Дібча
Дібча (пол. Dobcza) — розташоване на Закерзонні село в Польщі, у гміні Адамівка Переворського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 215 осіб (2011[1]).
Розташування[ред. | ред. код]
Розташоване в північному Надсянні. Місцевість лісиста (переважно соснові бори), багато ставків, джерел. Близько нема промислових об'єктів, тому хороша екологічна ситуація.
Історія[ред. | ред. код]
Село спочатку належало роду Сенявських, проте після смерті останнього представника роду Адама Сенявського перейшло до родичів Чарторийських.
У 1831 р. Дібча належала до парохії Добра Ярославського деканату Перемишльської єпархії, при церкві діяла парохіяльна школа, причому в Дібчі з Ковалями було 926 парафіян.[2]
Згідно з «Географічним словником Королівства Польського» село належало до Ярославського повіту Королівства Галичини і Володимирії, у Дібчі в 1880 р. було 146 будинків і проживали 895 мешканців. Римо-католики належали до парафії у Сіняві, а греко-католики — у Добрій. Також була двокласова школа.[3] В 1880 р. в селі налічувалося 834 греко-католики.[4]
Наприкінці XIX ст. село належало князю Владиславу Чарторийському, сину Адама Чарторийського, брата Ізабелли Дзялинської з Чарторийських, котрій належали землі сусідніх сіл (Теплиці, Адамівка та ін.)
У 1939 році в селі проживало 1120 мешканців, з них 1040 українців-грекокатоликів, 35 українців-римокатоликів, 5 поляків і 40 євреїв[5]. Село входило до ґміни Адамівка Ярославського повіту Львівського воєводства. Греко-католики належали до парафії Добра Сінявського деканату Перемишльської єпархії.
У середині вересня 1939 року німці окупували село, однак вже 28 вересня 1939 року відступили і передали радянському 2-му кавалерійському корпусу[6], оскільки за пактом Ріббентропа-Молотова правобережжя Сяну належало до радянської зони впливу. Однак Сталін обміняв Закерзоння на Литву і на початку жовтня СРСР передав село німцям, південніше села проліг кордон.
1945 року з села було вивезено 617 українців (142 сім'ї) — до Дрогобицької і Львівської областей УРСР.[7]
14 січня 1945 року відбувся бій між НКВД та повстанцями з УПА, які мали свій табір в ліках біла села. Поблизу Дібчої, Доброї та інших сіл був лісовий масив, у якому часто були на постої повстанці. Зокрема, там бували загони куреня «Месники» командира УПА «Залізняка». Сприяло цьому і переважно українське населення вказаних сіл. Було ще декілька боїв біля Добчої як в 1945 та і 1946 роках.[8].
18 травня 1946 року польська банда «Волиняка» атакувала село. Під час акції було розстріляно українських мешканців від 13 до 68 років, спалено 40 будівель.[9] 1966 року на місці поховання замордованих поставлено муровану могилу і таблицю з іменами і віком. Всього двоє дітей 13 і 14 років, 5 жінок та чоловіки старші ніж 35.
Решту українців у 1947 р. під час операції «Вісла» депортовано на понімецькі землі[10].
У 1975—1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.
Демографія[ред. | ред. код]
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][11]:
Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
---|---|---|---|---|
Чоловіки | 107 | 22 | 74 | 11 |
Жінки | 108 | 19 | 65 | 24 |
Разом | 215 | 41 | 139 | 35 |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Schematismus Universi Venerabilis Cleri Dioeceseos Graeco Catholicae Premisliensis pro Anno Domini 1831, p. 33. Архів оригіналу за 10 листопада 2017. Процитовано 27 листопада 2017.
- ↑ Dobcza // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 59. (пол.)
- ↑ Схиматісм всего клира католіков обряду греческо-руского Епархіи Перемиской на год от Рожд. Хр. 1880, с. 344. Архів оригіналу за 14 листопада 2017. Процитовано 27 листопада 2017.
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 28.
- ↑ В.Бешанов. Червоний бліцкриг. Архів оригіналу за 1 червня 2017. Процитовано 2 січня 2018.
- ↑ Нові джерела щодо примусового переселення українців у 1944—1946 роках (за матеріалами Державного архіву Львівської області). Архів оригіналу за 7 квітня 2018. Процитовано 27 листопада 2017.
- ↑ Партизанськими дорогами з командиром «Залізняком» [Архівовано 12 листопада 2013 у Wayback Machine.] — Дрогобич: Видавнича фірма «Відродження», 1997.- 359 с., ISBN 966-538-009-5
- ↑ Богдан Гук «1947. Пропам'ятна книга». Варшава, 1997, С.179
- ↑ Акція «ВІСЛА»: Список виселених у ході операції сіл і містечок, повіт Ярослав. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 27 листопада 2017.
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
Посилання[ред. | ред. код]
Три виселення українців села Дібча (автор: Павлівець Теодор) [Архівовано 3 березня 2014 у Wayback Machine.]
Джерела[ред. | ред. код]
- Сайт Гміни Адамівка. Dobcza [1][недоступне посилання з травня 2019]
|
Це незавершена стаття про Підкарпатське воєводство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |