Дністровський лиман
Вигляд на лиман з Аккерманської фортеці | |
Карта Дністровського та Будацького лиманів (румунською мовою) | |
46°14′ пн. ш. 30°21′ сх. д. / 46.233° пн. ш. 30.350° сх. д. | |
Частина від | Північно-західна частина Чорного моря |
---|---|
Море | Чорне море |
Прибережні країни | Україна |
Регіон | Одеський район Білгород-Дністровський район |
Довжина | 42,5 км |
Ширина | 12 |
Площа | 360 км² (інколи до 408 км²) |
Середня глибина | 1,8 м |
Максимальна глибина | 2,7 м |
Об'єм | 387,4 млн м³ |
Вливаються | |
Солоність | 0,5—3 ‰ |
Міста та поселення | Білгород-Дністровський, Овідіополь, Затока, Кароліно-Бугаз, Шабо |
ідентифікатори і посилання | |
GeoNames | 709926 |
У проєкті OpenStreetMap | ↑11883402 ·R (Одеський район, Білгород-Дністровський район) |
Дністровський лиман у Вікісховищі |
Дністро́вський лима́н — лиман на північно-західному узбережжі Чорного моря, у який впадає річка Дністер. Знаходиться в Одеській області України.
Відділений від моря вузькою піщаною косою Бугаз. На лимані розташовані міста Білгород-Дністровський і Овідіополь. У самому Дністровському лимані також виділяють Карагольську затоку.
Розташований при північно-західній частині Чорного моря у межах Одеської області (між Білгород-Дністровським та Одеським районами).
Відокремлений від моря піщаним пересипом — косою Бугаз (завширшки від 40 до 500 м). Лиман з'єднаний із морем вузькою протокою — Цареградським гирлом.
Лиман відкритий, олігогалінний, судноплавний. Назва походить від річки Дністер, яка впадає в лиман. Утворився в результаті трансгресії моря в долину Дністра. Довжина лиману становить 42,5 км, ширина — від 4 до 12 км, площа — 360 км². (один із найбільших за площею серед лиманів України). Глибина — від 0,6 до 2,7 м, місцями до 5 м.
Північні береги низькі, заболочені; західні та східні високі, розчленовані ярами. Середня солоність 0,5—3 ‰ (у південній частині від 9 до 17 ‰). Узимку замерзає, влітку температура сягає +26. Дно біля берегів піщано-мулисте, подекуди кам'янисте, у центральній та північній частині — мулисте.
Античні географи та історики неодноразово згадували на Дністрі поселення Офіусса (дав.-гр. Οφιούσσα), що перекладається з давньогрецької мови як «зміїний острів». Український історик Михайло Агбунов висловив гіпотезу, що до н. е. Дністровський лиман розділявся на два рукави та являв собою дельту Дністра, і на дельтовому острові між рукавами знаходилося поселення Офіусса, згадуване античними географами. За оцінками історика, його довжина була в середньому 20—30 км, ширина — 5—8 км, поверхня підіймалася над рівнем моря на 1—2 м[1].
В античну добу під час фанагорійської регресії рівень Чорного моря був нижчий за сучасний на понад 5 м, проте пізніше почалася німфейська трансгресія, і рівень моря почав підійматися. Через це в дельті Дністра почали засолюватися прісноводні ґрунтові прошарки та дельтовий острів розмило[2]. Поверхня острова наразі перекрита кількаметровим прошарком лиманоморських осадків[1].
Поширені водолюбні рослини, біля північних берегів зарості очерету й осоки. Водиться близько 70 видів прісноводних риб (лящ, короп, судак, окунь, щука, сом, карась, бичок), під час нересту з моря заходять осетрові, хамса, кефаль. У плавнях — гніздування кулика, качки, лебедя-шипуна.
Біля північної частини лиману розташований Нижньодністровський національний природний парк, біля західної — Лиманський ландшафтний заказник.
-
Лиман біля Білгородської фортеці
-
Лиман біля Овідіополя
-
Узбережжя біля Затоки, Бугазька коса
-
Судноплавство на лимані
-
Цареградське гирло поєднує лиман із морем
-
Портові споруди в Затоці
-
Місце на узбережжі, де було античне місто Ніконій
-
Аккерманська фортеця розташована на схилах лиману
-
Вечірній лиман
-
Нічний лиман
- ↑ а б Агбунов, М. В. (1992). Античная география Северного Причерноморья. Страницы истории нашей Родины (російською) . Москва: Наука. с. 139—154. ISBN 5-02-005860-2. Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 18 квітня 2021.
- ↑ Ольговський, С. Я. Колонізація Нижнього Подністров’я. www.myslenedrevo.com.ua (українською) . Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 17 квітня 2021.
- Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.
- Аргатюк С. С. Сапожников І. В. Минувшина багряних степів: нариси з історії Овідіопольського району. Одеса.2007(Монографія)
Це незавершена стаття з географії Одеської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Це незавершена стаття про Чорне море. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |