Добробут
Добробут — це процвітання, удача та успішний соціальний статус.[1] Процвітання часто створює багатство, включаючи інші фактори, наприклад щастя та здоров’я.
Економічні уявлення про процвітання часто конкурують або негативно взаємодіють із уявленнями про здоров’я, щастя чи духовне процвітання. Наприклад, більша тривалість роботи може призвести до підвищення певних показників економічного добробуту, але за рахунок відштовхування людей від їхніх уподобань щодо скорочення робочого дня[2].
У буддизмі процвітання розглядається з наголосом на колективізмі та духовності. Ця перспектива може суперечити деяким уявленням про процвітання через те, що останні асоціюються з жадібністю[3]. Дані соціальних досліджень показують, що збільшення доходу не призводить до тривалого зростання щастя; одне із запропонованих пояснень цього полягає в гедонічній адаптації та соціальному порівнянні, а також нездатності передбачити ці фактори, в результаті чого люди не витрачають достатньо енергії на нефінансові цілі, такі як сімейне життя та здоров’я[4].
«Голоси бідних» Світового банку, засновані на дослідженні понад 20 000 бідних людей у 23 країнах, визначають низку факторів, які бідні люди вважають частиною бідності. До них належать зловживання з боку владних структур, позбавлення прав інституцій, виключені місця проживання, гендерні відносини, відсутність безпеки, обмежені можливості, фізичні обмеження, нестабільні засоби до існування, проблеми в соціальних стосунках, слабкі громадські організації та дискримінація.
Див. також: Багатство та бідність
Економічне зростання часто розглядається як необхідне для економічного процвітання і насправді є одним із факторів, що використовуються як міра процвітання. Інститут Скелястих гір (RMI), серед інших, висунув альтернативну точку зору, що процвітання не вимагає зростання, стверджуючи натомість, що багато проблем, з якими стикаються громади, насправді є результатом зростання, і що сталий розвиток вимагає відмови від ідеї, що зростання необхідне для процвітання.[5] [6]Дискусія щодо того, чи є економічне зростання необхідним для процвітання людства, чи суперечить йому, триває щонайменше з моменту публікації книги «Наше спільне майбутнє» у 1987 році, і вважається, що вона відображає два протилежні світогляди.[7]
У 1996 році британський економіст-еколог Тім Джексон окреслив суперечливий зв'язок між добробутом людини та економічним зростанням у своїй книзі «Матеріальні проблеми».[8] Книга «Процвітання без зростання», вперше опублікована як звіт[9] для Комісії зі сталого розвитку Великої Британії у 2008 році, всебічно розширила аргументи та політичні рекомендації.[10]
Міжнародно організований рух «Дезростання» займає подібну позицію та стверджує, що надмірне споживання лежить в основі довгострокових екологічних проблем та соціальної нерівності, виступаючи за скорочення виробництва та споживання.[11] У «Огляді економіки біорізноманіття» за 2021 рік, замовленому Міністерством фінансів Великої Британії, Партха Дасгупта стверджує, що процвітання прийшло за «руйнівною» ціною для біорізноманіття, і що стале економічне зростання вимагатиме відмови від ВВП як міри економічного прогресу.[12]
З погляду економістів Австрійської школи, поняття добробуту (welfare) не є об'єктивно вимірюваною величиною або набором матеріальних благ, встановленим державою, а має глибоко суб'єктивний та процесуальний характер.
Головним постулатом австрійців (зокрема Людвіга фон Мізеса) є той факт, що кожен індивід є єдиним і остаточним суддею у питаннях власного задоволення та щастя. Тобто, діяльність людини завжди спрямована на перехід від менш задовільного стану до більш задовільного — тобто на усунення «відчутого занепокоєння» (felt uneasiness). І ніхто не може декретом визначити, що саме має зробити іншу людину щасливою. Добробут підвищується лише тоді, коли індивід може діяти відповідно до власних ціннісних суджень, а не підкорятися волі диктатора.
На відміну від різноманітних політичних гасел та маніпуляцій, Австрійська школа наголошує, що джерелом високого рівня життя є виробництво товарів і послуг, які люди реально цінують, а не просто створення робочих місць.Відповідно рівень життя покращується, коли ресурси (земля, праця, капітал) перетворюються на блага, які споживачі оцінюють вище, ніж витрати на їх виробництво. А прибутки та збитки є сигналами, що спрямовують інвестиції в проєкти, які справді підвищують добробут населення, і виводять ресурси з неефективних проєктів.
