Договір про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу між СРСР і Фінляндією

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Фінно-радянський договір
Тип двосторонній договір
Підписано 6 квітня 1948
Місце Москва, Російська ФРСР, Радянський Союз
Чинність 31 травня 1948
Закінчився 1992
Підписанти СРСР Молотов В'ячеслав
Фінляндія Пеккала Мауно
Сторони СРСР СРСР
Фінляндія Фінляндія

Договір про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Фінляндською Республікою (фін. Sopimus ystävyydestä, yhteistoiminnasta ja keskinäisestä avunannosta; швед. Vänskaps-, samarbets- och biståndsavtalet; рос. Договор о дружбе, сотрудничестве и взаимной помощи между СССР и Финляндией) — документ, що був основою для фінно-радянських відносин з 1948 по 1992 рік. Документ був головним інструментом реалізації фінської політики відмої під назвою доктрина Паасіківі – Кекконен.

Договір з Фінляндією було підписано 6 квітня 1948 року.[1] До цього, аналогічні угоди були досягнуті з Угорщиною і Румунією, таким чином, Фінляндія стала останньою з трьох країн, які межували з Радянським Союзом і воювали проти Радянського Союзу на стороні націонал-соціалістичної Німеччини.[2]

Згідно зі статтею 8, дія договору поширювалося на 10 років з дня набрання ним чинності. Однак оскільки договір задовольняв інтересам сторін, його дія тричі продовжувалася на 20-річний термін: у 1955, 1970 і 1983 роках.[1]

Ключовим положенням договору стало встановлення військової кооперації між двома країнами на випадок «військової агресії з боку Німеччини або будь-якої союзної з нею держави» (стаття 1). При цьому, Фінляндія зберігала певний суверенітет у питаннях оборони, оскільки спільні військові дії здійснювалися б лише після двосторонніх консультацій (стаття 2). Фінляндія, «вірна своєму обов'язку самостійної держави», повинна була зберігати нейтралітет і недоторканність своєї території на суші, на морі і в повітрі. У зв'язку з цим, Радянський Союз гарантував відсутність військової загрози з боку Фінляндії, де потенційно могли бути розміщені військові бази країн Заходу.

Також кожна зі сторін взяла на себе зобов'язання не укладати будь-яких союзів або брати участь в коаліціях, спрямованих проти іншої сторони (стаття 4).

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]