Довгий Станіслав Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Довгий Станіслав Олексійович
Народився 23 липня 1954(1954-07-23) (65 років)
с. Ганно-Требинівка, Устинівський район, Кіровоградська область
Діяльність підприємець
Alma mater механіко-математичний факультет Київського національного університету
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук
Членство НАН України
Посада Народний депутат України[1], Народний депутат України[2] і Народний депутат України[3]
Партія Політична партія «Наша Україна»
Нагороди
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Державна премія України в галузі науки і техніки Почесна грамота Верховної Ради України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Заслужений діяч науки і техніки України

Довгий Станіслав Олексійович (* 23 липня 1954, с. Ганно-Требинівка, Устинівський район, Кіровоградська область) — український вчений, підприємець, громадський діяч і політик.

Доктор фізико-математичних наук, професор, академік НАН України[4], академік НАПН України, почесний директор інституту телекомунікацій і глобального інформаційного простору НАН України, Президент Малої академії наук.

Біографічні відомості[ред. | ред. код]

Народився 23 липня 1954 в с. Ганно-Требинівка Устинівського району Кіровоградської області.

  • Батьки:

Довгий Олексій Прокопович (8.08.1929-7.10.2017) — відомий український поет, перекладач, пісняр, художній керівник Народного хору "Родень", Заслужений діяч мистецтв України;

Довга Марія Іванівна (17.04.1929) — педагог, Заслужений працівник освіти України, викладач української мови та літератури.

  • Діти:

Довгий Олесь Станіславович (1.11.1980) — Народний депутат України;

Гуляєва Оксана Станіславівна (19.12.1984) — психолог, підприємець;

Довгий Станіслав Станіславович (18.12.2007) — школяр.

  • Брат та сестра:

Довгий Тарас Олексійович (24.07.1967) — підприємець, політик, Народний депутат України 4, 5-го скликань;

Вебер Тетяна Олексіївна (24.05.1958) — біохімік, підприємець.

Освіта[ред. | ред. код]

1961 - 1966 — Березнянська середня школа Менського району Чернігівської області;

1966 - 1971 — Київська середня школа №6;

1971 - 1976 — Київський державний університет ім. Т.Шевченка, факультет кібернетики, механіко-математичний факультет;

1982 - 1985 — аспірантура Інституту гідромеханіки НАН України.

Сфера наукових інтересів[ред. | ред. код]

Обчислювальна математика, математичне моделювання, обчислювальний та фізичний експеримент, геодинаміка навколишнього середовища, інформаційно-комунікаційні технології.

Автор понад 300 наукових праць, в т.ч. 38 патентів та авторських свідоцтв, 42 монографій, підручників та енциклопедичних видань (самостійно та у співавторстві).

Виховав 30 кандидатів і докторів наук, створив наукову школу з нелінійної нестаціонарної динаміки, що поєднує аналітичні, обчислювальні та експериментальні методи.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

1972 – 1974 — лаборант, інженер Інституту автоматики Міністерства приладобудування, засобів автоматизації та систем керування СРСР, м. Київ;

1976 – 1991 — інженер, старший інженер, молодший науковий працівник, завідувач групи, науковий працівник, старший науковий працівник, провідний науковий працівник, завідувач відділу Інституту гідромеханіки НАНУ;

1986 - 1996 — участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Розроблена С. Довгим нестаціонарна нелінійна модель вихорових течій лягла в основу комплексного підходу до проблеми вивчення міграцій радіоактивних забруднень в атмосфері та гідросфері;

1990 - 1994 — Генеральний конструктор організаційно-технічної системи «Інформ-Чорнобиль» Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, яка об’єднала бази даних понад 80 організацій різних відомств і стала головною в Україні;

1991 - 1996 — Національний координатор проекту Європейської Комісії JSP-2 – "Створення загальноєвропейської системи підтримки прийняття рішень на випадок аварії на ядерних об’єктах з врахуванням досвіду ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи";

1997 - 1998 — директор Українського інституту досліджень навколишнього середовища і ресурсів при Раді національної безпеки і оборони України;

1998 — Українським інститутом досліджень навколишнього середовища і ресурсів і Мічиганським Інститутом досліджень навколишнього середовища (ERIM) засновано Український центр менеджменту землі і ресурсів (УЦМЗР);

2001 - т.ч. — Директор-організатор, директор, Почесний директор Інституту телекомунікацій і глобального інформаційного простору Національної академії наук України.

