Пальміру» — столицю Російської імперії, порівнюючи Катеринослав із Санкт-Петербургом — «Північною Пальмірою». Планувалось побудувати собор (вищий за папський собор в Римі на 132 м). Але величезним планам не було дано збутися. Вони були забуті, коли Катерина ІІ померла. Урочисте заснування імператрицею собору відбулося 09.05.1787, під час її помпезної подорожі по тільки-но захоплених землях. Будівельники встигли лише закласти величезний фундамент (нині— Соборна площа Дніпра). Це ще одна дата заснування Катеринослава: 1887 року містяни святкували 100-річчя міста. Але найдавнішою спорудою в ньому нині вважається кам'яний верстовий стовп біля собору.

Деякий час між двома Катеринославами частина губернських установ була розташована у старовинному Новому Кодаку, який фактично і виконував функції губернського міста.

У 1789 було засновано німецькі колонії по р. Самарі — Кронгартен (нині — східна частина м. Підгородне), Йозефсталь (нині — Самарівка), Фішерсдорф (нині — Рибальське). У гирлі Мокрої Сури було засновано колонію Ямбург. У 1794 було засновано перше промислове підприємство — суконну фабрику (біля теперішнього вокзалу). У 1796 засновано с. Краснопілля.

У 17981802 за наказом імператора Павла І місто носило назву Новоросійськ і було центром величезної Новоросійської губернії від Дністра до Дону і Криму включно.

Все XIX ст. Катеринослав розвивався дуже повільно. Так, якщо 1804 населення міста становило 6,4 тис. осіб, то 1850 — лише 13 тис. У середині сторіччя у місті знаходилось декілька салотопних, миловарних заводиків, суконна мануфактура. Справжній розвиток міста розпочався після організації промислового видобування донецького вугілля та криворізької залізної руди (поклади якої відкрито Олександром Полем), а також відкриття залізниці (1884) між цими промисловими районами з мостом через р. Дніпро.

Дніпро (Катеринослав) на мапі Шуберта, приблизно 1888 р.

На лівому березі станція Катеринослав з'явилась ще у 1873 (гілка з Синельниково). А відкриття вокзалу відбулося після пуску величезного мосту через Дніпро у 1884.

Почалось будівництво металургійних підприємств на заході міста та на його лівому березі:

Біля заводів стрімко зростали робітничі поселення — Солдатська (Чечелівка), Фабрічна, Брянська, Амур, Бараф, Сахалін, Султанівка і ін. Якщо у 1865 населення міста становило 23 тис.осіб, в 1887 — 48 тис. осіб, то в 1910 — вже 196 тис.осіб (без Лівого берега, який увійшов до складу міста тільки у 1925). Основну етнічну групу становили українці. Крім них у Дніпрі проживали росіяни, євреї та інші національності.[21]

У 1896 в Катеринославі з'явилася телефонна мережа і станція.

У 1897 бельгійські підприємці запустили в Катеринославі електричний трамвай — 3-й в Російській імперії після Києва та Нижнього Новгорода.

У 1899 було засновано Вище гірниче училище (у подальшому гірничий та металургійний інститути/академії).

Катеринослав швидко перетворився на один з найбільших промислових центрів здобутих Російською імперією південних та східних українських земель. Розвиток промисловості та сільського господарства було продемонстровано на південно-російській сільськогосподарській, промисловій та кустарній виставці 1910 року. Місцевий пролетаріат відігравав значну роль у революційному русі на початку ХХ ст.

Однією з яскравих сторінок в історії міста було життя й діяльність у ньому з 1902 видатного українського історика Дмитра Івановича Яворницького (1855 - 1940).

Вчений надрукував понад 210 праць з історії України, Середньої Азії, Росії. Найголовніші з них: «Історія запорозьких козаків» у трьох томах, «Джерела для історії запорозьких козаків», «Слідами запорожців», «До історії степової України». Яворницький був також відомим археологом. Керував розкопками сотень курганів ямної культури, поховань доби заліза та запорозьких часів. Крім наукових історичних праць, Дмитро Іванович написав ще й ґрунтовну історію міста, у якому пройшли найплідніші роки його життя. Багато сил і енергії віддавав учений місцевому історичному музею, яким він керував у 19021933 рр. Засновано музей було у 1849 як Музей старожитностей Катеринославської губернії. У 1912 музею була передана колекція Олександра Поля, катеринославського колекціонера і краєзнавця, мати якого була онукою наказного гетьмана Павла Полуботка. Проводячи археологічні розкопки та експедиції на території Катеринославщини, О. Поль зібрав понад 5 тис. предметів старовини, що стали основою музею, а пізніше увійшли до історичного музею ім. Д.І. Яворницького. Великою заслугою Яворницького було те, що він зібрав і ввів у науковий обіг величезну кількість історичних джерел, котрі доти лежали в архівах. Чимало з них він експонував у своєму музеї. Яворницькому доводилося витрачати на експедиції власні кошти, якщо не вдавалося зібрати їх у приватних осіб. Йому також належить заслуга того, що він домігся від радянського уряду проведення великих розкопок на території майбутнього Дніпрогесу, врятувавши таким чином сотні безцінних пам'яток історії.

Українська революція[ред. | ред. код]

Після здобуття Україною незалежності на початку 1918 і проголошення Української Народної Республіки була запропонована назва Січеслав, що нагадувала про козацький характер цього краю. Але повністю офіційно місто не встигло затвердити нову назву і фактично залишалося з попередньою назвою — Катеринослав. За новим поділом місто стає земський центром адміністративно-територіальної одиниці Січ.

У деяких документах 19181919 і навіть не послідовно до 1926 місто згадується саме як Січеслав. Це підтверджував український письменник Василь Сокіл, який писав[22]:

« «Щодо Січеслава згадую, що в роки, коли у Катеринославі на довший час запанувала українська влада, місто вже було перейменовано на Січеслав. Газети вживали цю назву, в установах офіційно також користувалися нею. А з приходом більшовиків усе скінчилося. Згадка про Січеслав деякий час лунала в студентських колах» «

Влада УНР у місті протрималась до 11 січня 1918, коли після запеклих боїв Січеслав був захоплений переважаючими силами більшовицьких військ.[23]

Наприкінці березня 1918 Катеринославський кіш Вільного козацтва розпочав операцію по звільненню Січеслава. Загоном керував Гаврило Горобець — син залізничника з Катеринослава. Загін, звільнивши Жовті Води та П'ятихатки, 4 квітня 1918 увірвався на станцію Горяїнове (нині ця станція лежить у межах міста) та за допомогою німецьких та австро-угорських військ оволодів містом.[24] При звільненні міста від більшовиків загинуло 8 німецьких солдатів, 18 отримали поранення.[25]

В період з 27 листопада 1918 по 2 січня 1919 відбувся Катеринославський похід.

Цього разу влада УНР та Української Держави протрималась до 30 грудня 1918, місто вперше зайняли війська Нестора Махна.

2 січня 1919 в результаті запеклих боїв з більшовиками, у яких брали участь українські повстанські загони отамана Малашко та Божка, Січові Стрільці під командуванням отамана Самокиша, до яких приєднався повстанський загін отамана Сакви з Верхньодніпровського повіту, звільнили Січеслав та вибили більшовиків та махновців на лівий берег Дніпра. При цьому махновці зазнали значних втрат. Востаннє влада УНР протрималась у місті до 26 січня 1919, коли радянські війська під командуванням Павла Дибенка захопили місто й встановили тут радянську владу.[26]

Впродовж 19191921 Січеслав декілька раз був столицею Української Вільної Анархічної Республіки Нестора Махна, коли його війська займали місто.

