Добрилове Євангеліє

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Добрилове Євангеліє. 1164 рік.

Добрилове Євангеліє — рукописне Євангеліє 1164 р., переписане на пергамент з церковно-слов'янського оригіналу дияконом Добрилом, з українськими мовними особливостями[1][2]. Пам'ятка української мови[3].

Це Євангеліє-апракос, у якому вміщено зачала для щоденних читань на всі дні літургійного року.

Добрилове Євангеліє — пам'ятка церковнослов'янської мови східнослов'янської редакції, у якій зафіксовано низку визначальних рис української мови, найвизначніша серед яких — так званий «новий» ѣ (нині — і) на місці етимологічного e перед складом із занепалим ь (у новозакритому складі). Це робить Добрилове Євангеліє важливою пам'яткою для вивчення історії української мови[4].

Василь Німчук, критично аналізуючи погляди своїх попередників, згідно з якими Добрилове Євангеліє локалізують неоднаково — пов'язують, наприклад, з північними теренами Київської Русі, зокрема з Новгородом[5] (Г. Воскресенський, А. Кримський[6], І. Свєнціцький, В. Дем'янчук), або ж із Смоленськом (Я. Щапов), професор переконливо доводить, що рукопис постав неподалік Києва, можливо, при церкві св. Апостолів на Берестовому. Учений залучає різні факти — історичні свідчення, дані Повісті минулих літ, мовні особливості, тексти грамоти-графіто ХІІ ст. Київського Софійського собору, а також ономастичний матеріал, зіставляє їх і на цій основі доходить висновку щодо локалізації пам'ятки.[7]

За змістом Добрилове Євангеліє — апракос повний (читання після Пятидесятниці до Великого посту на усі дні неділі). Перед місяцесловом — ранішні недільні Євангелія (арк. 241—245); в місяцеслові з соборником читання на пам'ять руських князів Бориса і Гліба (арк. 245—269); за місяцесловом — два читання на особливі потреби (за «бездождєє», за «брань» і за «болящая»). Художнє оздоблення Добрилового Євангелія має чотири заставки, 355 ініціалів, одна кінцівка, чотири мініатюри. Усі заставки П-подібної форми.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Добрилове євангеліє // Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). — Париж, Нью-Йорк, 1957. — Т. 2. — С. 547—562.
  2. Міхаель Мозер. Огляд історії української мови середньої доби // Причинки до історії української мови. [укр.]: Монографія; Вид. третє. перегл. і поправл. / За заг. редакцією Сергія Вакуленка. — Винниця: Нова Книга, 2011. — с. 41. — 848 с. — ISBN 978-966-382-366-9.
  3. Пам'ятки української мови [Архівовано 22 липня 2019 у Wayback Machine.] // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9.
  4. Німчук В. В. Добрилове Євангеліє // Енциклопедія історії України: Додатковий том. Кн. 1: А–Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова редкол.) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: «Наукова думка», 2021. — С. 208. — 773 с. — ISBN 978-966-00-1858-7.
  5. Тихомиров Н. Б. Каталог русских и славянских пергаменных рукописей XI—XII вв., хранящихся в ОР ГБЛ. Ч. 2: XII в. // Зап. ОР ГБЛ. М., 1965. Вып. 27. С. 124—125.
  6. Звукові з'явища XII віку / Шахматов О., Кримський А. Нариси з історії української мови та хрестоматія з пам'ятників письменської старо-українщини XI—XVIII в.в. — Київ: вид. «Друкар», 1922. — С. 45.
  7. Добосевич У. Добрилове Євангеліє 1164 року: повернення через століття (Добрилове Євангеліє 1164 року) / Відп. ред. В. В. Німчук, упор. Ю. В. Осінчук. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2012 (Серії: «Історія мови», «Пам'ятки української мови»). — 804 с.) / У. Добосевич // Українська мова. — 2013. — № 4. — С. 153—157.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]