Доброводи (Монастириський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Доброводи
Beauplan special fragment 7 Buchach.jpg
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Монастириський район
Рада/громада Доброводівська сільська рада
Код КОАТУУ 6124283801
Облікова картка Доброводи 
Основні дані
Засноване 1785
Населення 695
Територія 2.496 км²
Густота населення 290.87 осіб/км²
Поштовий індекс 48321
Телефонний код +380 3555
Географічні дані
Географічні координати 49°09′22″ пн. ш. 25°12′48″ сх. д. / 49.15611° пн. ш. 25.21333° сх. д. / 49.15611; 25.21333Координати: 49°09′22″ пн. ш. 25°12′48″ сх. д. / 49.15611° пн. ш. 25.21333° сх. д. / 49.15611; 25.21333
Водойми Добровідка
Відстань до
районного центру
8 км
Найближча залізнична станція Бучач
Відстань до
залізничної станції
26 км
Місцева влада
Адреса ради 48321, с. Доброводи
Карта
Доброводи. Карта розташування: Україна
Доброводи
Доброводи
Доброводи. Карта розташування: Тернопільська область
Доброводи
Доброводи

Доброво́ди — село Монастириського району Тернопільської області. Розташоване на річці Добровідка с. Доброводи, на північному сході району. Центр сільради.

До села приєднано хутір Приски. У зв'язку з переселенням жителів хутір Черемхів виключено з облікових даних.

У селі 216 дворів та проживає 695 осіб.

День села — 24 серпня.

Географія[ред. | ред. код]

Село Доброводи розташоване в південно — західній частині Монастирського району, знаходиться на березі річки Добровідки, за 8 км. Від районного центру міста Монастириська, та 26 км від найближчої залізничної станції Бучач.

Історія[ред. | ред. код]

Доброводи на фрагменті спеціальної мапи України Боплана, 1650

Поблизу Доброводів виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту, черняхівської та давньоруської культур.

Назва села походить від того, що на території села є багато джерел із доброю природною водою.

Попри радянське твердження про першу згадку про наше село в 1472 році[1], є давніші документи: 31 серпня 1375 року в Городку Владислав Опольський надав село Бібіл і солтиство Добровода Юшкові зі Скорнича.[2]

Згадується також село в матеріалах галицького суду, починаючи з 19 січня 1439 року[3].

Містечко Доброводи з приналежними селами Григорів, Олеша, Ковалівка заставив у Львові 13 січня 1628 р. їх тогочасний власник Александер з Сенна (Сененський) за 26 600 польських злотих на 3 роки Станіславові Крогулецькому і Войцєху Броновському.[4]

Між Доброводами та Підгайцями 1 жовтня 1629 року відбулась битва між реєстровими козаками та коронним військом проти татар, яка завершилася розгромом нападників.[5]

У 1785 році в селі нараховувалось 85 дворів, здебільшого поляки[джерело?], а в 1832 році проживало 106 українців[джерело?], у 1841 — 135[джерело?].

Великим земельним власником у селі наприкінці ХІХ ст. був барон Мечислав Блажовський.

Станом на 1910 рік у селі проживало 1452 особи[джерело?]. Тут мав маєток поляк пан Раціборський, в якому було 500 га орної землі, стайні, ґуральня (переробляла картоплю на спирт), млин на річці Добровідки, кузня, молочарня, а також працювало 30 чоловік[джерело?]. Одноосібне господарство селян було розвинуте слабо. Крім звичайних зернових, селяни вирощували льон, коноплі та тютюн. Техніки практично не було.

У міжвоєнний час у селі було засновано читальню товариства «Просвіта», яка мала також бібліотеку. В Доброводах існував аматорський український гурток, а також гуртки «копаного м'яча» і «відбиванки» та шахістів, що змагалися з членами такого ж польського гуртка.

Після окупації Галичини в 1919 році з метою асиміляції польський уряд латинізував українців і заселяв українську землю польськими колоністами. На 01.01.1939 в селі проживало 1770 мешканців, з них 170 українців-грекокатоликів, 1390 українців-римокатоликів, 20 поляків, 180 польських колоністів міжвоєнного періоду, 10 євреїв[6].

За роки Другої світової війни в Доброводах загинуло 52 жителі, 180 хат було спалено. У 1944 році запеклі бої велися на ріці Стрипа. Після вступу в село радянських військ влітку 1944 року багато юнаків вступило в ряди УПА, частина жителів села емігрувала до Західної Європи та США.

До села протягом 1945–1946 рр. переїхало близько 200 сімей з Лемківщини, переважно з Краківського воєводства, які поселилися в колишніх будинках польських колоністів.

У 1948 році був створений колгосп імені Лесі Українки, до якого вступила 21 родина, а до 1951 року — всі селяни.

1957 року внаслідок повені зруйновано 4 будинки.

У добу незалежності колгоспні землі було розпайовано. Наразі у селі власні трактори мають 17 господарів, є 2 комбайни.

Населення[ред. | ред. код]

Працездатне населення села виїжджає на заробітки до Англії, США, Італії, Іспанії, Канади, а також на сезонні роботи в Росію та Польщу.

Економіка[ред. | ред. код]

  • ТзОВ «Лемківська Мрія» (в оренді 521 га, керівник — І. М. Гута)
  • ТзОВ «Любава-Агро» (в оренді 235 га, керівник — І. І. Нетребяк)

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, дитячий садок «Сонечко» (розрахований на 15 місць), клуб, бібліотека, ФАП.

Доброводівська загальноосвітня школа І—ІІ ступеня[ред. | ред. код]

До Першої світової війни вона була 3-класною з польською мовою навчання, після 1920 року перетворилася на 6-класну також з польською мовою навчання та з одною годиною української мови щоденно. 1961 року було збудовано нове приміщення школи, розраховане на 180 учнів.

У школі 10 навчальних кабінетів, кухня, їдальня, спортивний зал, майстерня по дереву і металу. В школі навчається близько 60 учнів.

Релігія[ред. | ред. код]

  • Церква святої Трійці була збудована у 1836 році із білого каменя. Українська громада села не могла утримувати священика, а тому належали до Швейківської парафії. З приходом радянської влади церква з греко-католицької перетворена на православну, 1961 року вона була закрита, але місцеві жителі не дозволили перетворити її на господарську споруду. Після цього вони відвідували богослужіння в церкві св. Миколая села Ковалівки. У 1989 році почалася реконструкція церкви та відкриття відбулося на Зелені Свята. У 2008 році церква була відреставрована.
  • Католики Доброводів мали костел, збудований коштом польської громади Доброводів та Ковалівки. Нині це церква Зіслання Святого Духа, належить парафії Зіслання Святого Духа УГКЦ. Парохом храму є о. Ігор Джиджора.[7].

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Пам'ятки архітектури[ред. | ред. код]

  • Церква святої Трійці (1836).

Пам'ятники[ред. | ред. код]

  • Пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1967)
  • Насипана символічна могила УСС та УПА з іменами всіх загиблих вояків — вихідців зі села (1990).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Історія міст і сіл Тернопільської області
  2. Akta grodzkie i ziemskie, T.2, s.5-7, IV
  3. Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.61, №577
  4. Никола Андрусяк. Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 35.
  5. Рудницький С. Українські козаки / В. Щербак (упорядник, автор передмови). Коли земля стогнала // К. : Наукова думка, 1995. — 432 с. — С. 258. — ISBN 5-319-01072-9.
  6. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 60.
  7. Церква Зіслання Святого Духа

Література[ред. | ред. код]