Під час українсько-більшовицької війни місто неодноразово переходило з рук в руки і прийшло у занепад.

Радянський період[ред. | ред. код]

Ранній СРСР[ред. | ред. код]

Протягом перших п'ятирічок було, в основному, відновлено, а в подальшому стало одним з центрів сталінської індустріалізації.

19 липня 1926 Катеринослав було перейменовано на Дніпропетровськ (на честь діяча комуністичної партії місцевого походження Григорія Петровського, одного з організаторів Голодомору 1932—1933)[27].

У 1920-х до складу міста було включено робітничі селища на лівому берегу Дніпра — Амур, Нижньодніпровськ, Мануйлівку, Сахалін тощо.

Для робітників у 1925 було побудовано селище ім. Фрунзе (нині одноповерхова забудова в районі пр. Петровського/І. Мазепи).

На початку 1930-х у Дніпропетровську побудовано низку вищих навчальних закладів, зокрема Інженерно-будівельний інститут; Інститут інженерів залізничного транспорту.

У 1933 був складений перший радянський генеральний план Дніпропетровська, згідно з яким передбачався інтенсивний розвиток лівобережжя, а р. Дніпро мала стати елементом центральної частини міста. Планувалося будівництво набережної. Також було намічено будівництво ще двох мостів через Дніпро — в центрі і в районі Нових Кайдаків, а також мостів через балки на правобережжі. Планом передбачалася квартальна система забудови, а також знесення у центрі малоцінної забудови.

На виконання цього плану у 1935 по мосту через Дніпро на лівий берег було прокладено трамвайну колію.

В 1939 у місті було відкрито величезний стадіон «Сталь», споруджений на місті міського цвинтаря (з 1949 — стадіон «Металург»).

Населення міста з 1926 по 1939 зросло майже удвічі до більш ніж 500 тис. осіб.

Друга світова війна[ред. | ред. код]

1 вересня 1939 року почалася Друга світова війна, а 22 червня її складова 1941 — німецько-радянська війна. 25 серпня 1941 Дніпропетровськ окуповано німецькими військами. Тут розташувалась нацистська окупаційна адміністрація однойменної генеральної округи Райхскомісаріату Україна, а також Дніпропетровських міської (нім. Kreisgebiet Dnjepropetrowsk-Stadt) та земельної (нім. Kreisgebiet Dnjepropetrowsk-Land) округ. Окупаційна влада намагалася відновити життя міста, комунікації і промисловість[джерело?], зруйновані радянськими та німецькими військами. Це змогли зробити лише частково.

Пам'ятник Леніну на центральній площі, демонтований під час Революції гідності 21 лютого 2014

25 жовтня 1943 після руйнівних обстрілів містом заволоділи радянські війська.

Повоєнна доба[ред. | ред. код]

Вже до 1945 основні підприємства Дніпропетровська були відновлені. Того ж року розпочалося будівництво радіозаводу і автозаводу (з 1951 — ракетний завод, з 1966 — ПМЗ). У 1947 стало до ладу підприємство електротехнічної промисловості «Енерговугілля» (згодом — завод шахтної автоматики). Того ж року у місті відкрито першу тролейбусну лінію «Центр-Вокзал». Було відновлено і розширено мережу електричного трамвая. У 1952 на о. Чаплі було розпочато будівництво Придніпровської ТЕС і селища при станції (Придніпровськ), а у 1953 — заводу важких пресів, згодом - Шинного заводу.

Відновлювались також громадські і житлові будівлі. Так, у 1951 закінчено будівництво нового залізничного вокзалу.

У центральній частині міста в 1966 було споруджено автомобільний міст через річку Дніпро.

У 1950-х місто будувалося у соцреалізмі. У 1960-ті розпочалося масове житлове будівництво. 5-поверхова «хрущовська» забудова з'явилась вздовж пр. Петровського, Гагаріна, Слобожанського (ім. газети «Правда»), вулиць Тітова, Дніпропетровської і т.д. У 1970-ті в Дніпрі вперше з'явилися багатоповерхові «спальні» райони «Перемога», «Тополя», «Сокіл», «Сонячний», «Червоний Камінь», «Парус», «Комунар» (зараз — «Покровський»). На початку 1980-х «Фрунзенський» (зараз — «Ломівський» та «Кам'янський»), «Лівобережний», «Кротова». За рахунок цього можливість покращити свої житлові умови отримали сотні тисяч дніпропетровців[джерело?].

Розвиток міста продовжувався до середини 1980-х, коли настала «перебудова».

Незалежна Україна[ред. | ред. код]

Кінець ХХ — початок ХХІ століття[ред. | ред. код]

Після падіння Радянського Союзу промисловість занепала, а масове житлове будівництво припинилось. У плачевному стані опинились міський комунальний транспорт, житлово-комунальна сфера та більшість доріг. Однак було добудовано новий автовокзал та Південний міст, реконструйовано центральний ринок "Озерку" і відкрито першу чергу метрополітену з 6 станцій довжиною 7,8 км (29.12.1995).

З початку нового тисячоліття з'явились деякі ознаки поліпшення становища міста, що знайшло відображення у будівництві нових окремих багатоквартирних житлових будинків, торгово-розважальних центрів, капітальному ремонті деяких вулиць.

Впродовж 20112013 капітально відремонтовані основні магістралі міста — зокрема, Запорізьке шосе та пр. Слобожанський. Розпочалося будівництво об'їзної дороги. Навіть завершено її першу чергу — ділянку між Запорізьким і Криворізьким шосе. Проте криза, яка розпочалася в Україні у 2014, посилена наслідками тимчасової російської окупації частин Донецької та Луганської областей і анексії Криму, зашкодила подальшому розвитку країни і зокрема міста.

4 жовтня.2012 відбулося урочисте відкриття нового заводу «Інтерпайп Сталь» (до 2012 — «Дніпросталь») корпорації «Інтерпайп» В. Пінчука. За даними керівників корпорації, «Інтерпайп Сталь» має стати найбільшим по потужності (1,32 млн т/рік колісних і трубних заготовок) електрокрицетопним комплексом в Європі. «Інтерпайп Сталь» — найбільший інвестиційний проєкт ($700 млн) за роки незалежності України і перший металургійний завод, побудований в Україні з нуля за останні 40 років.[28]

21 лютого 2014 на центральній площі Дніпра на хвилі Революції Гідності під час акції «ленінопаду» було повалено пам'ятник Леніну[29]. 01.03.2014 відбулася спроба захоплення міста симпатиками «російського світу», яка була успішно нейтралізована[30].

Завдяки впровадженню децентралізації, яка розпочалася в Україні після подій Євромайдану у 2014, місцеві бюджети отримали значні кошти (загалом по Україні збільшення з 68,6 млрд грн в 2014 до 275 млрд грн в 2019). Це дало змогу розпочати масштабні ремонти вулиць і парків міста, вуличного освітлення, системи зливової каналізації. Нового поштовху незабаром зазнало будівництво метрополітену.

