Перейти до вмісту

Довжанська

Координати: 48°02′57″ пн. ш. 39°39′05″ сх. д. / 48.04917° пн. ш. 39.65139° сх. д. / 48.04917; 39.65139
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Станція Довжанська

Дебальцеве — Вознесенівка
Кіндрашівська-Нова — Довжанська
Донецька залізниця
Луганська дирекція
м. Довжанськ

Вокзал станції Довжанська
Вокзал станції Довжанська
48°02′57″ пн. ш. 39°39′05″ сх. д. / 48.04917° пн. ш. 39.65139° сх. д. / 48.04917; 39.65139
Рік відкриття 1878 (148 років)
Тип вантажно-пасажирська
Колій 13
Платформ 2
Тип платформ(и) бічна та острівна
Форма платформи прямі
Вулиця Калашнікова, 2
Відстань до Києва, км 944
Відстань до Дебальцевого, км 112,6
Відстань до Кіндрашівської-Нової, км 91
Відстань до Вознесенівки, км 12
Код станції 500908 ?
Код «Експрес-3» 2214268 ?
Послуги Залізнична станція Квиткова каса Оформлення багажу
Мапа
Довжанська. Карта розташування: Луганська область
Довжанська
Довжанська

Довжа́нська — вузлова залізнична станція Луганської дирекції Донецької залізниці на перетині ліній Дебальцеве — Вознесенівка та Кіндрашівська-Нова — Довжанська між станціями Валянівський (8 км), Вознесенівка (12 км), Бірюкове (10 км) та Ізотове (9 км). Розташована в місті Довжанськ Довжанського району Луганської області.

Історія

[ред. | ред. код]

У 1861 році з'явилися перші рейкові шляхи — під'їзна гілка від Грушевських копій до Аксая (Ростовська область), протяжністю 70 верст, збудовані на кошти Донського війська. Лише через 17 років після перших Грушевських копій були прокладені рейки на Звірівській лінії, у східній частині Донбасу.

Донецьку кам'яновугільну залізницю будувала концесія підприємця С. М. Мамонтова. 1 грудня 1878 року було відкрито рух поїздів Звірівською лінією з роздільними пунктами: Петровеньки, Хресна (Штерівка), Колпакове, Юськіно (Картушин), Ровеньки, Довжанська, Провалля (Вознесенівка).

Роз'їзд Довжанський був збудований на землі княгині З. Н. Юсупової. Назву походить від назви хутора Довжанка, який відносився до Криничанської волості Слов'яносербського повіту. За відомчим поділом, роз'їзд підпорядковувався службі руху управління Донецької кам'яновугільної дороги. Вона мала у своєму розпорядженні телеграфний зв'язок лише з сусідніми роз'їздами Ровеньки і Провалля і не мала виходу на загальну дорожню телефонну мережу. Нею користувалися лише чергові по станції для переговорів про рух потягів. Звірівська лінія зі сходу примикала до станції Звіреве Козлово-Воронезько-Ростовської залізниці.

Активний гірничопромисловий розвиток уздовж лінії Дебальцеве — Звєрєво почав розвиватися лише після пуску дороги в експлуатацію. У 1888 році за 9 верст на північний захід від роз'їзду відкриті перші великі шахти «Товариства антрацитових копалень М. С. Вальяно», які відвантажували видобуте паливо для вивозу. Роз'їзд Довжанський став вантажною станцією[1].

Лінія Дебальцеве — Красна Могила — електрифікована у 1999 році, а інша — неелектрифікована.

Пасажирське сполучення

[ред. | ред. код]

Через військову агресію Росії на сході Україні транспортне сполучення було припинене. Водночас з середини листопада 2018 року двічі на день окупаційна влада призначила курсуванея приміських поїздів сполученням Дебальцеве — Вознесенівка[2].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Станція Довжанська. [Архівовано 16 квітня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
  2. Розклад руху приміських поїздів по станції Довжанська на сайті poizdato.net. Архів оригіналу за 26 вересня 2025. Процитовано 26 вересня 2025.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 01.02.2025) (рос.) [Архівовано з першоджерела 07.02.2025.]
  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)
  • Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.
  • Історія міст і сіл Української РСР. Луганська область. — Київ : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії АН УРСР, 1968. — С. 742-760. — 15 000 прим. (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]