Договір

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Договір — домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків[1].

За розподілом між сторонами прав та обов'язків договори поділяться на:

  • односторонні — в одної сторони лише права, в іншої лише обов'язки;
  • двосторонні — правами й обов'язками наділені обидві сторони;
  • багатосторонні — укладаються більш як між двома сторонами.

Договори є правовими документами, де сторони визначаються із правами та обов'язками. Укладання договору починають із пропозиції його укласти — направлення оферти. Оферта повинна містити основні умови запропонованої угоди. Прийняття пропозиції другою стороною вважають акцептом (згодою).

Наприклад, при прийомі на роботу укладають трудовий договір між громадянами й організаціями. Одна сторона – громадянин - бере на себе обов'язок виконувати роботу з визначеного фаху, кваліфікації або посади, виконувати внутрішній розпорядок організації тощо. Інша сторона – організація – зобов'язується виплачувати заробітну плату й створити умови для роботи.

Типові реквізити договору:

  • найменування виду документа;
  • дата;
  • номер (індекс);
  • місце упорядкування;
  • заголовок до тексту;
  • текст;
  • підписи та печатки сторін.

Договори зберігають 3 роки після закінчення терміну його дії. Контракти з іноземними партнерами слід зберігати не менше 10 років.

Типи договорів[ред.ред. код]

Відповідно до Цивільного кодексу (ЦКУ) в законодавстві України розрізняють наступні типи договорів:

  • Публічний договір -- договір, в якому одна сторона взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (ст. 633 ЦКУ). Умови є однаковими для всіх споживачів. Кожний споживач має право укласти, а підприємець його прийняти.
  • Договір приєднання -- договір, умови якого встановлені однією із сторін. Друга сторона може тільки приєднатись (ст. 634 ЦКУ).
  • Попередній договір -- договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку укласти основний договір на умовах, встановлених цим договором. Але, Договір про наміри (Протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором (ст. 635 ЦКУ).
  • Договір на користь третьої особи -- договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка може бути й не встановленою у договорі (ст. 636 ЦКУ).


Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Цивільний кодекс України. Стаття 626. Поняття та види договору.
  • Типові форми договорів / В. В. Луць, М. М. Великанова ; НАН України, НАПрН України , НДІ приват. права і підприємництва ім. акад. Ф. Г. Бурчака НАПрН України. – Київ : Юрінком Інтер, 2016. – 288 с.

Посилання[ред.ред. код]

  1. Визначення відповідно до ч.1 ст 626 Цивільного Кодексу України