У 2015 капітально відремонтовано вул. Робочу і пр. Миру. Наприкінці листопада з'явилося рішення міської влади про перейменування низки вулиць Дніпропетровська (згідно з вимогами законодавства України про декомунізацію)[джерело?].

Наприкінці 2015 відбулися вибори міського голови, які виграв колишній заступник голови місцевої ОДА Борис Філатов (на той час народний депутат України).

29 січня 2016 активісти демонтували пам'ятник радянському функціонеру Григорію Петровському на Вокзальній площі.

У 2016 успішно пройшли підготовчі процедури до освоєння кредиту ЄБРР на добудову 4 км першої гілки метрополітену (304 млн. євро). Переможець тендеру компанія Limak (Туреччина) розпочала будівництво. Завершити 3 станції в середмісті планується до кінця 2024.

Протягом 2016 продовжено ремонт основних магістралей міста — зокрема, відремонтовано вул. Калинову, вул. Маршала Малиновського, пр. Богдана Хмельницького.

10 травня 2016 року Верховна Рада України на виконання Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» прийняла рішення про перейменування міста Дніпропетровськ на Дніпро.

18 грудня 2016 повідомлено рішення Уряду України про націоналізацію найбільшого дніпровського і українського банку — «ПриватБанк».

9 серпня 2017 в медіацентрі «Інформатор» оголосили переможця конкурсу на найкращу концептуальну ідею марки міста та його логотипу[31].

Протягом 2017-2019 тривав капітальний ремонт центрального («Нового») мосту через Дніпро. Восени 2021 з'явилася інформація про планування ремонту опор цього моста.

У листопаді 2020 міським головою у 2-му турі переобрано Бориса Філатова.

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

Під час російського вторгнення в Україну місто почало страждати від ракетних обстрілів крилатими ракетами російської армії. Вночі 6 квітня російські військові здійснили перший такий обстріл та завдали кілька ударів по Дніпропетровщині: влучили в нафтобазу та завод. Нафтобазу з пальним знищено. На заводі сталась сильна пожежа, зайнялось пальне[32]. Пожежу на заводі вдалось приборкати лише через вісім годин. Минулось без жертв[33].

15 липня 2022 Росія завдала ракетний удар по місту та вбила трьох цивільних. 3 вересня о 2-й ночі українські військові збили всі 5 ракет «Калібр», що були запущені по Дніпру[34].

29 вересня 2022 року росіяни двічі нанесли ракетніх ударів по місту Дніпро. В ніч на 29 вересня перший удар прийшовся по житлових кварталах. Чотири людини загинули, серед них двоє дітей, п’ятеро поранені. Повністю зруйновано кілька приватних осель, пошкоджено більше ніж 60 приватних будинків, кілька багатоповерхівок, ринок, автобуси, автівки та лінії електропередач. У вечорі під час другого удару одна людина загинула, п’ятеро поранені. Виникла пожежа на АТП, через що згоріли 52 автобуси, а 98 ушкоджені. Понівечено кілька багатоповерхівок, гімназію, магазин, адміністративні будівлі[35][36][37].

Протягом війни Дніпро став одним з найбільших хабів для людей, що були вимушені покинути свої домівки через бойові дії: станом на літо 2022 року тут мешкало близько 100 000 вимушених переселенців [38]. Також, до міста переїхав ряд підприємств, таких як Краматорський завод спеціального кріплення,[39] Приазовський державний технічний університет з Маріуполя,[40] швацький цех з Лисичанська,[41] Донбаський державний педагогічний університет зі Слов'янська,[42], Сєвєродонецький центр первинної медико-санітарної допомоги[43] та інші. Проте, через відносну близькість до лінії фронту, деякі заклади навпаки покинули місто. Наприклад, до Закарпаття було релоковано один з дніпровських дитячих будинків[44].

Адміністрація[ред. | ред. код]

Устрій[ред. | ред. код]

Органом місцевого самоврядування є Дніпровська міська рада, яка обирається раз на 5 років в кількості 64 депутатів.

Їх представлено п'ятьма партіями: Опозиційний блок (25 депутатів), УКРОП (21 депутат), «Громадська сила» (7 депутатів), «Блок Порошенка» (6 депутатів) та «Самопоміч» (5 депутатів).

Виконавчу владу очолює міський голова та Виконавчий комітет, який складений з 14 осіб. Міським головою за результатами ІІ туру місцевих виборів 2015 є Борис Філатов від партії УКРОП.

У листопаді 2010 в Дніпропетровську прем'єр-міністр Ізраїлю Шимон Перес відкрив найбільший в світі молебельний дім руху Хабад на березі Дніпра (площа 4 га).

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

Адміністративний поділ Дніпра, (2021)

Наразі існує поділ міста Дніпра на 8 адміністративних районів. 5 — на правому березі р. Дніпро: Новокодацький, Центральний, Чечелівський, Соборний та Шевченківський. 3 — на лівому: Амур-Нижньодніпровський, Індустріальний та Самарський.

У підпорядкуванні міської ради також перебуває селище міського типу Авіаторське.

У XIX ст. Катеринослав був розділений на 3 адміністративні частини, що визначалися дією трьох поліційних частин. Спочатку вони мали номери: Перша, Друга (зараз Центральний район) і Третя частина. Згодом до них додалося означення «поліційна». Потім числові назви зникли, змінившись на Соборна, Дніпровська. У 1897 було вирішено збільшити число частин міста до 7: Соборна, Дніпровська, Троїцька, Воскресенська, Олександрівська, Брянська Кодацька і Фабрична. На початку 1920 місто було розділено на 5 районів включно із Задніпров'ям: Амур-Нижньодніпровський, Міський (у майбутньому Кіровський і згодом Жовтневий), Залізничний, Кодацький (у майбутньому Новокодацький) та Фабрично-Чечелівський (сучасний Чечелівський).

Населення[ред. | ред. код]

Зміни населення
Рік Населення Зміна
1840 12 414
1897 112 839 +809.0%
1914 211 100 +87.1%
1926 187 570 −11.1%
1939 526 998 +181.0%
1959 661 547 +25.5%
1970 862 100 +30.3%
1989 1 177 897 +36.6%
2001 1 065 008 −9.6%
2014 993 094 −6.8%
2017 1 002 636 +1.0%
2020 990 724 −1.2%
2022 1 005 000 +1.4%
[45][46][47][48]
Докладніше: Населення Дніпра

Станом на 01.01.2022 населення налічувало 968 502 осіб. Серед міст України за чисельністю Дніпро посідає 4 місце.