Підприємницька діяльність[ред. | ред. код]

Поряд з наукою займався підприємницькою діяльністю та бізнесом. На початку 80-х років створив одну з перших комерційних компаній в Україні з розробки вітчизняного програмного забезпечення. З часом компанія НВП "Топаз-Інформ" стала одним із лідерів на ринку програмного забезпечення та комп'ютерних технологій, а також власником Киівського заводу радіоапаратури.

Разом з членами родини на заводі було організовано високотехнологічне виробництво електронної техніки (комп'ютери, ноутбуки, телевізори) та її сервісне обслуговування по всій Україні, налагоджена робота торгівельної мережі. В цей період було створено близько 30 дочірніх компаній та спільних підприємств, які забезпечили кілька тисяч нових робочих місць. В 1991 році компанії з різних підприємницьких напрямків було об'єднано в Науково-виробниче об'єднання (НВО "Топаз-Інформ"), а Станіслав Довгий став його Генеральним директором.

Згодом, Станіслав Довгий та його родина успішно продали бізнес електроніки, залишивши у своій власності лише фірмові магазини преміального бренду "Bang and Olufsen" в Украіні. Також успішним проектом можна назвати продаж торгівельної мережі "Чумацький Шлях".

В подальшому сімейний бізнес був пов'язаний з нерухомістю, девелопментом та управлінням проектами.

Працював також науковим консультантом з питань інформаційно-комунікаційних технологій, мінерально-сировинного потенціалу та радіаційної безпеки України для деяких зарубіжних компаній (Франція, Німеччина, Чорногорія).

В 1997 році Станіслав Довгий припинив підприємницьку діяльність і перейшов на державну службу, передавши оперативне управління бізнесом молодшим членам родини.

Педагогічна діяльність[ред. | ред. код]

1971 - 1972 — Київська середня школа №6, лаборант, викладач фізики;

1979 - 1983 — Інститут залізничного транспорту, доцент кафедри вищої математики ("Математичний аналіз", "Теорія ймовірності", "Основи математичної фізики");

1989 - 1995 — Київський державний університет ім. Т.Шевченка, професор кафедри обчислювальних методів в математиці, факультет кібернетики ("Обчислювальна аеродинаміка", "Сингулярні інтегральні рівняння");

1995 - 1998, 1999-2000 — Національний авіаційний університет, професор кафедри Аеродинаміки літальних апаратів ("Аеродинаміка літальних апаратів", "Обчислювальні методи в аеродинаміці", "Основи нелінійної аеродинаміки");

2000 - 2005 — Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», завідувач кафедри наукових аналітичних і екологічних приладів і систем, приладобудівний факультет ("Математичне моделювання в екології", "Інформаційні системи")[5];

2016 - 2019 — підручник з фізики для закладів загальної середньої освіти для 7-11 класів, розроблений і апробований в Малій академії наук України (Авторський колектив: Бар'яхтар В. Г. , Довгий С. О. , Божинова Ф. Я. , Кірюхіна О. О. , за ред. В. Бар'яхтара та С. Довгого, Видавництво "Ранок", Харків).

