Добрий самаритянин (дитячий будинок)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дитячий будинок милосердя «Добрий самаритянин»
Good Samaritan Home Panorama Front 2007 1024.jpg
Дата відкриття 1995
Тип дитячий будинок
Правовий статус недержавний, утримує Закарпатська реформатська церква
Директор Василь Федорович Катко
Кількість вихованців > 70
Вік вихованців 2-12 років
вул. Чонгор, 119, с. Велика Добронь, Ужгородський район, Закарпатська область,
Примітки тел.(0312)7-83-97

Дитячий будинок милосердя «Добрий самаритянин» — недержавний дитячий будинок в селі Велика Добронь, Ужгородського району, Закарпатської області, заснований реформатською церквою у 1995 році. Це перший недержавний дитячий будинок на території країн СНД[1].

Історія[ред. | ред. код]

Дитячий будинок був заснований нідерландською благодійною організацією «Фонд допомоги Східній Європі» (нід. Stichting Hulp Oost-Europa). У березні 1995 року була зведена будівля і 1 грудня 1995 дитячий будинок був офіційно відкритий і переданий Закарпатській реформатській церкві, якій він з того часу належить.

Будинок милосердя існує переважно на іноземні пожертви[2][3] Також сиротинцю допомагає місцева влада та вітчизняні меценати.

Вихованці[ред. | ред. код]

Вихованці притулку — лише дівчата від 2 років до 12 років незалежно від віросповідання чи етнічного походження. Часто це діти з важкими захворюваннями (церебральним паралічем, порушенням опорно-рухового апарату, важкими розладами мовлення)[4] , діти-сироти, напівсироти або діти, що перебувають у складної соціальному середовищі. Багато дітей потрапляє у 3-4 річному віці з державних дитячих будинків, в тому числі й такі, що не вміють говорити. Завдяки перебуванню у сиротинці «Добрий самаритянин» майже всі діти можуть говорити.

Частина дітей, які відстають у розвитку, навчається безпосередньо у притулку, інші навчаються у місцевій школі. Діти можуть вільно пересуватись селом, відвідують за бажанням музичну школу, церкву та гуртки, спілкуються із односельчанами. Члени місцевих і навколишніх церков можуть взяти додому вихованців, як своїх власних дітей на суботу та неділю кожен другий тиждень.

Інфраструктура[ред. | ред. код]

Від початку заклад складався лише з одного корпусу, згодом були побудовані нові житлові корпуси спеціально пристосовані для дітей-інвалідів. На території у 9 гектарів розміщується ферма, фруктовий сад, теплиці, пасіка, конюшня, пекарня, рибний ставок, діє швацька майстерня та майстерня з ремонту інвалідних візків. В автопарку — кілька тракторів, комбайн, автобуси. На 50 гектарах землі вирощуються зернові для годування худоби. Ферма забезпечує потреби притулку у м'ясі, а пекарня у хлібі, булочка, також випікається 15 видів пончиків. За допомоги голландських меценатів встановлено автономне опалення — твердопаливні котли на дровах та вугіллі, а також 8 сонячних батарей. Медичні кабінети обладнані як для планових оглядів медсестрами, так й для терапії від приїжджих лікарів, функціонує кабінет стоматології. Житловий корпус містить 9 кімнат, в кожній з яких розміщується по 6-8 дівчат, що поділені за віком та розвитком. Кімнати обладнані санвузлом з ванною. В корпусах розміщені пральна кімната із сушкою, на території сиротинця є ігровий майданчик та футбольне поле.[5] У 2005 році зведено гостьовий будинок для прийому іноземних гостей, що обладнаний 60-міснии конференц-залом.[6]

Персонал будинку милосердя становить 76 осіб, 40 з яких — вихователі. Директор — голова місії Закарпатської реформатської церкви «Добрий самаритянин» Василь Федорович Катко.[7]

Інша діяльність[ред. | ред. код]

Будинок милосердя та фонд очолюваний директором закладу Василем Катко за рахунок гуманітарної допомоги і власного господарства підтримує лікувальні установи області, зокрема, обласну дитячу клінічну лікарню в місті Мукачевому, відділення терапії № 2 у Чопі[8] дитячі садки, школи, ліцеї Ужгородського, Берегівського, Виноградівського районів.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]