Національний склад населення Дніпра за даними переписів, %:

1926[49] 1939[50] 1959[51] 1989[52] 2001[52]
українці 36,0 54,6 61,5 62,5 72,6
росіяни 31,6 23,4 27,9 31,0 23,5
євреї 26,8 17,9 7,6 3,2 1,0
білоруси 1,9 1,9 1,7 - 1,0

Згідно з опитуваннями, проведеними USAID у 2017 році, українці становили 82% населення міста, а росіяни - 13%.[53]

Рідна мова населення Дніпра за даними переписів, %

1897[54] 1926[49] 1989[52] 2001[55]
українська  15,8  20,4  41,7  46,5
російська  41,8  63,8   57,0  53,1
єврейська  35,4  13,0  0,1  -

Рідна мова у районах Дніпра та населених пунктах міськради за переписом 2001 , %[55]

українська російська вірменська
Амур-Нижньодніпровський р-н 52,6 46,6 0,1
Шевченківський р-н 41,9 57,0 0,1
Соборний р-н 39,4 59,5 0,1
Індустріальний р-н 42,1 57,2 0,2
Центральний р-н 37,0 61,9 0,1
Чечелівський р-н 47,0 51,9 0,3
Новокодацький р-н 53,3 45,4 0,6
Самарський р-н 51,7 47,5 0,2
Таромське 88,5 11,0 0,04
Дніпро 46,5 52,5 0,2

Згідно з опитуваннями, проведеними USAID у 2017 році, українською вдома розмовляли 9% населення міста, російською - 63%, обома мовами в рівній мірі - 25%.[53]

Економіка[ред. | ред. код]

Перебуваючи столицею величезної південної губернії, Катеринослав розвивався як звичайний провінційний сільськогосподарський центр. Тільки з відкриттям наприкінці ХІХ ст. Криворізького залізорудного родовища почався інтенсивний розвиток міста. В цей період діяло близько 170 великих та малих заводів і фабрик. Величезні прибутки промисловців зумовили швидкий розвиток міської інфраструктури та благоустрій території міста.

На початку ХХ ст. промисловість продовжувала розвиватись і у 1930-ті місто перетворилось на потужний індустріальний центр.

Відділення НБУ в Дніпрі

Дніпро є одним з провідних фінансових центрів України. Місто займає одне з провідних місць на фондовому ринку країни — працюють 2 фондові біржі. Активно розвивається ринок страхових послуг.

Будівельний комплекс за своїми виробничими потужностями, величиною основних фондів, кількістю робітників перебуває на 2 місці в Україні. На території міста працює більше 150 підрядно-монтажних будівельних організацій різних форм власності, 56 проєктних і пошукових організацій, 540 малих будівельних підприємств, які виконують роботи з проєктування, будівництва та ремонту. Широке використання сучасних будівельних технологій та матеріалів дає можливість надати місту з 233-літньою історією сучасний вигляд. Господарчий комплекс складають більше 20 тис. підприємств. У 1993 була заснована мережа АТБ-Маркет, нині одна з найбільших у країні.

Місто має потужний промисловий потенціал, який характеризується високим рівнем розвитку важкої індустрії. На більш ніж 200 промислових підприємствах 13 галузей виробляється 4,5 % всієї промислової продукції України.

Зеніт-3SLБ на стартовому майданчику

У 2009 промислові підприємства міста реалізували продукції більш ніж на 30 млрд грн (30,0 % від загального обсягу продукції, реалізованої в області).

Основа промисловості міста — металургійний комплекс. Продукція галузі становить 6,9 % від загального обсягу виробництва чорної металургії України. Зокрема: труб — 51,4 %, сталі — 5,3 %, чавуну — 5,0 %, прокату — 4,4 %, коксу — 4,0 %. Основні підприємства галузі — відкриті акціонерні товариства: «Дніпровський металургійний завод», «Дніпрококс», «Комінмет», «Дніпровський трубний завод», «Нижньодніпровський трубопрокатний завод».

Машинобудівна та металообробна галузь промисловості міста у загальнодержавному виробництві машинобудівного комплексу становлять 10,5 %. Найбільш розвинутими є металургійне, транспортне, електротехнічне, гірничо-шахтне і гірничорудне, будівельно-шляхове й комунальне, хімічне і полімерне машинобудування, верстатобудування. Лідерами галузі є: відкриті акціонерні товариства «Дніпровський машинобудівний завод», «Дніпроважмаш», «Дніпропрес», «Дніпровагонрембуд», науково-виробниче об'єднання «Дніпровський електровозобудівний завод». Продукція галузі — трактори, преси, вагоноопрокидувачі, шлаковозні чаші, трамваї, тролейбуси, магістральні електровози.

Дніпро — один зі світових центрів ракетно-космічного будування. Виробниче об'єднання «Південний машинобудівний завод» та Конструкторського бюро «Південне» розробили і виготовляють екологічно чисті ракетоносії «Зеніт» та космічні апарати з унікальними можливостями, беруть участь в реалізації проєкту «Морський старт» у складі міжнародного консорціуму чотирьох країн (США, Росії, України, Норвегії). Хімічна галузь — це 7 підприємств. Продукція: лакофарбові матеріали, мінеральні добрива, гумотехнічні вироби для багатьох галузей — космічної, повітряного транспорту. Виготовляються понад 80 типорозмірів шин, зокрема великогабаритних та низького тиску для сучасної сільськогосподарської техніки, які експортуються у 30 країн світу. Продукція галузі становить 7,5 % від обсягів виробництва хімічної та нафтохімічної промисловості України. Розвинуті легка, харчова та переробна промисловості. В місті виробляється 5,6 % від обсягу виробництва продуктів харчування в Україні.

У Дніпрі розташований головний офіс найбільшого в Україні банку — ПриватБанку, який входив у приналежну Ігорю Коломойському і Геннадію Боголюбову групу Приват, але банк вже перейшов в державну власність через розкрадання його активів самими власниками. До групи безпосередньо або опосередковано входить більше 100 підприємств в Україні та світі. Її головний конкурент — Інтерпайп, металургійна компанія, що спеціалізується на виробництві труб і коліс для залізничного транспорту. Її засновником є Віктор Пінчук.

Зовнішньоекономічна діяльність, яка здійснюється майже з 130 країнами світу. Обсяг експортно-імпортних операцій становить понад 7 % загального зовнішньоторговельного обігу України. Експортний потенціал міста в основному становить продукція підприємств чорної металургії, машинобудування, хімічної, харчової та легкої промисловості, а імпортують в місто, головним чином, природний газ, нафтопродукти, продукція машинобудування.

Інфраструктура[ред. | ред. код]

Транспорт[ред. | ред. код]

Містом проходить низка важливих транспортних коридорів, серед них М04E50, Н08, Н11, Н31. У Дніпрі працює п'ять мостів через річку Дніпро.

Вокзальна площа з висоти пташиного польоту

Сучасний Дніпро є важливим залізничним вузлом та центром Придніпровської залізниці. Дніпро-Головний — головна пасажирська залізнична станція. Основними транспортними потоками, що проходять через Дніпро, є напрямки Донбас — Західна Україна, Київ — Крим та Одеса — Миколаїв — Херсон — Москва.

2003 року денні потяги «Столичний експрес» були впроваджені на ділянці Київ — Дніпро. Відтак практично було закладено підвалини розвитку нового виду транспорту: вже згодом денні прискорені поїзди завоювали значну прихильність у пасажирів[56]. «Південний експрес», що щоденно курсував між Дніпром та Сімферополем виключно вдень до 2014 року,  за 4,5-5 годин доїжджав до Сімферополя.

11 листопада 2012 року розпочато рух швидкісних електропотягів «Інтерсіті+» сполученням Дніпро — Київ. З 26 травня 2013 року «Укрзалізниця» продовжила маршрут потяга сполученням Київ — Дніпро до Запоріжжя[57], а іншого «Інтерсіті+» до станції Покровськ.

Центральний міст

У місті працює Дніпровська дитяча залізниця.

