Добриня (воєвода)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Добри́ня
Ім'я при народженні Добри́ня
Псевдо Добриня Микитич
Народився невідомо
Низкиничі
Помер 1007[1]
Володіє мовами давньоруська
Брати, сестри  • Малуша[2][1]
Діти Костянтин Добринич

Добри́ня — історична особа, воєвода Володимира I Святославича, брат його матері (вуй) Малуші[3], за деякими даними, син Малка Любечанина (Мстиши-Люта (Мстислава Лютого) Свенельдича)[4]. Його вважають можливим прототипом билинного богатиря Добрині Микитовича.

Життєпис[ред. | ред. код]

До володінь Мала на Волині належала група з декількох сіл розташованих у 22 км на південь від Володимира-Волинського, - Низкиничі, Будятичі та Калусів (нині Гряди). Знайома Длугошу назва села Низкиничі (малий/низький) спонукала його назвати древлянського князя Мала Ніскинем. З цим населеним пунктом повязують і билинне прізвище брата Малуші, відомого як Добриня Нікітіч (Низкинич).

Коли в 970 році великий князь Святослав розділив Київську Русь між двома старшими синами, новгородські посли, за вказівкою Добрині, випросили до себе Володимира, який і поїхав до Великого Новгороду зі своїм дядьком.

979 року Володимир вирушив з Новгорода в Київ з наміром відібрати владу у старшого брата. Добриня ж хотів відняти у Ярополка наречену, Рогніду, дочку полоцького правителя Рогволода, щоб видати її за Володимира. На це Рогніда відповіла: «Не хочу я за робичича», чим сильно образила Добриню, сестру якого називали рабинею, і після перемоги, здобутої над Рогволодом, він, за літописом, наказав племіннику «бути з нею (Рогнідою) перед батьком її і матір'ю»[3].

Ставши єдиним правителем держави, Володимир поставив посадником в Новгороді Добриню. Звідси, в 985 році, він ходив разом з Володимиром на багату Волзьку Булгарію. Мир з болгарами був укладений за порадою Добрині, який говорив, що такий багатий народ не буде платити данину.

Що стосується участі Добрині в хрещенні новгородців, то її, можна визнати достовірною, але відомості про цю подію у літописах невизначені та заплутані, а подробиці епізоду, передані Татищевим зі слів так званого Йоакимовського літопису, ґрунтуються на старовинній новгородській приказці: «Путята хрестив мечем, а Добриня вогнем». Згідно з цими відомостями, жрець Богомил на прізвисько Соловей, підбурював новгородців проти нової, християнської віри і був переможений посадником Ворб'єм Стояновичем[5]. Однак М. М. Карамзін вважав наведену Татищевим історію хрещення Новгорода вигадкою[6].

Згодом новгородським посадником став син Добрині — Костянтин Добринич.

Родина[ред. | ред. код]

За Д. Прозоровським[7] та Шахматовим (відомості про предків дали автори Повісті врем'яних літ Вишата і Ян Вишатич).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Добрыня Малкович // Русский биографический словарьСанкт-Петербург: 1905. — Т. 6. — С. 483–485.
  2. А. Э. Добрыня // Энциклопедический словарьСанкт-Петербург: Брокгауз—Ефрон, 1893. — Т. Xа. — С. 832.
  3. а б Добриня // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907.(рос.)
  4. Хорошев А. С. Добыня // Великий Новгород. История и культура IX–XVII веков. Энциклопедический словарь по ред. Янина В. Л..— СПб.: Нестор-История, 2007. (рос.)
  5. Татищев В. М. Історія Російська. — Т. 1. — С. 113.
  6. Карамзин Н. М. История государства Российского. — Т. 1. — С. 290—291, прим. 463.
  7. «О родстве святого Владимира по матери», в «Записках Императорской Академии Наук», V

Джерела[ред. | ред. код]

Додаткова література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]