Довге-Калуське

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Довге-Калуське
Довге. Школа.jpg
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Калуський район
Рада/громада Пійлівська сільська рада
Код КОАТУУ 2622885202
Основні дані
Засноване 1287
Населення 871
Площа 5,96 км²
Густота населення 146,31 осіб/км²
Поштовий індекс 77345
Телефонний код +380 03472
Географічні дані
Географічні координати 48°59′17″ пн. ш. 24°17′58″ сх. д. / 48.98806° пн. ш. 24.29944° сх. д. / 48.98806; 24.29944Координати: 48°59′17″ пн. ш. 24°17′58″ сх. д. / 48.98806° пн. ш. 24.29944° сх. д. / 48.98806; 24.29944
Середня висота
над рівнем моря
300 м
Водойми Лімниця, Чечва, Млинівка
Місцева влада
Адреса ради 77344, Івано-Франківська обл., Калуський район, с. Пійло вул. Грушевського, 85 , тел. 99-5-15
Карта
Довге-Калуське. Карта розташування: Україна
Довге-Калуське
Довге-Калуське
Довге-Калуське. Карта розташування: Івано-Франківська область
Довге-Калуське
Довге-Калуське
Мапа

Довге-Калуське у Вікісховищі?

Довге-Калуське — село Калуського району Івано-Франківської області. Знаходиться на Прикарпатті за 2 км від траси М10 у межиріччі двох гірських річок, однією із них є Лімниця, другою — Чечва.

Історія[ред. | ред. код]

Дату заснування села неможливо встановити через відсутність писемних документів тої сивої давнини. Довге належить до найдавніших сіл Галичини, родючі землі якої здавна були заселені слов'янським населенням і яка в VI ст. стала джерелом його розселення на Балкани. В ІХ ст. Галичина була охрещена Кирилом і Мефодієм, а в 981 р. внаслідок військового походу київського князя Володимира Святославовича включена до складу Русі. Наявні ж документи з кінця XІV ст., і в них ми бачимо згадки про село. Дехто безпідставно трактує першу збережену згадку як дату заснування, хоча зміст згадки заперечує таке трактування. Перша згадка про село датується 1387 роком.

Село належало до королівської (державної) власності, тому згадувалося в люстраціях. У 1565 р. в селі було 17 родин: 9 селянських господарств (господарі: Гриць Старий, Іванко Вервечич, Тимко Ісайович, Яць Чорміт, Пилип Олександрович, Лазар Лущич, Вась Корнісь, Антон Чолганський, Мартин Чолганський) платили податки натурою і відробляли повинності, 1 господарство (Іван Коваль) замість податків і повинностей оплачувало грошима, піп (імя невідоме) тільки платив данину, а 6 підсадків (родини без землі та господарств, імена невідомі) тільки відробляли повинності[1].

У 1648 р. жителі села взяли активну участь у народному повстанні, після відходу Хмельницького були масово репресовані[2].

У 1661 р. в селі було 27 родин. В 1667 р. Калуш і прилеглі села, в тому числі Довге-Калуське, були знищені татарами. У 1720 році збудована нова церква також, як і попередня, названа святого Василія Великого.

Ця старовинна церква згоріла у другій половині ХІХ ст. У 1911—1914 р. збудували новий храм, у нього завезли престіл, Царські ворота, патериці зі старої Калуської церкви св. Архистратига Михаїла, тож у Довгому-Калуському і досі зберігаються ці унікальні речі[3][4]. Освятили нову церкву 14 січня 1914 р.

Читальня «Просвіти» в селі заснована в 1904 р., вже тоді в ній налічувалося 78 членів, завідувачем був Андрій Ребега, у будинку якого і розміщувалася читальня.

У 1939 році в селі проживало 960 мешканців (950 українців і 10 євреїв)[5]. Село належало до ґміни Голинь Калуського повіту Станіславського воєводства.