Міжнародний аеропорт «Дніпро» розташований за 15 км від центру міста, сполучає Дніпро (станом на 2019 р.) з такими аеропортами, як Київ, Львів, Відень, Тель-Авів, Тбілісі; також здійснюються чартерні рейси до відомих курортів Туреччини (Анталія), Єгипту (Шарм-еш-Шейх), Греції, Кіпру, Болгарії (Бургас), Грузії (Батумі). 2516 пасажирів можуть щоденно вилітати з аеропорту. У ньому базувалася компанія «Дніпроавіа», що була головним перевізником регіону.

Дніпровський річковий порт забезпечує суднам типу «річка—море» прямі міжнародні перевезення вантажів з виходом у Чорне море.

Станція метро «Металургів»

Дніпровський метрополітен, який став до ладу 29 грудня 1995 року — один із найкоротших у Європі. Має усього 6 станцій. Він сполучає центральний залізничний вокзал Дніпра із західною промисловою зоною та житловими масивами Червоний Камінь і Покровський. Керівники цього виду транспорту у Дніпрі нарікають на неспроможність витримувати конкуренцію з маршрутками і трамваями. Оператор — Управління Дніпровського метрополітену. Наразі ведуться роботи з будівництва ділянки завдовжки 2,4 км від станції «Вокзальна», заплановано відкриття трьох станцій: «Театральна», «Центральна» та «Історичний музей». Відкриття дільниці заплановано до 2023 року. У Державному бюджеті України на 2019 рік було заплановано виділення 1 млрд 392 млн гривень на продовження будівництва метрополітену. У перспективі також планується будівництво другої лінії.

Основним видом громадського транспорту з кінця 1990-х у місті є маршрутне таксі. У майбутньому можливе відродження парку автобусів великої місткості, рух яких на деяких маршрутах вже частково запроваджено.

У 1897 році Катеринослав став третім містом Російської імперії з електричним трамваєм. Золоті роки існування дніпровського трамвая припадають на 19701980-ті роки. Нині в місті працює 12 маршрутів трамваю. За останні роки закриті 6 маршрутів.

Дніпро Т203 у корпоративних кольорах «Дніпровського електротранспорту»

7 листопада 1948 року у Дніпрі відкрито тролейбусний рух. У подальші роки тролейбусна система сильно розширилася, але у 2000-ні роки дещо скоротилася — зокрема, було закрито маршрути № 13 (Центр — ж/м «Комунар»), № 6 (ДНУЗТ — Шинний завод), контактну мережу на них демонтовано. Нині у місті працює 20 маршрутів. Наприкінці 2017 року відкрито тролейбусний маршрут № 2 (вул. Глінки — ж/м «Парус-2») та № 14 (вул. Глінки — ж/м «Сонячний»), який став першим маршрутом у місті та в Україні, де курсують тролейбуси Дніпро Т203 з можливістю автономного ходу[58]. 8 вересня 2018 року відкрито тролейбусний маршрут № 21 «Площа Соборна — ж/м Сокіл-2»[59].

У вересні 2019 року відкрито новий тролейбусний маршрут на ж/м «Сонячний»[60][61]. 12 вересня 2020 року вперше відкрито тролейбусний маршрут від Соборної площі до житлового масиву Придніпровський, який отримав № 6. Маршрут обслуговують тролейбуси Дніпро Т203 та БКМ-321 з опцією автономного ходу. Запуск тролейбусного маршруту вирішило системну проблему, яка існувала ще з моменту забудови житломасиву, де нині проживає більш ніж 23 тисяч мешканців міста[62].

Сфера послуг[ред. | ред. код]

У місті зареєстровано 13 677 об'єктів торгівлі, зокрема 4210 магазинів і 1322 підприємства громадського харчування. У Дніпрі працюють 100 супермаркетів, зокрема 4 гіпермаркети, 68 торгових центрів і 50 великих спеціалізованих магазинів. Крім того, на території міста функціонують 70 ринків, на яких щомісяця реалізується більше 2 тис. тонн сільгосппродукції. За перше півріччя 2013 року товарообіг склав 244 мільйони гривень, що перевищує аналогічний показник 2012 року на 31,8 мільйона гривень (15,0 %). Щодня ринки міста відвідують близько 100 тис. покупців.

Фактичний обсяг роздрібного товарообігу підприємств торгівлі та ресторанного господарства міста в 1 кварталі 2013 року склав майже 4,5 мільярда гривень. Дніпро займає перше місце серед обласних центрів країни по забезпеченості населення торговими площами магазинів. На одну тисячу жителів припадає 834 м² торгової площі. [63]

У місті акредитовані або мають філії близько 50 державних та приватних банків[64].

Діє 26 лікарень на 6520 місць, п'ять — дитячих. Мережа амбулаторно-поліклінічних закладів включає 25 самостійних амбулаторно-поліклінічних закладів та 119 амбулаторно-поліклінічних підрозділів, 12 центрів первинної медичної допомоги, 5 поліклінік та 7 стоматологій. Це місце роботи 4,5 тис. лікарів та більше 7 тис. молодших спеціалістів. Дніпропетровська область — один з регіонів медичної реформи.

Освіта і наука[ред. | ред. код]

Дніпровський національний університет ім. Олеся Гончара (Бібліотека)

У місті Дніпро функціонують 163 закладів освіти[65], до числа яких крім загальноосвітніх шкіл входять гімназії, ліцеї, школи-інтернати та спеціалізовані заклади для хворих дітей. У місті функціонують 17 спеціалізованих шкіл. Динамічний розвиток міста та освітнього процесу спонукає до виникнення мережі спеціалізованих шкіл, ліцеїв, гімназій. У місті, наприклад, є юридичний ліцей та міжнародні школи — Британська міжнародна школа та Українсько-американський ліцей. Крім того, у Дніпрі 174 дитячі садки та 34 позашкільних закладів освіти, зокрема 21 центр позашкільної роботи, Будинки творчості, Центр допризовної підготовки молоді, 13 спортивних шкіл. 87 міських закладів освіти стали експериментальними закладами Всеукраїнського та регіонального рівнів.

Національний технічний університет «Дніпровська політехніка»

Дніпровський вишівський регіон поєднує 38 закладів вищої освіти. За рейтингом ЗВО «Топ-200 Україна» Національний технічний університет «Дніпровська політехніка» посів 6 місце, а Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара — 14 місце[66] Гірничий університет створений у 1899 році як Катеринославське вище гірниче училище, став першим вишем міста. Інші відомі заклади:

Університети:

Академії:

Інститути:

Дніпро — один із найбільших наукових центрів України. У ньому зосереджено багато науково-дослідних та проєктно-конструкторських організацій і перед усім: Придніпровський науковий центр Національної академії наук України та її інститути геотехнічної і технічної механіки; чорної металургії; транспортних систем і технологій, проблем природокористування і екології. Науковці вирішують багатопланові завдання від формування і реалізації космічної програми України до створення енергоощадних екологічно чистих технологій у гірничій справі, металургійній, хімічній промисловості, будівництві, сільському господарстві. Багато проєктів, які розроблені та впроваджені дістали світове визнання і швидко знайшли практичне застосування. За досягнення на рівні світової науки вченим міста неодноразово присуджувались як міжнародні, так і Державні премії України в галузі науки і техніки.

