Добрунов Григорій Тимофійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Добрунов Григорій Тимофійович
Народження 21 січня 1921(1921-01-21)
село Козичьово, Грайворонський повіт, Курська губернія, РРФСР
Смерть 27 серпня 2014(2014-08-27) (93 роки)
Москва, Росія
Поховання Миколо-Архангельский цвинтар[d]
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Рід військ RAF A emb-Armoured forces1936.gif танкові війська
Роки служби 1939-1962
Звання CCCP army Rank polkovnik infobox.svg Полковник
Війни / битви Німецько-радянська війна, Угорська революція 1956 року
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Суворова III степеня
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки

Григорій Тимофійович Добрунов (21 січня 1921 — 27 серпня 2014, Москва) — полковник Радянської Армії, учасник Великої Вітчизняної війни та придушення Угорської революції 1956 року, Герой Радянського Союзу (1956).

Біографія[ред. | ред. код]

Григорій Добрунов народився 21 січня 1921 року у селі Козичьово (нине — Яковлівський район Бєлгородської області) у родині селянина. У 1939 році закінчив два курси Харківського інституту фізичної культури. У березні 1939 року Добрунов був призваний на службу у Робітничо-селянську Червону Армію. Проходив службу на Далекому Сході. У 1941 році Добрунов закінчив Владивостоцьке піхотне училище. З червня 1942 року — на фронтах Великої Вітчизняної війни. Брав участь у боях на Воронезькому, Південно-Західному, 1-му Українському фронтах. Брав участь у Сталінградській та Курській битвах, битві за Дніпро, визволенні Києва, Вісло-Одерській та Берлінській операціях. У 1942 році був важко поранений[1].

До 1956 року гвардії підполковник Григорій Добрунов командував 99-м окремим розвідувальним батальйоном 2-ї гвардійської механізованої дивізії Особливого корпусу радянських військ в Угорській Народній Республіці. Особливо відзначився під час придушення Угорської революції[1].

24 жовтня 1956 року батальйон Добрунова, у складі якого знаходились 16 танків, 90 мотоциклів та декілька бронетранспортерів, з боями прорвався у Будапешт. У боях з повстанцями батальйон запобіг спробі захоплення будівлі Генерального штабу Угорської Народної Армії, прорвав оточення будівлі штабу радянського командування. Саме бійці батальйону Добрунова виявили місцезнаходження центру повстання — приміщення кінотеатру «Корвін» на проспекті Юлле. Також бійці батальйону виявили та захопили резидента ЦРУ США. Батальйон вів вуличні бої до 30 жовтня 1956 року, коли радянські війська були виведені з міста. 4 листопада при повторному введенні у Будапешт радянських військ батальйон знову брав активну участь у розгромі та роззброєнні повстанців[1].

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 18 грудня 1956 року за «мужність та відвагу, проявлені при виконанні військового обов'язку» гвардії підполковник Григорій Добрунов був удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу з врученням ордену Леніна та медалі «Золота Зірка» за номером 10795[1].

Продовжував службу у Угорщині. У 1962 році у званні полковника Добрунов вийшов у відставку. Помер 27 серпня 2014 року[1][2].

Був також нагороджений двома орденами Червоного Прапора, орденами Суворова 3-го степеня, Вітчизняної війни 1-й и 2-й ступенів, двома орденами Червоної Зірки, а також рядом медалей[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ||
  2. Уходят последние Герои…. Клуб Героев Советского Союза, Героев Российской Федерации и полных кавалеров ордена Славы г. Москвы и Московской области. Процитовано 2015-02-20. 

Література[ред. | ред. код]

  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1987. — Т. 1 /Абаев — Любичев/. — 911 с. — 100 000 экз. Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1987. — Т. 1. — 911 с. с. — 100 000 прим. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382.
  • Герои-белгородцы. — 2-е изд. — Воронеж, 1972.
  • Это и есть героизм. — М., 1982.