Наукові звання та відзнаки[ред. | ред. код]

1996 — доктор фізико-математичних наук (докторська дисертація: «Нестаціонарна нелінійна гідроаеродинаміка крил, що коливаються в обмежених потоках»);

1997 — професор, член-кореспондент Національної академії наук України (Відділення наук про Землю, геодинаміка навколишнього середовища);

1999 — член-кореспондент Національної академії педагогічних наук України (Відділення педагогіки та психології вищої школи);

2001 — Заслужений діяч науки і техніки України;

2005 — лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки за цикл наукових праць «Розв'язання проблем раціонального природокористування методами аерокосмічного зондування Землі та моделювання геодинамічних процесів» (в складі колективу, керівник проекту);

2010 — академік Національної академії педагогічних наук України (Відділення загальної середньої освіти);

2010 - 2014 — керівник колективу розробників науково-освітнього порталу "Тарас Шевченко", який було відзначено Державною премією України в галузі освіти (2017);

2012 — лауреат Державної премії України в галузі освіти за цикл робіт «Всеукраїнський освітній Інтернет-портал «Острів знань» (в складі колективу, керівник проекту);

2013 — академік Європейської академії наук, мистецтв і літератури;

2018 — академік Національної академії наук України (Відділення наук про Землю, геодинаміка геологічного середовища).

Мала академія наук України (МАН)[ред. | ред. код]

Станіслав Довгий доклав значних зусиль щоб МАН стала визнаним лідером наукової освіти як в Україні, так і за її межами.

2000 - т.ч. — Президент МАН України (на громадських засадах);

2003 — постанова Кабінету Міністрів України № 1301 про створення Позашкільного навчального закладу "Мала академія наук учнівської молоді" (МАН);

2006 — Указ Президента № 398 про запровадження Президентських стипендій переможцям конкурсу-захисту МАН;

2010 — Указ Президента № 927/2010 про надання МАН статусу Національного центру;

2012 — створення Міжнародного центру дитячої наукової творчості МАН (Розпорядження КМУ № 367-р);

2015, 2017 — Закони України "Про наукову та науково-технічну діяльність" та "Про освіту" якими гарантується участь учнівської молоді в науковій та науково-технічній діяльності, закріплюється державна підтримка МАН і доручається МАН здійснювати координацію спеціалізованих освітніх закладів наукового спрямування;

2016 — в рамках проекту "Лекції майбутнього" на запрошення С. Довгого Україну відвідали Нобелівські лауреати Тадзіта Такаакі (фізика), Жюль Хофман (фізіологія і медицина), Сер Пол Ньорс (фізіологія і медицина), Геральд цур Хаузен (фізіологія і медицина), Голова групи радників Європейської Комісії, Генеральний директор ЦЕРН (2009-2015) Рольф-Дітер Хойер, Генеральний секретар Європейської академії наук, мистецтв і літератури Ніколь Лємер д'Агаджіо та інші;

2017 — Мала академія наук України отримує статус центру ЮНЕСКО з наукової освіти (рішення 39-ї сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО);

2018 — в Парижі, у штаб-квартирі ЮНЕСКО 1 березня відбулася офіційна церемонія підписання Угоди між урядом України та ЮНЕСКО про створення на базі Малої академії наук України Центру ЮНЕСКО з наукової освіти;

2019 — при Національному університеті ім. М. П. Драгоманова спільно з МАН створено Кафедру ЮНЕСКО з наукової освіти;

2009 - 2019 — організовано навчання вихованців і педагогів МАН в провідних наукових центрах і лабораторіях світу (Центр ядерних досліджень - Женева, Швейцарія, Аргонська лабораторія - Чикаго, США, НАСА - Хьюстон, США, лабораторія біотехнологій EX Lab університету Гетінгена - Німеччина, Френс Крік Інститут - Лондон, Великобританія, Університет Джорджа Вашингтона - США, Мюнхенський технічний університет - Німеччина та інші);

2010 - 2019 — вихованці МАН беруть участь у найбільш престижних міжнародних конкурсах та олімпіадах, зокрема у 2019 р. команди МАН взяли участь у 15 міжнародних змаганнях, в яких вибороли 54 нагороди.