Засоби масової інформації[ред. | ред. код]

Друковані[ред. | ред. код]

Телебачення[ред. | ред. код]

FM-радіостанції[ред. | ред. код]

На території міста в межах радіочастот FM-діапазону своє мовлення проводять 24 всеукраїнські, одна релігійна та регіональні радіостанції:

Культура[ред. | ред. код]

Музика, театр і кіно[ред. | ред. код]

Дніпро є одним з 6 міст України, де працює оперний театр та заклад вищої освіти музичного профілю — консерваторія, структурним підрозділом якої є музичне училище, що діяло в місті з початку ХХ століття. В місті також діє обласна філармонія, регіональне відділення Спілки композиторів.

Кінотеатр «Салют»

Тут проводились фестивалі джазової музики «Джаз на Дніпрі» (у 1987—1990 та 1999—2006 роках), проводяться юнацький фестиваль «Дніпровські зорі», фестиваль музичного мистецтва «Музика без меж».

Діють два драматичні театри — Дніпровський академічний український музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка1918 року) та Дніпровський академічний театр драми і комедії1927 року). Також працює 5 палаців культури. У будинку органної і камерної музики проводяться міжнародні органні фестивалі, проводяться концерти органної і камерної музики, кількість відвідувачів сягає 30 тисяч слухачів у місяць. Це культурний осередок Дніпра.

Сучасна музика також активно розвивається, складено топ гуртів Дніпра[68], до якого потрапили Brunettes Shoot Blondes, Гражданин Топинамбур, И Друг Мой Грузовик, Кімната Гретхен, Plus Band, Gamardah Fungus, Tape Holder, Jungleman, MEOW та Forgotten Lizzard. Також є відомими колективи Натоліч, Масса причин, DZ'OB.

Музеї[ред. | ред. код]

Докладніше: Музеї Дніпра

У місті розташовано низку музеїв. Історичний оперує будинком свого найвідомішого науковця — Дмитра Яворницького. Унікальними експонатами є половецькі «баби», Керносівський ідол та колекція козацьких старожитностей. Іншими підрозділами є музей місцевого самоврядування та діорама «Битва за Дніпро», найбільша діорама в Україні, друга за площею в Європі. Наразі Діорама працює також як виставковий центр. На площі перед діорамою розміщена колекція радянської військової техніки 1940-х років та з 2016 року — Музей «Громадянський подвиг Дніпропетровщини в подіях АТО» (Музей АТО).

Відомий художній музей береже колекцію російського, українського й західноєвропейського мистецтва XVII — початку XX ст. (ікони, парсуни, народні картини, портрети, краєвиди, жанрові картини), радянського й сучасного українського мистецтва.

У одному з корпусів Дніпровського університету з 1901 р. розташовано зоологічний музей цього закладу.

З 1968 року в місті працює планетарій. З листопада 2018 року заклад на капітальному ремонті. Відкриття оновленого планетарію, з новим обладнанням та експозицією очікується восени 2019 року.

Література та книжкова культура[ред. | ред. код]

Обласна універсальна наукова бібліотека ім. Кирила і Мефодія — найбільша наукова бібліотека Дніпра. Також діє Центральна державна науково-технічна бібліотека гірничо-металургійного комплексу України. Місто є головним літературним осередком регіону. Із ним пов'язані Олесь Гончар, Леонід Бачинський, Єжи Єнджеєвич, Павло Загребельний, Адріан Феофанович Кащенко, Валер'ян Підмогильний, Віктор Петров.

Дніпро у культурі[ред. | ред. код]

У місті Дніпро відбуваються дії:

Релігія[ред. | ред. код]

Дніпро є центром єпархій ПЦУ й РПЦ в Україні. У місті збудовано великий єпархіальний центр. З 1998 року відновлене видання «Дніпропетровські єпархіальні відомості», що видавалися з 1872 року під назвою «Катеринославські єпархіальні відомості». Також у місті є храм УГКЦ — церква Покрови Пресвятої Богородиці, яка розташована на вул. Сташкова; 16 грудня 2016 року Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав освятив новозбудований храм УГКЦ Святого Миколая Чудотворця[70]

На розі вулиці Леваневського та проспекту Сергія Нігояна завершується будівництво вірменського храму. Лютеранська кірха святої Катерини була побудована після організації 1852 року німецької лютеранської громади у губернському місті Катеринославі.

Храм на честь собору Святого Іоанна Хрестителя

Ще з царських часів видатну роль у житті міста відігравала юдейська громада — за переписом 1897 р. частка євреїв в населенні Катеринослава становила 35 %, або 40 000 осіб. Незважаючи на те, що 2001 р. частка євреїв у населенні міста становила лише 0,4 % (13,7 тис.осіб, за даними «Хабаду» — 50 тис.осіб), їх вплив на життя міста важко переоцінити: серед членів єврейської громади найбагатші особи Дніпра і України, олігархи й бізнесмени, зокрема, Ігор Коломойський, Геннадій Боголюбов, Віктор Пінчук.

2012 р. у центрі міста відкрито найбільший у світі єврейський центр «Менора» площею 122 тис. кв. м., що знаходиться біля синагоги «Золота Роза».

Серед найвідоміших культових споруд міста Спасо-Преображенський кафедральний собор, Хрестовоздвиженський храм, Миколаївська церква в Кодаках та Костел святого Йосипа.

Архітектура[ред. | ред. код]

Дніпро. Характеристика забудови
Палац праці — шедевр радянського конструктивізму. Нині — «Український дім»; перебуває у запустінні
Центральна частина міста

Місто проєктували видатні архітектори — Клод Геруа, Іван Старов. Будинки зводили за проєктами В. Гесте і М. Козакова, Дмитра Скоробогатова, Олександра Красносельського, В. Самодриги.

З розрахунку на одного мешканця міста площа зелених масивів і насаджень становить 134 м² — один із найвищих показників в Україні. В межах міста знаходяться ботанічний сад, природні та штучні лісопарки, з яких 2 парки — пам'ятники садово-паркового мистецтва 18 століття.

У місті два 29-поверхових будинки і два 25-поверхових. У центрі Дніпра ще збереглися окремі споруди дореволюційного періоду, втім їх поступово зносять заради спорудження сучасних комерційних і житлових об'єктів. Наразі вже не лишилося жодної вулиці в місті, яка б зберегла своє історичне обличчя.

«Відчуй Дніпро» — у 2020 року по місту почали встановлювати мініскульптури присвячені історії міста[71].

Спорт[ред. | ред. код]

Докладніше: Спорт Дніпра

Місто славиться футбольною командою «Дніпро», що була заснована 1918 року і за свою історію встигла двічі виграти Чемпіонат СРСР 1983, 1988 рр., здобути Кубок СРСР 1989 р. Фіналіст Ліги Європи 2014/2015 рр. Чвертьфіналіст Ліги Чемпіонів (Кубка Європейських Чемпіонів) [[Дніпро-2|1985, 1990 рр. За підсумками сезону 2016/2017 рр. ФК «Дніпро» припинив виступати у Прем'єр-лізі.

Футбольний клуб «Дніпро» був срібним призером Чемпіонату України — 1993, 2014 рр., бронзовим призером — 1992, 1995, 1996, 2001, 2004, 2015, 2016 рр. Фіналіст Кубку України — 1995, 1997, 2004 рр.

Першим стадіоном «Дніпра» був стадіон «Сталь», побудований 1939 року. У 1966 році був відкритий стадіон «Метеор». Новий стадіон, «Дніпро-Арена» був збудований на місці колишнього стадіону «Металург» у 2008 році. Крім того, в місті працюють стадіони «Дніпропрес», «Локомотив», «Монтажник», «Славутич», «Трудові резерви» та інші. Відомий також спортивний комплекс «Метеор».