В 1939—1940 р.р. побудована школа. В січні 1946 р. для боротьби з УПА в кожному селі був розміщений гарнізон НКВД, в Довгому-Калуському — з 56 осіб (на допомогу готові були 1300 в Калуші). 19 серпня 1950 р. рішенням Калуського райвиконкому № 301 утворено колгосп імені 1-го травня, куди загнали 186 селянських господарств. Село — 71 сім'ю (269 осіб) виселяла комуністична влада рішенням Калуського райвиконкому № 293 від 19 липня 1951 р. у Долинський район Кіровоградської області (8 сімей до колгоспу ім. Фрунзе в с. Шулявино, 14 сімей в с. Добрянка, 8 сімей у Богданівку, 6 сімей в Михайлівку і т. д.) зі спаленням НКВД залишених будівель[6]. Землі села райвиконком 17 серпня рішенням № 328 поділив між колгоспами сусідніх сіл. Найболючішим було те, що людей змушували залишати рідні домівки, городи, худобу, сільськогосподарський реманент і підписувати заяви про їхній нібито добровільний переїзд. Багато сімей, спродавши господарство, переховувалися у своїх знайомих і родичів у навколишніх селах: Тужилові, Голині, Пійлі, Новиці, Берлогах, Добровлянах тощо. Влада залишила в селі напризволяще перестарілих, немічних, одиноких, жінок із дітьми і зробила все, аби від нього не зосталося навіть згадки[7]. 9 жовтня 1951 р. райвиконком прийняв рішення № 493 про ліквідацію сільради, а 3 листопада — рішення № 504 про передачу церкви для перебудови на приміщення для потреб будинку перестарілих та рішення № 505 про передачу школи під будинок перестарілих.

Однак більшість жителів у роки відлиги повернулися з чужого краю, відновили село, працювали за копійки в колгоспі[8]. В 1955—1959 р.р. у Довгому-Калуському був побудований нинішній Народний дім, у 1967 р. відкрито сільську бібліотеку, яку в 1979 р. перемістили в нове приміщення при фельдшерсько-акушерському пункті. В кінці 50-х — на початку 60-х, коли в країні відбувалася масова руйнація храмів, довгівцям вдалося відстояти свою церкву і не дати її знести.

На сільському цвинтарі поміж інших могил збереглися три могили колишніх священиків[9].

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

  • 862 осіб у 224 господарствах (станом на грудень 2012 року).
  • Греко-католицька церква Василія Великого (храмове свято 14 січня) збудована 1916 року, пам'ятка архітектури місцевого значення № 764[10].
  • Народний дім.
  • Школа І ст[11]. на 50 місць.
  • ФАП.
  • Хронічно аварійний міст.[12]
  • У 2018 р. встановлено освітлення вулиць.[13]

Вулиці[ред. | ред. код]

У селі є вулиці[14]:

  • Василя Стефаника
  • Зелена
  • Івана Франка
  • Володимира Івасюка (Колгоспна)
  • Лесі Українки
  • Новобудова
  • Тараса Шевченка

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Жерела до істориї України-Руси, т. І, стор. 89-90 — Львів, НТШ, 1895. — 311 с.
  2. Жерела до істориї України-Руси, т. ІV, стор. 176—177, 214, 219, 237—238, 252 — Львів, НТШ, 1898. — 412 с.
  3. Історія греко-католицької церкви Святого Архистратига Михаїла м. Калуш
  4. Мандрівка Калушем. Вулиця Бандери
  5. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 32.
  6. Микола Коцан — війт, меценат, хранитель церкви
  7. Довге-Калуське. Вигнання на чужину
  8. Стара фотографія навіяла спогади про молодість у кирзаках і в коцовій хустці
  9. Життєписи священиків із Довгого
  10. Церква Св. Василя Великого
  11. Калуська районна державна адміністрація/Відділ освіти
  12. У селі Довге-Калуське зруйновано міст. ФОТО. — «Вікна», 2018.07.03
  13. 8 кілометрів ліхтарів. У Пійлі та Довгому-Калуському зробили освітлення. ФОТО
  14. Довідник геонімів району // Інформаційний портал Калуського району

Фото[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]