Довгинцеве

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Довгинцеве
Кривий Ріг
Загальна інформація
Район

Довгинцівський район

Географічні координати 47°55′01″ пн. ш. 33°27′28″ сх. д. / 47.91694° пн. ш. 33.45778° сх. д. / 47.91694; 33.45778Координати: 47°55′01″ пн. ш. 33°27′28″ сх. д. / 47.91694° пн. ш. 33.45778° сх. д. / 47.91694; 33.45778
Головні вулиці

вул. Кокчетавська, вул. Башкирська, вул. Серафимовича

Транспорт
Залізнична інфраструктура

Кривий Ріг-Головний, Лісозахисна, Новоблочна

Зовнішні посилання:
У проекті OpenStreetMap пошук

Довги́нцеве  (Долгінцево[1]) — історична місцевість в Довгинцівському районі Кривого Рогу. Одна з найстаріших територій міста.

Походження назви[ред.ред. код]

На початку XIX ст. цар Олександр І надав землі в розпорядження капітана Долгінцова, який заснував на березі р. Саксагань сельцо Катеринівку (інша назва — Екатеринівку, Долгінцово). Від цього сельца отримала назву залізнична станція, а згодом й поселення навкруг неї. За іншою версією селище одержало назву від прізвища «Інцев», який набрався боргів.

Історія[ред.ред. код]

Довгинцеве в 30-х роках XX століття

Розвитку набуло після 1881 року, з початком будівництва Криворізької ділянки Катерининської залізниці й, власне, станції Долгінцево (сучасна назва — Кривий Ріг-Головний). Населення швидко зростало за рахунок будівельників залізниці, які потім її обслуговували.

З 80-х років XIX століття тут діяли початкова школа, якою опікувалася поміщиця Кардабан, будинок тверезості, ринок. Забудова житла навколо станції проводилася хаотично і складалася з 1-, 2-поверхових кам'яних будинків. Учні висадили парк навколо школи, поруч стояла бесідка, де грав оркестр пожежної охорони. В 1899 році було збудовано церкву святого Олександра Невського[2].

На 1902 рік тут діяла лікарня на 25 місць, 2-класна залізнична школа, безкоштовна бібліотека-читальня для службовців залізниці[3].

У 1903 існував 271 двір, мешкало 2171 особа. Місце бурхливих революційних подій 1905, 1917. У 1905 році на станції зародилася перша профспілка на Криворіжжі. У грудні 1917 року діяв ревком залізничників під головуванням М. Семибратова. У травні 1919 року в приміщенні вокзалу розташовувався штаб командуючого групою військ О. Пархоменка, яка вела боротьбу проти отамана Григор'єва. Після громадянської війни тривала відбудова. У центрі селища існував пам'ятник Леніну та Сталіну, діяла залізнична школа № 26.

У 1924 році селище Довгинцеве було перейменовано на Бухарино. Цю назву селище носило до 1936 року[4].

Після 1936 увійшло до складу Дзержинського району. У серпні 1941 залізничне депо евакуйоване до м. Кокчетав у Казахстані. У лютому 1944 визволене в результаті запеклих боїв, у яких відзначилися війська 15 гвардійська стрілецька дивізія. У травні 1945 відбувся великий мітинг на честь Дня Перемоги.

У 50-х почалося архітектурне формування селища. У кінці 50-х зруйновані церква святого Олександра Невського, приміщення СШ № 26. У 1965 станція перейменована на станцію Кривий Ріг-Сортувальна. З тих часів втрачено статус окремого селища. З 1979 станція має сучасну назву Кривий Ріг-Головний. У 1979 перетворене на центр Довгинцівського району, як невід'ємна частина Кривого Рогу.

У роки СРСР історичну назву топоніму "Долгінцево" чомусь назвали "Довгинцево".

Ринок[ред.ред. код]

Ринок «Довгинцеве» існує практично з моменту виникнення станції. Займає площу 7 тисяч м². Має 600 торгових місць, із них продовольчих товарів 400. Окрема ділянка для місцевих товаровиробників. Один із найдешевших ринків міста.

Інфраструктура[ред.ред. код]

  • готель «Домашній затишок»
  • стадіон «Локомотив»
  • Пам'ятник на братській могилі підпільників і радянських воїнів
  • Пам'ятний знак «Паровоз»
  • Парафія Успіння Пресвятої Діви Марії
  • Свято-Пантелеймонівський храм
  • Храм Великомученики Дмитрія Салунського
  • Храм Олександра Невського
  • поліклініка «Довгинцеве»
  • стоматологічна поліклініка № 7
  • Палац спорту «Локомотив»
  • Криворізька Загальноосвітня Школа №88

Кладовище[ред.ред. код]

Довгинцівське кладовище діяло в 19361976 рр. на території Довгинцівського району. Площа 11,2 га. Поховань 10 тис. Діє циганський сектор.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Мельник О. О., Балабанов С. В. Історична енциклопедія Криворіжжя — Кривий Ріг: Видавничий дім, 2007. — Т. 1, — С. 259
  2. Мельник О. О., Балабанов С. В. Історична енциклопедія Криворіжжя — Кривий Ріг: Видавничий дім, 2007. — Т. 1, — С. 260
  3. Мельник О. О., Балабанов С. В. Історична енциклопедія Криворіжжя — Кривий Ріг: Видавничий дім, 2007. — Т. 1, — С. 259
  4. http://kryvyirih.dp.ua/ua/st/pg/171109731906127_s/ Офіційний сайт виконкому Криворізької міської ради

Джерела[ред.ред. код]

  • Енциклопедія Криворіжжя. — У 2-х т./Упоряд. В. П. Бухтіяров. — Кр. Ріг: «ЯВВА», 2005
  • Мельник О. О., Балабанов С. В. Історична енциклопедія Криворіжжя — Кривий Ріг: Видавничий дім, 2007. — Т. 1, — 604 с.