Футбольний клуб «Дніпро—1» — український футбольний клуб з міста Дніпро, заснований 10 березня 2017 року.[72] З сезону 2019/20 виступає в Українській прем'єр-лізі.

Баскетбольний клуб «Дніпро» — володар Кубка «Суперліги» 2011, 2015 рр. Ватерпо́льний клуб «ДНУ-Дніпро» виступає у Чемпіонаті України серед чоловіків. Назву клубу дав Університет імені Олеся Гончара, басейн якого є спортивною базою для клубу. 2012 року клуб отримав статус професійного.

Регбійний клуб «Дніпро» виступає у Вищій лізі, також відомий Дніпровські Ракети.

Авіаційно-спортивний клуб «Дніпро» базується на аеродромі Кам'янка. Клуб здійснює підготовку льотчиків, планеристів та парашутистів. На базі клубу неодноразово проводилися збори збірних команд з планерного спорту СРСР та України, змагання з авіаційних видів спорту, випробовувалася нова планерна техніка. Серед найвідоміших пілотів міста Марія Доліна, Анатолій Брандис, Георгій Паршин.

Міжнародна співпраця[ред. | ред. код]

Дніпро має таких побратимів

Міста з якими укладено угоди про дружбу та співпрацю:

7 вересня 2016 року, у зв'язку з російською збройною агресією проти України, рішенням міської ради Дніпра були розірвані партнерські відносини з російськими містами Самара, Красноярськ та Улан-Уде. Своїм же рішенням, на підставі постанови Верховної ради України № 1375-VIII від 19.05.2016 року і на виконання законів про декомунізацію, міська рада змінила свою назву на Дніпровська міська рада[75].

У Дніпрі працюють консульства і представництва таких країн: Угорщини, Італії, Болгарії, Греції, Польщі, Чехії, Вірменії, Німеччини, Литви, Туреччини та Кот-д'Івуару.

Також присутні такі структури як Бюро делегата Німецької Економіки в Україні, Українсько-Арабський центр, Українсько-Бразильський центр та Українсько-Польський центр.

Панорами міста[ред. | ред. код]

