Доброводи (Тернопільський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Доброводи
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Тернопільський район
Громада Збаразька міська громада
Рада Доброводівська сільська рада
Код КАТОТТГ UA61040150120013072
Основні дані
Засноване 1463
Населення 1 917
Територія 29,889 км²
Густота населення 64,14 осіб/км²
Поштовий індекс 47341
Телефонний код +380 3550
Географічні дані
Географічні координати 49°43′17″ пн. ш. 25°37′55″ сх. д. / 49.72139° пн. ш. 25.63194° сх. д. / 49.72139; 25.63194Координати: 49°43′17″ пн. ш. 25°37′55″ сх. д. / 49.72139° пн. ш. 25.63194° сх. д. / 49.72139; 25.63194
Водойми річки Гніздечна
Відстань до
районного центру
14 км
Найближча залізнична станція Збараж
Відстань до
залізничної станції
14 км
Місцева влада
Адреса ради 47341, Тернопільська обл., Збаразький р-н, с. Доброводи
Карта
Доброводи. Карта розташування: Україна
Доброводи
Доброводи
Доброводи. Карта розташування: Тернопільська область
Доброводи
Доброводи
Мапа

CMNS: Доброводи у Вікісховищі

Доброво́ди — село в Україні, у Збаразькій міській громаді Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на річці Гніздечна, на півночі району. До 2020 адміністративний центр Доброводівської сільської ради. Населення становить 1713 осіб (2003)[1].

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Збаразької міської громади.[2]

Географія[ред. | ред. код]

На території села Доброводи є геологічний заказник — міоценові відклади — 0,5 га.

Оголошена рішенням виконавчого комітету Тернопільської обласної ради від 14 березня 1977 року № 131 «Про затвердження реєстру заповідних об’єктів та поліпшення заповідної справи в області».[3]

Історія[ред. | ред. код]

Перша письмова згадка про поселення «Добра-вода» датована 9 липня 1463 року в документі «Про поділ маєтностей князів Збаразьких». Разом із ще 23-ма іншими селами і містечками село відійшло князю Семену, званому пізніше Колоденським[4].

Адміністративно село належало до Збаразького повіту (Галицьке намісництво).

Від 1903 року в селі активно діяло товариство «Просвіта», що тоді містилося у звичайній сільській хаті Івана Якимовича Залеського. На початку 1930-х років в селі розпочалося будівництво Народного Дому, а 1938 року будівництво завершене й будівлю вліті того ж року був освячений на честь Володимира Великого.

Восени 1935 року силами польської громади села на честь 17-ої річниці «ополчення» Доброводів, на місці, де нині стоїть монумент О. Смакули, був зведений найбільший пам’ятник за всю його багатовікову історію. Кам'яний обеліск висотою 6м 60см на вершині якого красувався орел з розпущеними крилами. На висоті 2м 25см від основи був розміщений барельєф Юзефа Клеменса Пілсудського.

У вересні 1939 року в село прийшла радянська влада. Навесні 1940 року в селі утворено колгосп, котрий очолив Петро Васильович Олійовський. 17 липня 1941 року Добриводи окупували німці. Німецька влада протрималась до 7 березня 1944 року. З поверненням радянської влади в селі відновилося видобування каменю-черепашника. У 1951 році на лівому березі річки Гніздечна встановлено чотири парових котли, що виробляли електроенергію для одинадцяти каменерізальних комбайнів та освітлення села.[4].

