Договір страхування

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

До́гові́р страхува́ння, по́ліс — письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку виплатити страхову суму або відшкодувати завданий збиток у межах страхової суми страхувальнику чи іншій особі, визначеній страхувальником, або на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені терміни та виконувати інші умови договору.

Основні вимоги до змісту та порядку укладання договорів страхування, права та обов'язки сторін визначені в Законі України “Про страхування”.

Страхови́й по́ліс (англ. insurance policy) — письмова угода між страхувальником і страховиком, яка засвідчує, що страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку виплатити страхову суму або в межах страхової суми відшкодувати збиток страхувальникові чи іншій особі, зазначеній у полісі. За умови сплати страхових платежів у визначені строки поліс має містити: назву документа, реквізити страховика, прізвище або назву страхувальника, його адресу, перелік об'єктів страхування, розмір страхової суми, перелік страхових випадків, розмір тарифу, а також страхових платежів, термін їх сплати, строк дії договору, права й обов'язки сторін, інші умови, підписи сторін.


Договір страхування повинен містити:

  • назву документа;
  • назву та адресу страховика;
  • прізвище, ім'я, по батькові або назву страхувальника і його адресу;
  • зазначення об'єкта страхування;
  • розмір страхової суми;
  • перелік страхових випадків;
  • визначення розміру тарифу, розмір страхових внесків і терміни їх сплати;
  • строк дії договору;
  • порядок зміни і припинення дії договору;
  • права та обов'язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору;
  • інші умови за згодою сторін;
  • підписи сторін.

Договір страхування може бути укладено на будь-який строк, за домовленістю сторін.

Умови стандартних договорів страхування належать до категорії нормативно установлених. Страховик і страхувальник не можуть вносити будь-які зміни або інші умови до стандартних договорів страхування на власний розсуд.

Підставою для укладення договору є заява страхувальника. Вона містить явно виражений та адресований страховику намір страхувальника укласти договір страхування на відповідних умовах. У ній обов'язково повинні бути викладені всі суттєві особливості ризику, який передбачається страхувати. Страховик, розглянувши заяву, може прийняти її або відхилити. Підтвердженням укладення відповідного договору страхування є страховий поліс (свідоцтво, сертифікат), який містить усі істотні умови договору страхування і видається страхувальнику.

Договори страхування можуть укладатися з фізичними та юридичними особами та передбачати виконання зобов'язання на користь третьої особи.

Виплата страхових сум і страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) та страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою.

Страховик може відмовити у виплаті страхової суми або страхового відшкодування у випадках:

  • навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямованих на настання страхового випадку;
  • скоєння страхувальником або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;
  • подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування;
  • отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної в їх заподіянні;
  • несвоєчасного повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків тощо.

Рішення про відмову у виплаті страхових сум приймається страховиком у строк не більший, ніж передбачено правилами страхування, та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Відмову страховика у виплаті страхових сум може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.

Дія договору страхування припиняється за згодою страхувальника та страховика, а також у разі:

  • закінчення строку його дії;
  • виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником у повному обсязі;
  • несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки;
  • ліквідації страхувальника — юридичної особи;
  • смерті страхувальника-громадянина чи втрати ним дієздатності;
  • ліквідації страховика в порядку, передбаченому законодавством України;
  • прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним.

Дію договору страхування може бути достроково припинено за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування.


Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]