Перейти до вмісту

Довжанський район (1938—2020)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Довжанський район
ліквідована адміністративно-територіальна одиниця
Розташування району
Район на карті Луганська область
Основні дані
Країна: СРСР СРСР ( УРСР),
Україна Україна
Область: Луганська область
Код КОАТУУ: 4424200000
Утворений: 1938 р.
Населення:
(на 1.01.2019)
Площа: 1132 км²
Густота: 10.8 осіб/км²
Тел. код: +380-6434
Поштові індекси: 94820—94871
Населені пункти та ради
Районний центр: м. Довжанськ
Селищні ради: 1
Сільські ради: 6
Смт: 1
Селища: 3
Села: 26
Районна влада
Адреса: 94800, Луганська обл., м. Довжанськ, вул. Енгельса, 42
Мапа
Мапа

Довжанський район у Вікісховищі

Довжа́нський райо́н (до 2016 року Свердло́вський райо́н) — колишній район України у південно-східній частині Луганської області з адміністративним центром у місті Довжанськ, який існував протягом 1923—2020 років і був ліквідований під час Адміністративно-територіальної реформи в Україні. Населення становило на 1 серпня 2013 року 11 943 особи. Площа району була 1132 км².року. З травня 2014 року до ліквідації району у 2020 році територія району знаходилася на тимчасово окупованій території України, що контролювалася Російською Федерацією та перебувала в адміністративному управлінні т. зв. «Луганської народної республіки».

Найвища точка — могила Таловська — 335 м. Середньорічні температури: літня — +22ºС, зимова — −10ºС. Кількість опадів — 459—505 мм на рік.

Географія

[ред. | ред. код]

Розташування

[ред. | ред. код]

Довжанський район розташовувався на південному сході Луганської області, у східній частині Донецького кряжу, у північно-східній степовій фізико-географічній зоні. Межував з Сорокинським районом на півночі, з Лутугинським районом на північному заході, з Антрацитівським районом на заході, на півдні та сході — з Ростовською областю Російської Федерації. Довжина державного кордону — 84 км.

Лутугинський район Сорокинський район
Антрацитівський район
Ровеньки
Росія Росія
Росія Росія Росія Росія

Найвища точка могила Таловська — 335 м.

Корисні копалини

[ред. | ред. код]

У цілому у районі нараховується понад 50 видів корисних копалин.

З XIX століття тут започаткувалося промислове видобування вугілля. Наразі в районі працює декілька шахт, які добувають кам'яне вугілля марки «А» та збагачувальні фабрики, які переробляють рядове вугілля.

У надрах району є значні запаси пісковику, вапняку, глинистих сланців, різноманітної глини та суглинки.

У селах Дар'їно-Єрмаківка й Астахове наявні джерела мінеральної води.

Клімат

[ред. | ред. код]

Середньорічні температури: літня — +22ºС, зимова — −10ºС. Кількість опадів — 459—505 мм на рік.

Гідрологія

[ред. | ред. код]

Район має незначні водні ресурси. На його території розташовані 7 малих річок та 57 водойм, що розмістилися в річищах річок та балок.

Найбільші річки:

Ґрунти

[ред. | ред. код]

Загальна площа земель району становить 113,2 тис. га. Ґрунтовий покрив переважно кам'янистий, хрящуватий, рідше суглинистий, значна частина ґрунту зазнає ерозії.

Флора

[ред. | ред. код]

На території району трапляються рослини, занесені до Червоної книги України[1]:

Адміністративний устрій

[ред. | ред. код]

Адміністративно-територіально район поділяється на 1 селищну раду та 6 сільських рад, які об'єднують 30 населених пунктів і підпорядковані Довжанській районній раді. Адміністративний центр — місто Довжанськ, яке є містом обласного значення та не входить до складу району[2].

До складу району входять:

Населення

[ред. | ред. код]

Населення мешкає в 1 селищі міського типу (Криничне), 26 селах і 3 селищах.

Розподіл населення за віком та статтю (2001)[3]
Стать Всього До 15 років 15-24 25-44 45-64 65-85 Понад 85
Чоловіки 6700 1229 1065 1989 1652 747 18
Жінки 7526 1250 1006 1951 1918 1312 89

За даними перепису 2001 року населення району становило 14 227 осіб, з них 56,01 % зазначили рідною українську мову, 41,29 % російську, а 2,7 % — іншу[4].

Етнічний склад населення району на 2001 рік був представлений наступним чином:

Етномовний склад сільських та міських рад району (рідна мова населення) за переписом 2001 року, %[6]

українськаросійськавірменськамолдовськабілоруська
Довжанський район56,041,30,30,10,1
смт Криничне77,221,00,10,20,2
Олександрівська сільрада26,072,20,60,1
Дар'їно-Єрмаківська сільрада55,242,91,2
Матвіївська сільрада40,455,80,9
Медвежанська сільрада78,214,90,30,10,1
Новоборовицька сільрада75,923,70,10,10,2
Провальська сільрада7,687,80,20,10,1

Загальна чисельність населення становить 11 981 осіб, в тому числі міське населення — 4 013 осіб, сільське населення — 7 968 осіб.[7]

Транспорт

[ред. | ред. код]

Територією району проходить автошлях E50М03.

Пам'ятки

[ред. | ред. код]

Заповідні зони

[ред. | ред. код]
Провальський дуб

На території району розташоване відділення Луганського природного заповідника загальнодержавного значення Провальський степ площею 587,5 га. Ще 5 об'єктів природно-заповідного фонду Луганської області загальною площею 776 га мають місцеве значення[8]:

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. (рос.) Организация охраны растений Луганской области, занесенных в Красную книгу Украины. Методические указания. — Луганск, 1992.
  2. Адміністративно-територіальний устрій Свердловського району [Архівовано 19 червня 2014 у Wayback Machine.] на сайті Верховної Ради України
  3. Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Луганська область (осіб) - Регіон, 5 річні вікові групи, Рік, Категорія населення , Стать [Населення за статтю та віком…2001] (укр.). Державна служба статистики України. Архів оригіналу за 23 листопада 2020.
  4. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 1 травня 2014.
  5. Дністрянський М. С. Етнополітична географія України. Львів: Літопис, 2006. С.465.
  6. Розподіл населення регіонів України за рідною мовою у розрізі адміністративно-територіальних одиниць. Луганська область. Архів оригіналу за 18 вересня 2016. Процитовано 17 березня 2022.
  7. станом на 1 квітня 2013 року. Архів оригіналу за 6 жовтня 2013. Процитовано 5 жовтня 2013.
  8. Природно-заповідний фонд Луганської області [Архівовано 15 жовтня 2013 у Wayback Machine.] //О. А. Арапов, Т. В. Сова, В. Б. Фєрєнц. О. Ю. Іванченко. Довідник. — 2-е вид. доп. перер. — Луганськ: ВАТ «ЛОД». — 168 с.

Джерела

[ред. | ред. код]