Договірний Оман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Договірний Оман
Протекторат Об'єднаного Королівства
1820 – 1971 Об'єднані Арабські Емірати Flag of the United Arab Emirates.svg

Прапор Договірного Оману

Прапор Ради Договірного Оману

Розташування Договірного Оману
Столиця
Мови арабська
Форма правління Федеративна абсолютна монархія
Тубільні князівства Британської Індії (до 1947)
Історія
 - Генеральний морський договір 8 січня 1820
 - Вічний мир 1853
 - Рада Договірного Оману 1952
 - Кінець протекторату 1 грудня 1971
 - Об'єднані Арабські Емірати 2 грудня 1971
Попередник
Наступник
Flag of Abu Dhabi.svg Абу-Дабі
Flag of Ajman.svg Аджман
Flag of Dubai.svg Дубай
Flag of Sharjah.svg Рас-ель-Хайма
Flag of Sharjah.svg Шарджа
Flag of Umm al-Qaiwain.svg Умм-ель-Кувейн
Flag of the Second Saudi State.svg Неджд
Об'єднані Арабські Емірати Flag of the United Arab Emirates.svg
Commons-logo.svg Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Договірний Оман

Договірний Оман (англ. Trucial Oman) — об'єднання шейхств південного узбережжя Перської затоки під протекторатом Великої Британії, що існувало в XIX-XX століттях.

Зміцнення британських позицій в Перській затоці[ред. | ред. код]

У міру зміцнення британських колоніальних позицій в Індії зростала зацікавленість Великої Британії в утвердженні свого панування над найкоротшими водними шляхами з Індії в Європу, які пролягали, зокрема, через Перську затоку. Експедиція Наполеона в Єгипет активізувала зусилля Британської Ост-Індської компанії в аравійському регіоні, що призвело до укладення угод між Великою Британією і султаном Маската.

У 1804-1819 роках флот Ост-Індської компанії спільно з маскатським флотом вів під приводом боротьби з піратами морську війну проти ваххабітів, укладаючи тимчасові угоди з шейхами Піратського берега. Проте ваххабітський Дірійський емірат залишався господарем становища на суші. Коли в 1811-1818 роках ваххабітська держава була знищена єгиптянами, це не заспокоїло англійців, так як командувач єгипетськими військами Ібрагім-паша не бажав йти на підписання угод.

Укладення договорів з шейхствами[ред. | ред. код]

У 1819 році британська ескадра розгромила флот шейхів Піратського берега при Рас-ель-Хаймі, зруйнувала їх фортеці і міста, і в січні 1820 шейхи Рас-ель-Хайми, Абу-Дабі, Дубая, Аджмана, Шарджи та Умм-ель-Кайвайна підписали Генеральний договір про мир, до якого приєднався правитель Бахрейну. Формально спрямований проти піратства, рабства і работоргівлі (але не порушує питання про міжусобні морські війни), цей договір узаконював британську присутність у водах і на узбережжі Затоки. «Недружні племена»що порушували договір каралися британським флотом.

Граючи на протиріччях між Єгиптом і Неджом, британська дипломатія підштовхнула арабських правителів Піратського берега до підписання в 1835 році щорічно поновлюваного Першого морського перемир'я, згідно з яким шейхства були зобов'язані в період збору у морі перлинних раковин утримуватися від міжусобних морських воєн. З цього часу берег був перейменований в Берег Перемир'я, або Договірний Оман. У 1843 році угода була продовжена на 10 років, а в 1853 році перетворено в договір «про вічний мир».

У 1838-1839 році, під час наступу Хуршид-паші на Другу Саудівську державу, Велика Британія домоглася укладення нових угод з шейхствами і Бахрейном про заборону работоргівлі, які ще більш розширили її функції арбітра і контролера в Перській затоці.

Закріплення британського панування[ред. | ред. код]

Якщо в північніших державних утвореннях йшла боротьба за вплив між Великою Британією, Османською імперією та Персією, то британське панування в шейхствах Договірної Оману ніким не оскаржувалося. У 1892 році Велика Британія уклала з місцевими правителями Виняткові угоди, що забороняли їм та їхнім наступникам без згоди Великої Британії укладати договори і вступати у відносини, поступатися, продавати, здавати в оренду або давати дозвіл на окупацію будь-якої частини своєї території третьою державою.

У 1911 році Виняткові угоди були доповнені зобов'язаннями нікому, крім Великої Британії, не надавати права на видобуток перлинних раковин і губки.

Кінець Договірної Оману[ред. | ред. код]

У 1968 році Велика Британія заявила про намір припинити відносини протекторату з державами Договірної Оману. Шейхства спробували організувати федерацію за участю Катару і Бахрейну, але два останніх відмовилися.

До 1969 року індійська рупія залишалася де-факто валютою Договірного Оману, а також інших країн Перської затоки, таких як Катар , Бахрейн і Оман поки ці країни не ввели свої власні валюти в 1969 році, через велику девальвацію рупії.

1 грудня 1971 Велика Британія оголосила про розірвання договорів з шейхствами, а на наступний день Абу-Дабы, Аджман, Дубай, Ель-Фуджайра, Шарджа и Умм-ель-Кайвайн об'єднались в Об'єднані Арабські Емірати. 11 лютого 1972 до них приєдналася Рас-ель-Хайма.

Ресурси Інтернету[ред. | ред. код]