Йозеф Шумпетер та Людвіг фон Мізес зазначали, що капіталістичне масове виробництво за своєю суттю спрямоване на добробут широких мас, а не лише багатіїв. Типовим досягненням капіталізму є те, що речі, які колись були розкішшю (шовкові панчохи для королеви), стають доступними звичайним робітницям в обмін на дедалі менший обсяг праці. І саме накопичення капіталу є передумовою технологічного вдосконалення та зростання заробітних плат, що є основою економічного поступу.
Людвіг фон Мізес у своїх працях писав:
Держава загального добробуту - це лише метод поступової трансформації ринкової економіки в соціалізм[13].
Політика, яку відстоює школа загального добробуту, позбавляє п риватних громадян стимулів до заощаджень. З одного боку, заходи, спрямовані на обмеження великих доходів і статків, серйозно зменшують або повністю знищують здатність багатих людей заощаджувати. З іншого боку, суми, які люди з помірними доходами раніше відкладали на накопичення капіталу, маніпулюються таким чином, щоб спрямувати їх у сферу споживання[14].
Важливим моментом у соціальній філософії інтервенціонізму є існування невичерпного фонду, який можна вичавлювати до безкінечності. Вся система інтервенціонізму руйнується, коли цей фонтан вичерпується: Принцип Санта-Клауса ліквідує сам себе[14].
Будь-яка милостиня неминуче призводить до зубожіння одержувача.[15]
Якщо воля до здоров'я і працездатності ослаблена, це призводить до хвороби і нездатності працювати.[15]
Проблеми допомоги бідним - це проблеми організації споживання, а не організації виробничої діяльності. Як такі, вони виходять за рамки теорії людської діяльності, яка стосується лише забезпечення засобами, необхідними для споживання, а не способу, в який ці засоби споживаються. Каталактична теорія розглядає методи, прийняті для благодійної підтримки нужденних, лише тією мірою, якою вони можуть впливати на пропозицію робочої сили. Іноді траплялося, що політика допомоги бідним заохочувала небажання працювати і бездіяльність працездатного дорослого населення.[14]
Держава загального добробуту з її методами легких грошей, кредитної експансії та неприхованої інфляції постійно відкушує шматки від усіх претензій, що підлягають оплаті в одиницях національного платіжного засобу.[16]
Фрідріх Гаєк стверджує, що свобода є джерелом і підставою більшості моральних цінностей і самого добробуту.
- Вільне суспільство здатне використати значно більше знань, ніж розум наймудрішого правителя, що дозволяє досягати цілей, недоступних при централізованому плануванні.
- Вільне суспільство пропонує людині шанси, а не ґарантовані результати. Справжній добробут виникає тоді, коли індивід несе відповідальність за свій вибір і може максимально реалізувати свій потенціал.
Економісти Австрійської школи критикують сучасну концепцію держави добробуту, коли вона перетворюється на інструмент примусового перерозподілу:
- Коли держава намагається ґарантувати кожному конкретний дохід або статус (розподільна справедливість), вона мусить наказувати людям, що їм робити, що руйнує вільну систему.
- Спроби перерозподілити багатство часто призводять до зменшення самого «пирога», оскільки знижують інтенсивність праці та інноваційну активність тих, хто це багатство створює.
- Держава добробуту часто перетворюється на «патерналістичну владу», яка контролює доходи і вирішує за людей їхні потреби в медицині, житлі та освіті, позбавляючи їх вибору.
Для економісті Австрійської школи добробут — це не стан, який можна «розподілити», а динамічний результат вільної взаємодії людей, захищений правовою системою, де приватна власність та ринкові ціни дозволяють кожному найкращим чином служити потребам інших заради власної вигоди.
Багато різних понять процвітання, такі як економічне процвітання, здоров'я та щастя, корелюють або навіть мають причинно-наслідковий вплив одне на одного. Загальновідомо, що економічне процвітання та здоров'я мають позитивну кореляцію, але ступінь, до якої здоров'я має причинно-наслідковий вплив на економічне процвітання, неясна.
