Договірний Оман

إمارات الساحل المتصالح  (арабська) Al-Imārāt al-Mutaṣāliḥa Договірний Оман
Протекторат Об'єднаного Королівства
↓ 1820 – 1971 ↓
Прапор Ради Договірного Оману Герб
Договірного Оману: історичні кордони на карті Мапа Договірного Оману до Джиддського договору 1974
Мови	арабська
Форма правління	Федеративна абсолютна монархія
Історичний період	Новий імперіалізм до Холодна війна
• Генеральний морський договір	8 січня
• Вічний мир	1853
• Рада Договірного Оману	1952
• Кінець протекторату	1 грудня
• Об'єднані Арабські Емірати	2 грудня 1971
Населення
• 1968	459,000 осіб
Валюта	османська ліра (1820–1899) індійська рупія (1899–1959) рупія Перської затоки (1959–1966) бахрейнський динар (1966–1971)
Попередник Наступник Абу-Дабі Аджман Дубай Рас-ель-Хайма Шарджа Умм-ель-Кувейн Фуджайра Об'єднані Арабські Емірати Рас-ель-Хайма
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Договірний Оман

Договірний Оман (англ. Trucial Oman) — об'єднання шейхств південного узбережжя Перської затоки під протекторатом Великої Британії, що існувало в XIX—XX століттях.

Зміцнення британських позицій в Перській затоці

У міру зміцнення британських колоніальних позицій в Індії зростала зацікавленість Великої Британії в утвердженні свого панування над найкоротшими водними шляхами з Індії в Європу, які пролягали, зокрема, через Перську затоку. Експедиція Наполеона в Єгипет активізувала зусилля Британської Ост-Індської компанії в аравійському регіоні, що призвело до укладення угод між Великою Британією і султаном Маската.

У 1804—1819 роках флот Ост-Індської компанії спільно з маскатським флотом вів під приводом боротьби з піратами морську війну проти ваххабітів, укладаючи тимчасові угоди з шейхами Піратського берега. Проте ваххабітський Дірійський емірат залишався господарем становища на суші. Коли в 1811—1818 роках ваххабітська держава була знищена єгиптянами, це не заспокоїло англійців, оскільки командувач єгипетськими військами Ібрагім-паша не бажав йти на підписання угод.

Укладення договорів з шейхствами

У 1819 році британська ескадра розгромила флот шейхів Піратського берега при Рас-ель-Хаймі, зруйнувала їх фортеці і міста, і в січні 1820 шейхи Рас-ель-Хайми, Абу-Дабі, Дубая, Аджмана, Шарджи та Умм-ель-Кайвайна підписали Генеральний договір про мир, до якого приєднався правитель Бахрейну. Формально спрямований проти піратства, рабства і работоргівлі (але не порушує питання про міжусобні морські війни), цей договір узаконював британську присутність у водах і на узбережжі Затоки. "Недружні племена"що порушували договір каралися британським флотом.

Граючи на протиріччях між Єгиптом і Неджом, британська дипломатія підштовхнула арабських правителів Піратського берега до підписання в 1835 році щорічно поновлюваного Першого морського перемир'я, згідно з яким шейхства були зобов'язані в період збору у морі перлинних раковин утримуватися від міжусобних морських воєн. З цього часу берег був перейменований в Берег Перемир'я, або Договірний Оман. У 1843 році угода була продовжена на 10 років, а в 1853 році перетворено в договір «про вічний мир».

У 1838—1839 році, під час наступу Хуршид-паші на Другу Саудівську державу, Велика Британія домоглася укладення нових угод з шейхствами і Бахрейном про заборону работоргівлі, які ще більш розширили її функції арбітра і контролера в Перській затоці.

Закріплення британського панування

Якщо в північніших державних утвореннях йшла боротьба за вплив між Великою Британією, Османською імперією та Персією, то британське панування в шейхствах Договірного Оману ніким не оскаржувалося. У 1892 році Велика Британія уклала з місцевими правителями Виняткові угоди, що забороняли їм та їхнім наступникам без згоди Великої Британії укладати договори і вступати у відносини, поступатися, продавати, здавати в оренду або давати дозвіл на окупацію будь-якої частини своєї території третьою державою.

У 1911 році Виняткові угоди були доповнені зобов'язаннями нікому, крім Великої Британії, не надавати права на видобуток перлинних раковин і губки.

Кінець Договірного Оману

В 1968 році Велика Британія заявила про намір припинити відносини протекторату з державами Договірного Оману. Шейхства спробували організувати федерацію за участю Катару і Бахрейну, але два останніх відмовилися.

До 1969 року індійська рупія залишалася де-факто валютою Договірного Оману, а також інших країн Перської затоки, таких як Катар, Бахрейн і Оман поки ці країни не ввели свої власні валюти в 1969 році, через велику девальвацію рупії.

1 грудня 1971 Велика Британія оголосила про розірвання договорів з шейхствами, а на наступний день Абу-Дабі, Аджман, Дубай, Ель-Фуджайра, Шарджа та Умм-ель-Кайвайн об'єднались в Об'єднані Арабські Емірати. 11 лютого 1972 до них приєдналася Рас-ель-Хайма.

Ресурси Інтернету

• Former Political Officers, Political Agents and Consuls General in Dubai