Наприкінці 1950-х років розпочалося спорудження будівлі, у якій наказом МВС УПСП № 025 від 22.01.1962 року було організовано промислову виправно-трудову колонію № 63 УВС Тернопільської області. Тут містилося близько 1100 засуджених, що працювали в кар'єрі на базі заводу стіноматеріалів, добували камінь для будівництва приміщень установи, УВС. Згодом виправну колонію реорганізовано і з березня 1964 року у ній відбували покарання засуджені жінки. При установі у 1984 року відкрито міжобласну протитуберкульозну лікарню для засуджених жінок, хворих на туберкульоз. Від 29 листопада 1999 року — Збаразька виправна колонія Тернопільської області, від 27 вересня 2002 року — Збаразька виправна колонія (№ 63) управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Тернопільській області. Підприємство установи спеціалізується на швейному виробництві.[5]. У 1954-1964 роках у селі збудовано 229 хат, сільмаг, продуктовий магазин, книгарню, лазню, буфет, комбінат побутового обслуговування, а у 1963-1964 роках село підключене до Добротвірської ТЕС. У 1971 році у Доброводах відбалася повінь. Стихійне лихо призвело до підтоплення, значного руйнування та пошкодження приватних будинків місцевих мешканців. У 1972 році місцевий колгосп було укрупнено та перейменовано на господарство «Дружба». У лютому 1993 року на базі колгоспу створено селянську спілку «Доброводи».[4].

Після ліквідації Збаразького району 19 липня 2020 року підпорядковується Тернопільському району[6].

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Пам'ятники[ред. | ред. код]

Пам'ятник Тарасові Шевченку

У селі є такі пам'ятники та пам'ятні знаки:

  • пам'ятник Тарасу Григоровичу Шевченку (1964, скульптор Яків Чайка).
  • пам'ятник воїнам-односельцям, які полягли у німецько-радянській війні 1941—1945 років (1967, скульптор Яків Чайка).
  • пам'ятник Олександру Смакулі (2000, скульптор І. Маляр).
  • пам'ятний знак «Хрест Свободи», був встановлений у 1848 році, на честь скасування панщини в Галичині.
  • пам'ятний знак тверезості (1897).
  • пам'ятний знак Борцям за Волю України.
  • насипана козацька могила.

У селі є також дві меморіальні таблиці:

  • Осипові Роздольському (1972).
  • Олександрові Смакулі (1999, скульптор Я. Пиріжок).
Пам'ятник Тарасові Шевченку

Пам'ятка монументального мистецтва місцевого значення. Встановлений 1964 року. Скульптор — Одренсов. Бетонне погруддя висотою 0,8 м на камінному постаменті висотою 2,9 м[8][9].

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

У селі діють загальноосвітня школа I—III ступенів, Доброводівський районний комунальний технічний ліцей імені О. Смакули, бібліотека, ФАП, будинок культури, відділ зв'язку.

Промисловість[ред. | ред. код]

У селі працюють Збаразький ВК-63, ТОВ «Згода», ВП «Каштан».

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

Село відвідували:

письменники:

художники:

  • А. Красницький

Примітки[ред. | ред. код]

  1. А. Пиріжок, В. Уніят. Доброводи… — С. 511.
  2. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua). Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021. 
  3. МІОЦЕНОВІ ВІДКЛАДИ В ДОБРИВОДАХ | Збаразький район | Тернопільська область. Тернопільщина (укр.). Процитовано 31 липня 2022. 
  4. а б в г Історія села Доброводи. Архів оригіналу за 12 серпня 2018. Процитовано 11 серпня 2018. 
  5. Збаразька виправна колонія (№ 63). Архів оригіналу за 29 червня 2012. Процитовано 11 серпня 2018. 
  6. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  7. Володимир Яцульчак (13 листопада 2014). Храм св. вмц. Параскеви-П'ятниці с. Доброводи відзначив 220-ту річницю з дня освячення. cerkva.info. Українська православна церква Київського патріархату. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 12 липня 2022. 
  8. У камені, бронзі, граніті (ілюстрований альманах). — Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2014. — С. 56. : іл. — ISBN 978-966-457-202-3
  9. Рішення виконкому Тернопільської обласної ради від 22 березня 1971 року № 147.
  10. Бабій Іван Данилович — автобіографія. babiy.krivyy.com. Архів оригіналу за 21 січня 2022. Процитовано 19 березня 2011. 
  11. Галина Кульпа (20 березня 2018). Визначні імена на карті Доброводів. narodne-slovo.te.ua. Народне слово. Архів оригіналу за 11 серпня 2018. Процитовано 11 серпня 2018. 

Джерела[ред. | ред. код]