Державна служба[ред. | ред. код]

1998 - 1999 — Міністр у справах науки і технологій України, Член Кабінету Міністрів України;

1999 - 2000 — Голова Державного комітету України з питань науки та інтелектуальної власності;

2000 - 2001 — Голова правління відкритого акціонерного товариства "Укртелеком";

2001 - 2002 — Голова Державного комітету зв’язку та інформатизації України.

Політична діяльність[ред. | ред. код]

2002 - 2006 — Народний депутат України IV скликання, Перший заступник Голови Комітету Верховної Ради України з питань будівництва, транспорту, житлово-комунального господарства і зв’язку, Секретар Спеціальної комісії ВР України з питань майбутнього, співголова групи «Воля народу» (січень — березень 2005), співголова фракції ПППУ (з березня 2005);

2006 - 2007 — Народний депутат України V скликання, Член Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, член постійної делегації України у Парламентській асамблеї Ради Європи, голова депутатської групи Верховної Ради України з міжпарламентських зв'язків з Таїландом;

2007 - 2012 — Народний депутат України VI скликання, Член Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, співголова депутатської групи ВРУ з міжпарламентських зв'язків з Чорногорією, заступник голови депутатських груп ВРУ з міжпарламентських зв'язків з Німеччиною та Францією.

Громадська та організаційна діяльність[ред. | ред. код]

1998 - т.ч. — член Президії, в.о. члена Президії Національної академії наук України;

1998 - 2001 — Член Президії Вищої атестаційної комісії України;

1999 - 2002 — Голова Ради з питань інтелектуальної власності та трансферу технологій при Президентові України;

2004 - 2015 — член Міжвідомчої комісії з науково-технологічної безпеки України при Раді національної безпеки і оборони України;

2000 - т.ч. — Президент Малої академії наук України, Центру ЮНЕСКО з наукової освіти;

2004 - 2007 — Віце-президент Українського союзу промисловців і підприємців України;

2005 - 2007 — Віце-президент Федерації роботодавців України;

2005 - т.ч. — Член Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки;

2005 - т.ч. — Головний редактор і член редколегій ряду наукових періодичних видань;

2008 - т.ч. — Голова Спеціалізованої вченої ради по захисту докторських і кандидатських дисертацій за спеціальностями: "Математичне моделювання" та "Інформаційно-комунікаційні технології", член Спеціалізованої вченої ради по захисту докторських і кандидатських дисертацій за спеціальностями "Математичне моделювання" та "Інформаційні технології";

2013 - т.ч. — Член Президії Європейської Академії наук, мистецтв і літератури;

2013 - т.ч. — Почесний консул Чорногорії в Україні;

2017 - т.ч. — Член Національної комісії України у справах ЮНЕСКО.

Нагороди і відзнаки[ред. | ред. код]

Захоплення[ред. | ред. код]

Мінералогія, фотографія, поезія, образотворче мистецтво.

Життєве кредо[ред. | ред. код]

«До перемоги веде лише та дорога, яку прокладаєш сам»

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
  2. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=5
  3. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
  4. До складу Національної академії наук України обрано нових членів
  5. Історичні відомості. Архів оригіналу за 6 квітень 2015. Процитовано 12 грудень 2014. 
  6. Указ Президента України № 905/99 від 21 липня 1999 року «Про присвоєння рангу державного службовця»
  7. Указ Президента України № 417/2012 від 27 червня 2012 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України». Архів оригіналу за 14 вересень 2014. Процитовано 28 червень 2012. 
  8. Указ Президента України № 864/2009 від 23 жовтня 2009 року «Про відзначення державними нагородами України»
  9. Указ Президента України № 883/2004 від 12 серпня 2004 року «Про нагородження С. Довгого орденом „За заслуги“»
  10. Сергій Дзюба (2015-04-02). Лауреати міжнародної літературної премії імені Миколи Гоголя «Тріумф» за 2015 рік. 
  11. Президія Національної академії наук України. Постанова від 12.02.2014 року № 27 «Про присудження Національною академією наук України премій імені видатних учених України за підсумками конкурсу 2013 р.»

Посилання[ред. | ред. код]