Доватор Лев Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лев Михайлович Доватор
біл. Леў Міхайлавіч Даватар
Lev Dovator.jpg
Народження 7 (20) лютого 1903(1903-02-20)
Вітебська губернія, Російська імперія
Смерть 19 грудня 1941(1941-12-19) (38 років)
Московська область, Російська РФСР, СРСР
Поховання Новодівочий цвинтар
Країна Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил сухопутні війська
Рід військ кавалерія
Освіта Військова академія імені М. В. Фрунзе
Роки служби 1924—1941
Партія КПРС
Звання RA A FaMajGen 1943.svg Генерал-майор
Командування 3-й кавкорпус
2-й гв. кавкорпус
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоної Зірки
Доватор Лев Михайлович у Вікісховищі?

Лев Миха́йлович Дова́тор (біл. Леў Міхайлавіч Даватар; 20 лютого 1903 — 19 грудня 1941) — радянський військовик часів Другої світової війни, генерал-майор. Герой Радянського Союзу (1941).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в селі Хотіно Вітебської губернії Російської імперії (нині — Бешенковицький район Вітебської області Білорусі) в селянській родині. Білорус. Закінчив церковнопарафіяльну школу та у 1921 році школу другого ступеню.

Працював на вітебській льнопрядильній фабриці. У 1922 році обраний секретарем Хотінського волосного комітету комсомолу, згодом — секретарем сільського комнезаму. У 1923 році закінчив річну радпартшколу у Вітебську.

У лавах РСЧА з вересня 1924 року. До лютого 1925 року був завскладом у 7-й Самарській кавалерійській дивізії Західного військового округу (м. Мінськ). У 1925 році закінчив Військово-хімічні курси в Москві, з червня 1925 по вересень 1926 року — інструктор-хімік, командир хімічного взводу в 7-й кавалерійській дивізії. Член ВКП(б) з 1928 року. У 1929 році закінчив Борисоглібсько-Ленінградську кавалерійську школу командного складу РСЧА.

З жовтня 1929 року — командир взводу 27-го кавалерійського полку 5-ї кавалерійської дивізії (Північно-Кавказький військовий округ, з 1931 року — Особлива Червонопрапорна Далекосхідна армія); з жовтня 1933 року — політрук 1-го кавалерійського полку 1-ї колгоспної кавалерійської дивізії; з травня 1935 року — комісар окремого розвідувального батальйону 93-ї стрілецької дивізії. Від 1935 року — капітан. У травні 1936 року відбув на навчання до Військової академії РСЧА імені М. В. Фрунзе.

Після закінчення академії у січні 1939 року призначений на посаду начальника штабу кавалерійського полку, а з листопада того ж року — начальника штабу 1-ї окремої кавалерійської бригади Московського військового округу. З травня 1941 року — начальник штабу 36-ї кавалерійської дивізії Західного особливого військового округу (м. Вовковиськ).

Коли розпочалась німецько-радянська війна, полковник Л. М. Доватор перебув на лікуванні в одному з військових шпиталів Москви. Дістатись до своєї дивізії не зміг, оскільки вона потрапила в оточення. Зарахований у розпорядження штабу Західного фронту.

У серпні 1941 року очолив окрему кавалерійську групу, створену з декількох кавалерійських полків. Під його командуванням з 14 серпня по 2 вересня велике кавалерійське з'єднання вперше здійснило рейд у ворожий тил, порушуючи його комунікації, знищуючи штаби, транспорт, склади і живу силу супротивника.

11 вересня 1941 року Л. М. Доватору присвоєне військове звання генерал-майора, а його кавалерійська група була перетворена у 3-й кавалерійський корпус. Протягом вересня — жовтня 1941 року кіннотники Доватора брали участь у важких оборонних боях на підступах до Москви. У листопаді того ж року 3-й кавалерійський корпус спільно з 8-ю гвардійською стрілецькою дивізією та 1-ю гвардійською танковою бригадою вів вперті оборонні бої на Волоколамському напрямку, за що 26 листопада 1941 року корпус був перетворений у 2-й гвардійський кавалерійський корпус.

19 грудня 1941 року загинув від ворожої кулі поблизу села Палашкіно Рузького району Московської області. Похований на Новодівочому цвинтарі Москви.

Нагороди[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 21 грудня 1941 року генерал-майорові Доватору Леву Михайловичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу (посмертно).

Нагороджений двома орденами Леніна (02.11.1941, 21.12.1941), орденами Червоного Прапора (09.08.1941) і Червоної Зірки (22.02.1941).

Посилання[ред. | ред. код]