Добровільне спортивне товариство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Добровільні спортивні товариства (ДСТ) (рос. Добровольное спортивное общество) — спортивні організації в СРСР і соціалістичних країнах, створені на основі територіального (в союзних республіках) або виробничо-галузевої ознаки для об'єднання громадян, що займаються фізкультурою, спортом і туризмом в цілях вирішення завдань розвитку масової фізичної культури, спорту і туризму, а також підготовки значкистів «Готовий до праці і оборони СРСР», «Турист СРСР», спортсменів- розрядників, майстрів спорту та підвищення майстерності спортсменів, діяли на основі принципів широкої самодіяльності відповідно до затверджених статутами ДСТ, через свої первинні організації, дитячо юнацькі спортивні школи (ДЮСШ), а також спортивні клуби об'єднували колективи фізичної культури районів, областей, республік, підприємств, установ, навчальних закладів, організацій, однієї або декількох галузей народного господарства і т. п.

Історія

[ред. | ред. код]

Спортивні товариства в СРСР почали створюватися в середині 1930-х років. Первинними організаціями ДСТ були колективи фізичної культури на підприємствах, в установах, колгоспах, радгоспах, навчальних закладах та ін., а також спортивні клуби.

У 1936-1938 рр. були створені ДСТ в профспілках, а також всесоюзне спортивне товариство «Урожай», яке об'єднувало працівників державного сектора в сільському господарстві (МТС, радгоспи і т.д.), споживчої кооперації, сільської інтелігенції, а також студентів і учнів середніх сільськогосподарських навчальних закладів [1]; в 1943 р. фізкультурники шкіл ФЗН і ремісничих училищ були об'єднані в суспільство «Трудові резерви».

У 1950-х роках організовані сільськогосподарські ДСТ в союзних республіках.

У жовтні 1957 р президія ВЦРПС ухвалила рішення про чергову реорганізацію - переходу від галузевого до територіального принципу побудови ДСТ, тоді ж було створено ДСТ «Труд» РРФСР, що увібрало в себе кілька галузевих ДСТ. Це ж відбулося в інших республіках.

Потім спортивні товариства кілька разів «укрупнювалися» (зливалися в більш великі).

До початку 1970-х років склалася наступна система спортивних товариств. На 1 січня 1970 діяло 114 000 первинних організацій ДСТ, в тому числі 105 000 профспілкових. ДСТ мали 1350 дитячо-юнацьких спортивних шкіл, численні групи вдосконалення спортивної майстерності, клуби за видами спорту та ін., заняття в яких вели 50 000 тренерів. ДСТ спільно з профспілковими організаціями, підприємствами, колгоспами та ін. здійснювали будівництво спортивних споруд. У 1970 році ДСТ мали 2490 стадіонів, 59 тис. футбольних полів, 14,4 тис. комплексних спортмайданчиків, 10,2 тис. спортивно-гімнастичних залів, 950 штучних басейнів, близько 270 тис. майданчиків для спортивних ігор.

До 1970-х років існували[2]:

  • 6 всесоюзних галузевих ДСТ, що діють за виробничо-галузевим принципом[3] :
    • «Спартак» (1935) - об'єднував членів промислової кооперації, а з 1960 - і працівників місцевої промисловості, комунального господарства, зв'язку, автотранспорту і шосейних доріг, геологорозвідки, культури, державних установ, авіації, медицини, державної торгівлі, освіти, харчової промисловості;
    • «Локомотив» (1936) - членів профспілки робітників залізничного транспорту;
    • «Водник» (1938) - членів профспілки робітників морського і річкового флоту;
    • «Трудові резерви» (1943) - учнів навчальних закладів та працівників профтехосвіти;
    • «Буревісник» (1957) - студентів, професорсько-викладацький склад і співробітників ВНЗ;
    • «Зеніт» (1967) - працівників ряду галузей машинобудівної промисловості СРСР;

У 1982 р було створено два всесоюзних ДСТ: профспілковий «Труд» і сільське «Урожай», які об'єднали відповідні республіканські ДСТ[2].

У 1986 р було створено об'єднане Всесоюзне добровільне фізкультурно-спортивне товариство (ВДФСО) профспілок, куди увійшли ДСТ «Спартак», «Зеніт», «Буревісник», «Трудові резерви», «Водник», «Локомотив», «Труд» і «Урожай»[2].

Кожне товариство мало прапор, емблему, спортивну форму, нагрудний знак. Керівництво профспілковими спортивними товариствами здійснював Всесоюзна рада ДСТ профспілок. Рада організовувала змагання між спортивними товариствами, спартакіади профспілок СРСР, фізкультурні свята, навчально-тренувальні збори; забезпечував участь ДСТ у всесоюзних і міжнародних першостях і чемпіонатах.

При Раді були створені федерації з видів спорту, тренерські поради, колегії суддів та ін. Діяльність Всесоюзної ради спрямовувалася і фінансувалася ВЦРПС.

Список ДСТ СРСР

[ред. | ред. код]

Всесоюзні ДСТ

[ред. | ред. код]
  • «Авангард» (профспілка робітників важкого машинобудування і, пізніше, також працівники транспорту)[4]
  • «Автомотор» (шофери Півдня СРСР)[5]
  • «Азот» (працівники азотно-тукової промисловості)
  • «Більшовик» (працівники політпросвітзакладів)[6]
  • «Папірник» (працівники паперової промисловості)
  • «Буревісник» (студенти і викладачі вишів)
  • «Водник» (працівники водного транспорту)
  • «Гірняк» (спочатку працівники підприємств гірничо-рудної промисловості, пізніше доповнено працівниками підприємств видобутку і обробки кольорових металів[7])
  • «Дзержинець» (профспілка робітників транспортного машинобудування)
  • «Динамо» (працівники відділу внутрішніх справ і держбезпеки)
  • «Зеніт» (працівники деяких високотехнологічних галузей промисловості)
  • «Іскра» (працівники підприємств обробки кольорових металів)[7]
  • «Мистецтво» (працівники мистецтва)[6]
  • «Каучук» (працівники гумово-каучукової промисловості)
  • «Колос» (працівники радгоспів і районних МТС)
  • «Комунар» (профспілка робочий радгоспу і МТС)
  • «Консервщик»(профспілка консервної промисловості)
  • «Червона зірка» (працівники лісозаготівельної, паперової, меблевої музичної, фанерно-сірникової промисловості)
  • «Червоний прапор »(профспілка бавовняків)
  • «Червоний кондитер»
  • «Крила Рад» (працівники авіаційної промисловості)
  • «Локомотив» (працівники залізничного транспорту)
  • «Машинобудівник» (профспілка робітників середнього машинобудування)
  • «Медик» (профспілка медичних працівників)
  • «Металіст» (профспілка метизної промисловості)
  • «Металург» (профспілка металургійної промисловості)
  • «Блискавка» (профспілка працівників зв'язку)
  • «Моноліт» (профспілка лакофарбової промисловості)
  • «Мотор» (профспілка трамвайників)
  • «Жовтень» (профспілка працівників держустанов)
  • «Основа» (працівники бавовняної промисловості)
  • «Харчовик» (працівники хлібопекарської, рибної, тютюнової, пивоварної промисловості)
  • «Полум'я» (профспілка швейників)
  • «Поліграфіст» (працівники поліграфічної промисловості півночі СРСР)[6]
  • «Правда» (працівники поліграфічної промисловості центру і півдня СРСР)[6]
  • «Прибій» (профспілка рибної промисловості)
  • «Пролетарська перемога» (профспілка працівників взуттєвої промисловості)
  • «Рекорд» (профспілка працівників держпідприємств)
  • «Батьківщина» (профспілка верстатобудівної промисловості)
  • «Рот Фронт» (профспілка середнього машинобудування)
  • «Руда» (працівники залізорудної промисловості)
  • «Салют» (працівники верстатобудівної промисловості)
  • «Літак» (працівники цивільного повітряного флоту)[6]
  • «Сільмаш» (працівники сільськогосподарського машинобудування)
  • «Снайпер» (працівники точного машинобудування)
  • «Спартак» (працівники сфери послуг, культури)
  • «Сталінець» (профспілка електромашинобудування)
  • «Сталь» (профспілка металургійної промисловості)
  • «Старт» (суспільство шоферів Москви і Ленінграда)
  • «Стріла» (профспілка будівельників метро)
  • «Будівельник» (профспілка будівельників важкої промисловості)
  • «Суднобудівельник» (профспілка робітників суднобудівної промисловості)
  • «Темп»
  • «Товариш» (профспілка працівників держустанов)
  • «Торпедо» (працівники автомобільної промисловості)
  • «Трактор» (працівники тракторної промисловості)
  • «Труд»
  • «Трудові резерви» (учні ПТУ та технікумів)
  • «Учитель» (профспілка працівників початкових і середніх шкіл)
  • «Урожай» (працівники держсектора в сільському господарстві / МТС, радгоспи і т.д. /, споживчої кооперації, сільської інтелігенції, а також учні середніх сільськогосподарських навчальних закладів)[1]
  • «Хімік» (профспілка хімічної промисловості)
  • «Кольорові метали» (робітники підприємств кольорової металургії[8]і видобутку кольорових металів[7])
  • «Шахтар» (профспілка шахтарської промисловості)
  • «Шерстяник» (профспілка вовняної промисловості)
  • «Юність» (профспілка вовняної промисловості)

Республіканські ДСТ

[ред. | ред. код]

Всього в СРСР було створено 30 республіканських ДСТ, по 2 на кожну союзну республіку, одне об'єднувало працівників промисловості, друге - жителів села:[9]

Список республіканських ДСТ СРСР
Республіка Працівників промисловості Працівників сільського господарства
РРФСР РРФСР «Труд» «Колгоспник» [1]
Українська РСР Українська РСР «Авангард» «Колос»
Білоруська РСР Білоруська РСР «Червоний прапор» «Урожай»
Казахська РСР Казахська РСР «Енбек» (Труд) «Кайрат» [Ком 1]
Узбецька РСР Узбецька РСР «Мехнат» (Труд) «Пахтакор» (бавовняр)
Киргизька РСР Киргизька РСР «Алга» (Вперед) «Колхозчі»
Туркменська РСР Туркменська РСР «Захмет» (Труд) «Колхозчі»
Вірменська РСР Вірменська РСР «Ашхатанк» (Труд) «Севан» [Ком 2]
Таджицька РСР Таджицька РСР «Таджикистан» «Хосілот» (Урожай)
Азербайджанська РСР Азербайджанська РСР «Нефтчі» (Нафтовик) «Мехсул» (Урожай)
Грузинська РСР Грузинська РСР «Гантіаді» (Світанок) «Колмеурне» (Колгоспник)
Молдавська РСР Молдавська РСР «Молдова» «Колхознікул»
Латвійська РСР Латвійська РСР «Даугава» [Ком 3] «Варпа» (Колос)
Литовська РСР Литовська РСР «Жальгіріс» (Зелений ліс) [Ком 4] «Нямунас» (Німан) [Ком 5]
Естонська РСР Естонська РСР «Калев» [Ком 6] «Юда» (Сила)

У 1982 році всі республіканські ДСТ були об'єднані в 2 всесоюзних, які отримали назву «Труд» і «Урожай»[2].

Див. також

[ред. | ред. код]

Коментарі

[ред. | ред. код]
  1. У перекладі з казахської - енергія, сила, міць, завзятість.
  2. На честь однойменного озера — Севан.
  3. На честь однойменної річки — Даугава.
  4. У буквальному перекладі українською слово «Жальгіріс» означає «зелений ліс». Назва дана на честь перемоги литовців, білорусів і поляків над Тевтонським орденом в битві під Грюнвальдом (лит. Žalgirio mūšis) в 1410 р.[10].
  5. На честь однойменної річки — Нямунас (лит. Nemunas) литовською Неман.
  6. На честь героя естонської міфології - легендарного богатиря-велетня Калева.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Ищенко А. В., Ищенко Ю. В., Тихонов А. Р. Физкультура и спорт в российском селе второй половины 1930-х – начала 1950-х гг. на материалах Саратовской области / ФГБОУ ВО «Саратовский ГМУ им. В. И. Разумовского», г. Саратов // «Физическая культура, спорт и здоровье» — Йошкар–Ола: © Марийский государственный университет, 2018. — № 32-2. — 145 с. — ISSN 2312-072X (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 29 січня 2021. Процитовано 23 червня 2021.
  2. а б в г Преамбула. Архів оригіналу за 30 травня 2014. Процитовано 23 червня 2021.
  3. www.vexillographia.ru, Преамбула.
  4. www.vexillographia.ru, § «Авангард».
  5. Флаги добровольных спортивных обществ СССР 1936-1991 гг. Часть 1. // «Флаг» : Бюллетень Русского центра флаговедения и геральдики — 2017. — май (№ 26(29)) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 29 січня 2021. Процитовано 23 червня 2021.
  6. а б в г д http://www.vexillographia.ru § «Большевик»
  7. а б в http://www.vexillographia.ru § «Горняк»
  8. www.vexillographia.ru, § «Цветные металлы».
  9. Источник —www.vexillographia.ru, если не указано иначе.
  10. А. Попов (18 декабря 2003). ЦСКА–«Жальгирис»: 20 лет спустя. «Советский спорт». Архів оригіналу за 29 лютого 2012. Процитовано 26 листопада 2010.

Література

[ред. | ред. код]
  • Лазарєв С. Є. Радянське законодавство 1930-х років про фізкультуру і спорт і його актуальність в наші дні // «Громадянин і право». - 2016. - № 9. - С. 3-8.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Добровольные спортивные общества // Большая советская энциклопедия : [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1969—1978. — Большая советская энциклопедия. — М.: Советская энциклопедия. 1969—1978.
  • Добровольные спортивные общества (1930-е...1980-е гг). // Флаги спортивных и оборонно-спортивных обществ СССР. // © Сайт Русского центра флаговедения и геральдики =Russian Centre of Vexillology and Heraldry= (www.vexillographia.ru) Последнее изменение 13.7.2017.. Архів оригіналу за 30 травня 2014. Процитовано 23 червня 2021.