Доброводи (Збаразький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Доброводи
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Збаразький
Рада/громада Доброводівська сільська рада
Код КОАТУУ 6122482401
Основні дані
Засноване 1463
Населення 1 917
Територія 29,889 км²
Густота населення 64,14 осіб/км²
Поштовий індекс 47341
Телефонний код +380 3550
Географічні дані
Географічні координати 49°43′17″ пн. ш. 25°37′55″ сх. д. / 49.72139° пн. ш. 25.63194° сх. д. / 49.72139; 25.63194Координати: 49°43′17″ пн. ш. 25°37′55″ сх. д. / 49.72139° пн. ш. 25.63194° сх. д. / 49.72139; 25.63194
Водойми річки Гніздечна
Відстань до
районного центру
14 км
Найближча залізнична станція Збараж
Відстань до
залізничної станції
14 км
Місцева влада
Адреса ради 47341, Тернопільська обл., Збаразький р-н, с. Доброводи; тел.: 4-95-42
Карта
Доброводи. Карта розташування: Україна
Доброводи
Доброводи
Доброводи. Карта розташування: Тернопільська область
Доброводи
Доброводи

Доброводи у Вікісховищі?

Доброво́ди — село в Україні, у Збаразькому районі Тернопільської області. Розташоване на річці Гніздечна, на заході району. Центр сільради. Населення становить 1713 осіб (2003)[1].

Географія[ред. | ред. код]

На території села Добровод є геологічний заказник — міоценові відклади — 0,5 га.

Історія[ред. | ред. код]

Перша письмова згадка про поселення «Добрая-вода» датована 9 липня 1463 р. в документі «Про поділ маєтностей князів Збаразьких». Разом із ще 23-ма іншими селами і містечками село відійшло князю Семену, званому пізніше Колоденським[2].

Адміністративно село належало до Збаразького повіту (Галицьке намісництво).

Від 1903 р. в селі активно діяло товариство «Просвіта», що тоді містилося у звичайній сільській хаті Івана Якимовича Залеського. На початку 1930-х рр. в селі розпочалося будівництво Народного Дому, а 1938 р. будівництво завершене й будівлю літком того ж року був освячений в ім’я Володимира Великого.

У вересні 1939 р. в село прийшла радянська влада. Навесні 1940 р. в селі утворено колгосп, котрий очолив Петро Васильович Олійовський. 17 липня 1941 р. Добриводи окупували німці. Німецька влада протрималась до 7 березня 1944 р.. З поверненням радянської влади в селі відновилося видобування каменю-черепашника. У 1951 р. на лівому березі річки Гніздечна встановлено чотири парових котли, що виробляли електроенергію для одинадцяти каменерізальних комбайнів та освітлення села.[2].

Наприкінці 1950-х рр. розпочалося спорудження будівлі, у якій наказом МВС УПСП № 025 від 22.01.1962 р. було організовано промислову виправно-трудову колонію № 63 УВС Тернопільської об­ласті. Тут містилося близько 1100 засуджених, що працювали в кар'єрі на базі заводу стінматеріалів, добу­вали камінь для будівництва приміщень установи, УВС. Згодом виправну колонію реорганізовано і з березня 1964 р. у ній відбували покарання засуджені жінки. При установі у 1984 р. відкрито міжобласну протитуберкульозну лікарню для засуджених жінок, хворих на туберкульоз. Від 29.11.1999 р.— Збаразька виправна колонія Тернопільської області, від 27.09.2002 р.— Збаразька виправна колонія (№ 63) управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Тернопільській області. Підприємство установи спеціалізується на швейному виробниц­тві.[3]. У 1954-1964 рр. у селі збудовано 229 хат, сільмаг, продуктовий магазин, книгарню, лазню, буфет, комбінат побутового обслуговування, а у 1963-1964 рр. село підключене до Добротвірської ТЕС. У 1971 р. у Доброводах відбалася повінь. Стихійне лихо призвело до підтоплення, значного руйнування та пошкодження приватних будинків місцевих мешканців. У 1972 р. місцевий колгосп було укрупнено та перейменовано на господарство «Дружба». У лютому 1993 р. на базі колгоспу устворено селянську спілку «Доброводи».[2].

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Пам'ятники[ред. | ред. код]

Пам'ятник Тарасові Шевченку

У селі є такі пам'ятники та пам'ятні знаки:

  • пам'ятник Тарасу Григоровичу Шевченку (1964 р., скульптор Яків Чайка).
  • пам'ятник воїнам-односельцям, які полягли у німецько-радянській війні 1941—1945 років (1967 р., скульптор Яків Чайка).
  • пам'ятник Олександру Смакулі (2000 р., скульптор І. Маляр).
  • пам'ятний знак на честь скасування панщини (1848 р.).
  • пам'ятний знак тверезості (1897 р.).
  • пам'ятний знак Борцям за Волю України.
  • насипана козацька могила.

У селі є також дві меморіальні таблиці:

  • Осипові Роздольському (1972)
  • Олександрові Смакулі (1999 р., скульптор Я. Пиріжок).

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Вид на ліцей через став на р. Гніздечна.

У селі діють загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, Доброводівський районний комунальний технічний ліцей імені О. Смакули, бібліотека, ФАП, будинок культури, відділ зв'язку.

Промисловість[ред. | ред. код]

У селі працюють Збаразький ВК-63, ТОВ «Згода», ВП «Каштан».

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

Село відвідували:

письменники:

художники:

  • А. Красницький

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]