Славетні особистості[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Юлія Рацибарська. Космічна столиця України // radiosvoboda. Архів оригіналу за 2 грудня 2012. Процитовано 24 травня 2012. 
  2. Дніпропетровськ — космічна столиця України. Архів оригіналу за 8 січня 2009. Процитовано 24 травня 2012. 
  3. http://www.gorod.dp.ua/eng/
  4. Charles Wynn. Workers, Strikes, and Pogroms: The Donbass-Dnepr Bend in Late Imperial Russia, 1870—1905 [Архівовано 10 липня 2015 у Wayback Machine.]
  5. Дніпропетровськ — столиця ракетобудування — Дніпропетровськ — космічна столиця. Архів оригіналу за 26 жовтня 2010. Процитовано 13 травня 2015. 
  6. Тема «Закритого міста» в історії радянського Дніпропетровська 1950-80-х років. Архів оригіналу за 12 листопада 2018. Процитовано 12 листопада 2018. 
  7. В. А. Смолій. Історія українського козацтва: нариси у двох томах. — Київ : Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2006. — Т. 2. — С. 554. — ISBN 966-518-348-6.
  8. s:ЗЗНРСУСРСР/1926/1/52/Про переназвання міс. Катеринослава на «Дніпропетровськ», ст. Катеринослав на ст. «Дніпропетровськ» і Катерининської …
  9. s:ЗЗНРСУСРСР/1927/1/1/Про зміну постанови Президії ЦВК СРСР з 20 липня 1926 р. про переназвання м. Катеринослава на «Дніпропетровськ», ст. …
  10. Максим Кавун (2006). Сколько имён у Днепропетровска?. ЧАО «Сегодня Мультимедиа». Архів оригіналу за 26 листопада 2015. Процитовано 2015-7-26. 
  11. Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного ... | від 09.04.2015 № 317-VIII. zakon3.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 01.07.2016. Процитовано 24 травня 2016. 
  12. Рада перейменувала Дніпропетровськ. Українська правда. Архів оригіналу за 19 травня 2016. Процитовано 19 травня 2016. 
  13. В'ятрович: російською нова назва Дніпропетровська пишеться Днипро [Архівовано 28 червня 2016 у Wayback Machine.] — Українська правда
  14. «Дніпро» — «Днепр», інакше це буде породжувати безграмотність. Транслітерація назви міста. Архів оригіналу за 20 червня 2016. Процитовано 20 червня 2016. 
  15. Порошенко позвонил водителю, который заблокировал авто стрелявшего в полицейских. Українська правда. 26 вересня 2016. Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 31 травня 2021. 
  16. В Днепре попрощались с убитыми полицейскими. «Корреспондент». 26 вересня 2016. Архів оригіналу за 14 листопада 2016. Процитовано 31 травня 2021. 
  17. Институт украинского языка: название города на русском – Днепр, а не Днипро. dnepr.news. Архів оригіналу за 2 квітня 2019. Процитовано 12 вересня 2019. 
  18. Rbc.ua. Народные приметы изменения погоды — суеверия или реальность. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 16 серпня 2017. Процитовано 16 серпня 2017. 
  19. Климат города | Городской сайт Днепра. Архів оригіналу за 25 вересня 2021. Процитовано 25 вересня 2021. 
  20. Як покращити екологію Дніпра? - dnepr.name (укр.). 9 липня 2022. Процитовано 14 липня 2022. 
  21. Населення міста Катеринослава (1776—1917 р.)
  22. Січеслав має замінити назву Дніпропетровськ. Архів оригіналу за 9 лютого 2019. Процитовано 7 грудня 2021. 
  23. Лютий 1918 року у Катеринославі. Архів оригіналу за 9 лютого 2019. Процитовано 9 лютого 2019. 
  24. Перейменування по-українськи: 100 років тому Катеринославська губернія стала Січовою землею. Архів оригіналу за 9 лютого 2019. Процитовано 9 лютого 2019. 
  25. Борьба за Советы на Екатеринославщине: сборник воспоминаний и статей. — Днепропетровск: [б. и.], 1927. — 292 с. — Б. ц. Стр 274</nowiki>
  26. ПІВДЕННА УКРАЇНА В ПЕРІОД ДИРЕКТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ (Катеринославщина). Архів оригіналу за 9 лютого 2019. Процитовано 9 лютого 2019. 
  27. Катеринослав було перейменовано 1926. Архів оригіналу за 12 грудня 2013. Процитовано 22 лютого 2013. 
  28. http://ukrtruboprom.dp.ua/dstal.html [Архівовано 30 січня 2017 у Wayback Machine.] ООО «Металлургический завод „Днепросталь“»
  29. В Днепропетровске около часа ночи снесли памятник Ленину. Архів оригіналу за 17 лютого 2016. Процитовано 24 травня 2016. 
  30. Ростислав Мартинюк, Олег Манчура (2017). Дніпро 2014, програма «Особливий погляд». ТОВ «Євразія-медіа». Архів оригіналу за 3 червня 2019. 
  31. Концептуальна ідея бренду міста Дніпро та його логотипу. Архів оригіналу за 1 грудня 2021. Процитовано 12 вересня 2021. 
  32. На Дніпропетровщині рашисти обстріляли нафтобазу та завод. Укрінформ. 6 квітня 2022. 
  33. На Дніпропетровщині пожежу на заводі внаслідок ворожих обстрілів гасили понад вісім годин. Укрінформ. 6 квітня 2022. 
  34. Удар РФ по Дніпропетровській області. ЗСУ збили всі п’ять ракет Калібр, випущених по Дніпру, кілька районів ворог обстріляв із Градів. nv.ua. Процитовано 6 вересня 2022. 
  35. Олена Рощіна (29 вересня 2022). Росіяни вдарили ракетами по житлових кварталах Дніпра, є загиблі й поранені. Українська правда. 
  36. Ірина Балачук (29 вересня 2022). Удар по Дніпру: рятувальники знайшли фрагменти тіла ще однієї дитини. Українська правда. 
  37. Анастасія Калатур (30 вересня 2022). Дніпро: Зросла кількість поранених, транспортне підприємство знищене. Українська правда. 
  38. Микола Лукашук: Дніпропетровщина залишається найбільшим хабом для вимушених переселенців. dnipro.tv (укр.). Процитовано 6 березня 2022. 
  39. Завод-переселенець. До Дніпра переїхало підприємство з Краматорська: як воно працює. suspilne.media (укр.). Процитовано 5 листопада 2022. 
  40. До Дніпра «переїхав» університет з Маріуполя. nashemisto.dp.ua (укр.). Процитовано 2022-14-04. 
  41. Швацький цех із Лисичанська переїхав до Дніпра та виробляє плитоноски. opentv.media (укр.). Процитовано 2022-20-07. 
  42. Донбаський державний педагогічний університет переїхав зі Слов'янська до Дніпра (укр.). Процитовано 8 квітня 2022. 
  43. Сєвєродонецький медцентр переїхав до Дніпропетровщини (укр.). Процитовано 2022-17-08. 
  44. У Домбоківській спецшколі прихистили дніпровську «Довіру». Процитовано 9 липня 2022. 
  45. Динаміка чисельності населення міст України 1897—2014. Архів оригіналу за 19 квітня 2012. Процитовано 8 квітня 2015. 
  46. А. Г. Рашин — Население России за 100 лет (1813—1913) Общая характеристика динамики численности городского населения России за 1811—1913 гг. [Архівовано 24 квітня 2015 у Wayback Machine.]
  47. Таблицы о состояніи городовъ Россійской имперіи. — СПб: тип. Ф. Крайя, 1840. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 8 квітня 2015. 
  48. Чисельність наявного міського та сільського населення. Архів оригіналу за 14 липня 2019. Процитовано 5 квітня 2019. 
  49. а б Всесоюзная перепись населения 1926 года. М.: Издание ЦСУ Союза ССР, 1928-29
  50. Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел союзных республик СССР. г. Днепропетровск. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 8 квітня 2015. 
  51. В. М. Кабузан — Украинцы в мире. Динамика численности и расселения 20-е годы XVIII века — 1989 год. [Архівовано 7 липня 2015 у Wayback Machine.]
  52. а б в Романцов В. О. — «Населення України і його рідна мова за часів радянської влади та незалежності». Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 8 квітня 2015. 
  53. а б Public Opinion Survey of Residents of Ukraine June 9 – July 7, 2017. iri.org. 22 серпня 2017. с. 80. Архів оригіналу за 22 серпня 2017. 
  54. Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку и уездам 50 губерний Европейской России. г. Екатеринослав. Архів оригіналу за 31 грудня 2014. Процитовано 8 квітня 2015. 
  55. а б Розподіл населення за рідною мовою, Дніпропетровська область. Архів оригіналу за 31 травня 2016. Процитовано 19 березня 2022. 
  56. За період курсування (у 2003 році) «Столичний експрес» № /166 Київ — Дніпропетровськ перевіз понад 67 тисяч пасажирів. Архів оригіналу за 21 серпня 2016. 
  57. «Укрзалізниця» з 26 травня 2013 року продовжила маршрут швидкісних експресів Hyundai сполученням Київ — Дніпро до Запоріжжя [Архівовано 12 лютого 2019 у Wayback Machine.] // Дніпровський міський сайт, 2013-04-25 (рос.)
  58. У Дніпрі презентували унікальні для України тролейбуси з автономним ходом. unian.ua. 4.08.2017. Архів оригіналу за 22.09.2018. Процитовано 04.04.2018. 
  59. Борис Філатов відкрив новий тролейбусний маршрут на житловий масив Сокіл // Дніпровський міський сайт. — 2018. — 8 вересня.
  60. На день міста відкривається тролейбусний рух на ж/м Сонячний. det.dp.ua. 12.09.2019. Архів оригіналу за 20.09.2020. Процитовано 21.11.2019. 
  61. На ж/м «Сонячний» прокладуть контактну мережу і придбають тролейбуси // Дніпровський міський сайт. — 2018. — 19 вересня.
  62. До Дня міста відкрили новий тролейбусний маршрут на ж/м «Придніпровськ» // Дніпровський міський сайт. — 2020. — 12 вересня. (рос.)
  63. Дніпро є лідером в Україні за кількістю торговельних площ[недоступне посилання з липня 2019]
  64. Банки Дніпра [Архівовано 23 липня 2018 у Wayback Machine.] ubanks.com.ua
  65. Топ-10 найстаріших шкіл у місті Дніпро. DNIPROTODAY - Новини України (укр.). Процитовано 8 липня 2022. 
  66. Рейтинг университетов «ТОП-200 Украина» 2017 года. Освіта.UA (ru-RU). Архів оригіналу за 1 березня 2018. Процитовано 1 березня 2018. 
  67. Інформатор FM. Архів оригіналу за 4 листопада 2019. Процитовано 9 січня 2020. 
  68. Архівована копія. Архів оригіналу за 22 січня 2019. Процитовано 6 жовтня 2015. 
  69. Ирина Вавилова, Чего стоило Днепропетровску-Екатеринославу оставаться украинским городом. Архів оригіналу за 15 квітня 2017. Процитовано 15 квітня 2017. 
  70. Блаженніший Святослав у Дніпрі освятив храм Святого Миколая Чудотворця. Архів оригіналу за 23 грудня 2016. Процитовано 23 грудня 2016. 
  71. В Днепре открыли последнюю бронзовую мини-скульптуру. Архів оригіналу за 8 січня 2021. Процитовано 16 лютого 2021. 
  72. СК Дніпро-1 вже є у Єдиному реєстрі. Архів оригіналу за 16 травня 2019. Процитовано 5 лютого 2021. 
  73. Twinning Cities. © 2008 City of Thessaloniki. Архів оригіналу за 31 березня 2009. Процитовано 4 січня 2009. 
  74. Žilina – oficiálne stránky mesta: Partnerské mestá Žiliny (Žilina: Official Partner Cities). © 2008 MaM Multimedia, s.r.o.. Архів оригіналу за 24 вересня 2017. Процитовано 4 січня 2009. 
  75. Дніпро розірвав побратимські відносини з містами РФ [Архівовано 8 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Українська правда

Джерела та література[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Борщевський В.Я., Бріккер Б.Я., Ватченко Г.Ф. та інші. Дніпропетро́вськ // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Дніпропетровська область / А.Я. Пащенко (голова редколегії тому), 1969 : 959с. — С.63-112

Посилання[ред. | ред. код]