Існують докази того, що щастя є причиною гарного здоров'я, як безпосередньо через вплив на поведінку та імунну систему, так і опосередковано через соціальні стосунки, роботу та інші фактори.[17] Одним із досліджень, яке пропонує цілісне визначення процвітання, є Індекс процвітання Legatum (щорічний звіт Інституту Legatum, незалежної освітньої благодійної організації у Великій Британії, заснованої Legatum), який використовує дані з 56 окремих джерел, включаючи Всесвітню організацію охорони здоров'я, Глобальний індекс рабства та Світовий банк, для ранжування 169 країн в індексі, який виходить за рамки ВВП як вимірювання національного процвітання.[18][19][20]
В екології процвітання може стосуватися ступеня, до якого вид процвітає за певних обставин.[21][22]
- ↑ Добробут // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.
- ↑ Cowling, Keith (July 2006). "Prosperity, Depression and Modern Capitalism". Kyklos. 59 (3): 369–381. doi:10.1111/j.1467-6435.2006.00337.x. S2CID 153790728. Retrieved 10 February 2009.
- ↑ Gottlieb, Roger S. (2003). Liberating Faith. Rowman and Littlefield. p. 288. ISBN 978-0-7425-2535-1.
- ↑ Easterlin, Roger A. (September 2003). "Explaining happiness". Proceedings of the National Academy of Sciences. 100 (19): 11176–83. doi:10.1073/pnas.1633144100. PMC 196947. PMID 12958207.
- ↑ Kinsley, Michael J. (1997). "Sustainable development: Prosperity without growth" (PDF). Rocky Mountain Institute. Archived from the original (PDF) on 6 March 2009.
- ↑ Kinsley, Michael J.; Lovins, L. Hunter. "Paying for Growth, Prospering from Development". Rocky Mountain Institute. Archived from the original on 4 March 2016. Retrieved 31 December 2014.
- ↑ Verstegen, S. W.; Hanekamp, J. C. (December 2005). "The sustainability debate: Idealism versus conformism—the controversy over economic growth". Globalizations. 2 (3): 349–362. Bibcode:2005Glob....2..349V. doi:10.1080/14747730500367843. S2CID 144638267.
- ↑ Jackson, Tim (1996). Material Concerns — Pollution, Profit and Quality of Life. Routledge. pp. 177–193.
- ↑ Prosperity Without Growth? Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 вересня 2012. Процитовано 7 липня 2026.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) The Transition to a Sustainable Economy | Report to the UK Sustainable Development Commission, 2008. - ↑ Jackson, Tim (2009). Prosperity Without Growth. Routledge.
- ↑ Demaria, Federico (27 March 2018). "The rise - and future - of the degrowth movement". The Ecologist. Retrieved 21 April 2018.
- ↑ Briggs, Helen (2 February 2021). "Prosperity comes at 'devastating' cost to nature". BBC. Retrieved 9 February 2021.
- ↑ Planning for Freedom, and Sixteen Other Essays and Addresses (South Holland, Ill.: Libertarian Press), 1980.
- 1 2 3 Human Action: A Treatise on Economics, 1st ed. (Auburn, Ala.: Ludwig von Mises Institute, [1949] 1999, 3rd revised ed. (Chicago, Ill.: Henry Regnery, 1966). (First page number to the 1st edition, second page number to the 3rd edition.)
- 1 2 Socialism: An Economic and Sociological Analysis (Indianapolis, Ind.: Liberty Press\Liberty Classics, [1922] 1979).
- ↑ Liberty and Property (Auburn, Ala.: Ludwig von Mises Institute, [1958] 1988).
- ↑ Argyle, Michael (December 1997). "Is happiness a cause of health?". Psychology & Health. 12 (6): 769–781. doi:10.1080/08870449708406738.
- ↑ "Economic wellbeing masks UK's unravelling social fabric". The Times. 24 November 2019. Retrieved 17 January 2020.
- ↑ "Tolerance towards LGBT+ people seen rising globally". Reuters. 25 November 2019. Retrieved 16 January 2020.
- ↑ "The world is doing much better than the bad news makes us think". Washington Post. 2 December 2019. Retrieved 16 January 2020.
- ↑ Klimes, F.; Turek, F. (February 1984). "The prosperity and stability of clovers in intensive grassland at higher altitudes (Lathyrus pratensis, species composition, fertilization)". Plant Ecology. 30 (2): 177. ISSN 0035-8371.
- ↑ Davis, J. S.; Lipkin, Y. (September 1986). "Lamprothamnium prosperity in permanently hypersaline water". Swiss Journal of Hydrology. 48 (2): 240–246. Bibcode:1986AqSci..48..240D. doi:10.1007/BF02560200. ISSN 1420-9055. S2CID 20307043.
- Благосостояние // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Благоустройство // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
 |
Це незавершена стаття з економіки. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |