Добромильський повіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Добромильський повіт
Основні дані
Країна: Польська республіка (1918—1939)
Воєводство: Львівське
Утворений: 1920
Населення: 94 000 (1931 р.)
Площа: 755 км²
Густота: 95 осіб/км²
Населені пункти та ґміни
Повітовий центр: м. Добромиль
Мапа повіту
Мапа повіту
Повітова влада

Добромильський повіт (нім. Bezirk Dobromil; пол. Powiat dobromilski) — історична адміністративно-територіальна одиниця у складі Королівства Галичини і Володимирії, ЗУНР, Польщі та УРСР. Центром повіту було м. Добромиль.

Австро-Угорщина[ред.ред. код]

Утворений у 1850 р., в 1867 р. до нього приєднаний Бірчанський повіт.

У складі Львівського воєводства[ред.ред. код]

Включений до складу Львівського воєводства Польської республіки після утворення воєводства у 1920 році на окупованих землях ЗУНР.

1 квітня 1927 р. сільські гміни (самоврядні громади) Блозев Ґурна, Конюв, Товарня і Волча Дольна вилучені зі Старосамбірського повіту і приєднані до Добромильського повіту Львівського воєводства[1].

1 квітня 1933 р. гміну Пацлав Добромильського повіту Львівського воєводства ліквідовано, а її територію приєднано до сільської гміни Кальварія Пацлавська того ж повіту і воєводства.[2]

15 червня 1934 р. місто Хирів і села Банковіце з присілком Сушиця Мала, Ґродовіце, Лібухова, Поляна, Росохи, Слохинє, Сушица Вєлька, Терло Рустикальне і Терло Шляхецке передане з Самбірського повіту до Добромильського[3].

1 квітня 1939 р. села Брижава і Липа передано з ґміни Бірча до ґміни Жогатин.[4]

1 серпня 1934 р. здійснено новий поділ на сільські ґміни[5] внаслідок об'єднання дотогочасних (збережених від Австро-Угорщини) ґмін, які позначали громаду села. Новоутворені ґміни відповідали волості — об'єднували громади кількох сіл або (в дуже рідкісних випадках) обмежувались єдиним дуже великим селом.

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Добромильський повіт

Міста (Міські ґміни)[ред.ред. код]

  1. м. Добромиль
  2. містечко Хирів - у складі повіту та статус міста з 1934 року.

Сільські ґміни[ред.ред. код]

Ґміни, позначені (П) — повністю або частково передані Польщі в 1945 році.

Кількість:

1920-1927 рр. - 92

1927-1933 рр. - 96

1933-1934 рр. - 95

в 1934 р. - 104

1934-1939 рр. - 11

Об'єднані сільські ґміни 1934 року Старі сільські ґміни Кількість
1 Ґміна Банковіце Банковіце (Буньковичі) (з 15.06.1934), Сушица Вєлька (Велика Сушиця) (з 15.06.1934), Ґродовіце (Городовичі) (з 15.06.1934), Поляна зе Сьлівніцов (Поляна) (з 15.06.1934), Слохинє (Слохині) (з 15.06.1934) 5
2 Ґміна Бірча (П) м. БірчаСтара БірчаБоґушувкаБжежаваБрускаВоля Коженєцка, Гута БрускаДобжанкаКоженєцКрайнаЛіпаЛещава ДольнаЛодзінка ҐурнаЛомнаМаляваНова ВєсьРудавка ад БірчаСуфчина, Ясєніца Суфчиньска 19
3 Ґміна Войткова (П) ҐранзьоваВойтковаВойткувкаНовосєльце КозіцкєТшцянєц, Юречкова 6
4 Ґміна Жогатин (П) БоровніцаЖогатин, КотувПьонтковаТарнавка, Яворнік Рускі 6
5 Ґміна Добромиль Арламув (Арламів)Великє, Губіце (Губичі)Княжполь (Княжпіль)Кропівнік (Кропивник)Квашеніна (Квасинина)Ляцко (Солянуватка)Міхова Поляна (Поляна)ПапортноПєтніце (П'ятниця), Розенбурґ, Тарнава (Тернава) 12
6 Ґміна Кросьцєнко (П) — 1952 Воліца, КросьцєнкоЛісковатеНановаОберсдорфРудавка под НановомСтебнікСмольніцаСтейнфельс 9
7 Ґміна Кузьміна (П) КрецувКузьмінаЛяхаваЛєщава ҐурнаЛєщавкаРозтокаРозпуцє 7
8 Ґміна Нове Място Блозев Ґурна (Болозів) (з 01.04.1927), Боньовіце (Боневичі)Ґрабовніца Созаньска (Грабівниця)Ґродзіско (Городисько)Комаровіце (Комаровичі)Конюв (Конів) (з 01.04.1927), Волча Дольна (Нижня Вовча) (з 01.04.1927), м. Нове Място (м. Нове Місто)Посада Новомєйска (Посада-Новоміська)Пшедзєльніца (Передільниця)Товарня (Товарна) (з 01.04.1927) 11
9 Ґміна Новосюлкі Дидиньскє (П) ГуйскоГувнікіКальварія ПацлавскаЛєщиниНовосюлкі ДидиньскєСопотнікТрушовіце, Фалькенберґ 8
10 Ґміна Риботиче (П) БориславкаКописноЛодзінка ДольнаМакова-Кольон'яМакова-РустикальнаПосада Риботицкам. Риботиче, Труйца, Ямна Ґурна, Ямна Дольна 10
11 Ґміна Стажава Катина Рустикальна (Катина)Катина Шляхецка (Катина)Лібухова (Максимівка) (з 15.06.1934), ЛопушанкаЛопушніцаПрінцеталь (Смеречна)Росохи (з 15.06.1934), СмеречнаСтажава (Старява)Терло Рустикальне (Терло) (з 15.06.1934), Терло Шляхецке (Терло) (з 15.06.1934) 11
ліквідовано Пацлав (до 01.04.1933) 1

* Виділено міста, що були у складі сільських ґмін та не мали міських прав.

СРСР[ред.ред. код]

У середині вересня 1939 року німці окупували територію повіту, однак вже 26 вересня 1939 року мусіли відступити, оскільки за пактом Ріббентропа-Молотова правобережжя Сяну належало до радянської зони впливу. 27.11.1939 постановою Верховної Ради УРСР правобережна частина Березівського повіту в ході утворення Дрогобицької області включена до Добромильського повіту[6]. 17 січня 1940 року територія Добромильського повіту поділена на Бірчанський, Добромильський і Хирівський райони Дрогобицької області.[7] В червні 1941, з початком Радянсько-німецької війни, територія знову була окупована німцями. В липні 1944 року радянські війська оволоділи цією територією. В березні 1945 року, в рамках підготовки до підписання Радянсько-польського договору про державний кордон зі складу Дрогобицької області більша частина повіту була передана до складу Польщі (окрім міст Добромиль і Хирів, ґмін Нове Място, Банковіце і Стажава та східних частин ґмін Добромиль, Кросьцєнко і Новосюлкі Дидиньскє).

Населення[ред.ред. код]

У 1907 році українці-грекокатолики становили 67% населення повіту[8].

У 1939 році в повіті проживало 102 230 мешканців (68 660 українців-грекокатоликів — 67,16 %, 7 030 українців-латинників — 6,88 %, 17 070 поляків — 16,7 %, 690 польських колоністів міжвоєнного періоду — 0,68 %, 7 680 євреїв — 7,51 % і 1 100 німців та інших національностей — 1,08 %)[9].

Публіковані польським урядом цифри про національний склад повіту за результатами перепису 1931 року (з 85 007 населення ніби-то було аж 35 945 (38,24%) поляків при 52 463 (55,81%) (56,24%) українців, 4 997 (5,32%) євреїв і 358 (0,3%) німців) суперечать даним, отриманим від місцевих жителів (див. вище), шематизмам і національним пропорціям за допольськими (австрійськими) та післяпольськими (радянським 1940 і німецьким 1943) переписами.

Поселення[ред.ред. код]

Рішенням міністра внутрішніх справ 11 березня 1939 року змінені німецькі назви поселень (колоній) на польські[10]:

Примітки[ред.ред. код]

  1. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 16 marca 1927 r. o wyłączeniu gmin Błożew Górna, Koniów, Towarnia i Wołcza Dolna z powiatu starosamborskiego w województwie lwowskiem, i o włączeniu ich do powiatu dobromilskiego w temże województwie. (пол.)
  2. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 15 lutego 1933 r. o zniesieniu gminy wiejskiej Pacław w powiecie dobromilskim, województwie lwowskiem. (пол.)
  3. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o zmianie granic powiatów samborskiego i dobromilskiego w województwie lwowskiem. Dz.U. 1934 nr 48 poz. 427 (пол.)
  4. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 20 marca 1939 r. o zmianie granic gmin wiejskich Bircza i Żohatyn w powiecie dobromilskim, województwie lwowskim. Dz.U. 1939 nr 23 poz. 148 (пол.)
  5. Dz.U. z 1934 r. Nr 64, poz. 541 Розпорядження Міністра Внутрішніх Справ від 14 липня 1934 року про поділ Добромильського повіту в Львівському воєводстві на ґміни (сільські муніципалітети) (пол.)
  6. Указ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» (рос.)
  7. http://znaimo.com.ua/Львівська_область#link11
  8. Українці. Частка у населенні повітів
  9. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 17-20
  10. Zmiana niemieckich nazw miejscowości. „Gazeta Lwowska”, s. 2, Nr 60 z 15 marca 1939. 


Польща Це незавершена стаття з географії Польщі.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.