Добриловський Юліян

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Добриловський Юліян
Ім'я при народженні Йосиф
Народився бл. 1760
c. Зіньків
Помер 13 березня 1825(1825-03-13)
c. Зелена
Національність русин (українець)
Діяльність священик УГКЦ, проповідник, місіонер, поет, перекладач
Конфесія греко-католик
Батько о. Михайло
Мати Тетяна

Добриловський Юліян (у світі Йосиф, бл.1760, Зіньків[1] (тепер Віньковецький район Хмельницької області) — 13 березня 1825, с. Зелена (тепер Бучацький район)[2][1]) — український священик (УГКЦ), василіянин, проповідник і місіонер, поет, перекладач.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у містечку Зіньків на Східному Поділлі в сім'ї священика УГКЦ о. Михайла Добриловського, декана у Зінькові, і його дружини Тетяни. 19 липня 1778 р. вступив до Василіянського Чину на новіціат у Почаївському монастирі, де наступного року 20 липня склав вічні обіти. Після отримання священичих свячень у 1784 р., він протягом двох років викладав фізику у василіянській школі в Шаргороді[1], після чого цілковито присвятився місіонерській і проповідницькій діяльності. Мешкав у головних тогочасних місійних осередках Чину святого Василія Великого: 1786-1787 рр. — в Замостю; 1788 р. — у Тригорах та у 1789—1795 рр. — в Кременці, звідки як місіонер виїжджав з місіями для народу до Львівсько-Галицько-Кам'янецької, Луцької і Київської унійних єпархій. Після третього поділу Польщі, коли розпочалася хвиля переслідувань уніатів на новоприєднаних до Російської Імперії землях Волині, втік до Галичини. 17 січня 1796 р. опинився у Підгорецькому монастирі, звідти подався до Львова, де був прийнятий до тамтешньої Галицької провінції Найсвятішого Спасителя. Влада Чину призначила його до монастиря в Підгірцях, а Митрополит видав декрет про призначення його сотрудником в головній церкві м. Броди. 5 січня 1800 р. на власне прохання був переведений на проповідника до храму святого Юра у Львові, але вже 1 січня наступного року знову повернувся адміністратором монастиря до Підгірців і виконував ці обов'язки до 1 вересня 1803 р.. 7 вересня 1803 р. виїхав працювати настоятелем монастиря в Угорниках. З Угорників у 1810 р. — до монастиря Різдва Христового у Жовкви (проповідник), а звідти 1 вересня 1812 р. до Крехівського монастиря. 25 лютого 1815 р.став ігуменом монастиря і ректором школи в Бучачі. З 1818 р. одночасно був настоятелем для кількох менших монастирів (Сокілець, Задарів і Баб'янка), призначених австрійським урядом на скасування і переданих разом із майном Бучацькому монастирю. Будучи в Бучачі, багато зробив для василіянського монастиря, між іншим розпочав раціональне городнє господарство (на т. зв. Леваді), влаштував естетичну і зручну галерею і подвір'я перед монастирем, розбудував школу, поставив статуї Матері Божої і святого Онуфрія. З вдячності і за заслуги перед Чином, влада провінції пропонувала кандидатуру о. Добриловського на вакантне місце Жовківського архимандрита. 26 лютого 1821 р. через сильний приступ паралічу, спершу як ігумен монастиря, а 1823 р., наймовірніше, звільнений з цієї посади, з метою підлікувати своє здоров'я, переїхав до монастирського фільварку в с. Зелена, де 13 березня 1825 р. помер.

Доробок[ред. | ред. код]

«Науки парохіалнія»

Отець Юліян Добриловський мав надзвичайні проповідницькі якості і дуже добре володів латинською і польською мовами, а понад усе руською (українською). Брав участь в редагуванні почаївського «Богогласника» (виданий у 1790 р.[3]). Один з перших поетів у Галичині, який писав твори українською народною мовою.[4] Автор проповідей, перекладів (зокрема, українською мовою з церковно-слов'янської «Науки парохіалнія» (Почаїв, 1792, 1794 рр.)).

