Радянсько-польський договір (1945)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Договір між СРСР і Польською Республікою про радянсько-польський державний кордон — був підписаний у Москві 16 серпня 1945 р.

Обмін ратифікаційними грамотами відбувся 5 лютого 1946 року у Варшаві, після чого договір набув чинності.

Юридично зафіксував перехід Західної України та Західної Білорусі від Польщі до СРСР. Лінія кордону пройшла на захід від «лінії Керзона» — згідно з рішенням Люблінської угоди, Ялтинської конференції (січень 1945 р.).

Хоча цей договір укладався без участі представників населення українських територій, але з нього випливає[джерело?], що уряд СРСР фактично визнав, що плебісцит 1939 р. у Західній Україні (так звані «Народні Збори Західної України») і рішення за його наслідками були фікцією. А це означає, що українці Західної України до 5 лютого 1946 р. (навіть ті, яким видали радянські паспорти) громадянами СРСР не були і ніяких зобов'язань перед урядом СРСР не мали, отже мали право збройною силою чинити опір насильствам окупаційної радянської влади як негромадяни СРСР.

У результаті договору СРСР перейшла територія сучасних областей: Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Волинська, Рівненська, а Польщі — українські етнічні території Лемківщини, Надсяння, Холмщини і Підляшшя.[джерело?]

Джерела[ред.ред. код]

  • Документы и материалы по истории советско-польских отношений. Т. VIII. Ян­варь 1944 г. — декабрь 1945 г.— М.: Наука, 1974.— С. 541—542.

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]