Найвідоміші твори:

  • вірш «Дай же, Боже, добрий час» (створений в Бучачі 1797 року[2] (або у 17951809 роках[3] для Холмщини — тоді частини володінь Габсбурґів)
  • вірш «Станьмо, браття, в коло» (обидва стали піснями). Вперше були опубліковані 1833 р. у збірнику «Пісні польські й руські галицького народу» Вацлава з Олеська (псевдонім Вацлава-Міхала Залєського — польського поета, фольклориста, перекладача, в 18481849 рр. — губернатора Галичини[5]).

Твори о. Юліяна Добриловського виконували на Слов'янському з'їзді у Празі 1848 року, набули популярності в народі, публікувалися в багатьох збірниках у Львові, Вільно і Кракові[4]. Деякі дослідники вважають його предтечею великого Маркіяна Шашкевича.[6]

Єдиний автентичний рукописний екземпляр з найбільшою кількістю віршів Добриловського, до Другої світової війни зберігався у бібліотеці монастиря Святого Онуфрія у Львові. Про цей рукописний збірник згадує о. Іриней Назарко, ЧСВВ: "В. Щурат визичив собі цей примірник, перестудіював його основно і ранньою весною 1941 р. приніс його тодішньому бібліотекареві сл. п. о. Романові Луканеві ЧСВВ. У рукописі добре збереженому було около 20 поезій в тодішній народній мові, записаних гарним чітким письмом. На наш запит: «Чи ті поезії мають літературну вартість?» — Щурат відповів: «Так. Поезії на той час зовсім добрі, бо Добриловський був непересічний поет»[7].

Дай же, Боже, добрий час,
Як у людей, так у нас,
І щасливу годину.
Розвеселім родину.
Ой, ну-ну, ой, ну-ну,
Розвеселім родину.

Де Дністер і Сян і Прут,
Руські річеньки пливуть,
І від Буга за Бескид
Всюди чесний, руський рід.
Ой наш рід, руський рід
Хоч підем і за Бескид.

Всюди мова там одна,
Всюди пісня та сама
І танець там все однак:
Коломийка і козак.
Ой, так! так, ой так-так,
Коломийка і козак.

Най щезає вся біда,
Най жиє нам Русь свята
Руська мова, руський край,
Руська пісня і звичай.
Ой наш край, руський край,
Руська мова і звичай[6].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Іван Гречко. Живе слово отця Юліяна Добриловського… — С. 11.
  2. а б Отець Й. Жан. Уривки з діярія / Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 87.
  3. а б Никола Андрусяк. Минуле Бучаччини / Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 49.
  4. а б Петро Медведик. Добриловський Юліян… — С. 510.
  5. Петро Гуцал. Залєський Вацлав-Міхал // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 603. — ISBN 966-528-197-6.
  6. а б І. Боднарук. Бучацький Парнас… — С. 100.
  7. Назарко Іриней, о., ЧСВВ. Предтеча отця Маркіяна Шашкевича… — С. 436—437.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Добриловський Ю. Науки парохіалнія на неділи и свята урочистыя цілого року… / Ю. Добриловський; Свято-Успенська Почаївська лавра, Почаївська друкарня. — Почаїв: Друкарня Успенського монастиря, 1792. —294 арк.
  • Боднарук І. Бучацький Парнас // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — 944 с. — іл.
  • Гречко І. Живе слово отця Юліяна Добриловського / Чин Святого Василія Великого // Галицька брама. — Львів, 1999. — № 49—50 (січень—лютий). — 32 с. — С. 11.
  • о. Жан Й. Уривки з діярія // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто: НТШ, Український архів, 1972. — Т. ХХVІІ.
  • Медведик П. Добриловський Юліян // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 150. — ISBN 966-528-197-6.
  • о. Назарко І., ЧСВВ. Предтеча отця Маркіяна Шашкевича // Світло. — 1966. — грудень. — С. 436—437.
  • ks. Skruteń J., OSBM. Dobryłowski Julian Józef (1758/1760-1825) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1939—1946. — T. V. — S. 263—264. (пол.)