Додь Феодосій Леонтійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Додь Феодосій Леонтійович
Додь Феодосій Леонтійович.jpg
Народився 4 січня 1914(1914-01-04)
село Підлипки Волинської губернії, тепер Радивилівський район Рівненської області
Помер 2 листопада 1964(1964-11-02) (50 років)
Рівне
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of Poland (1928–1980).svg Польська Республіка
Flag of the Soviet Union (dark version).svg СРСР
Національність українець
Діяльність державний діяч, політик
Alma mater Київський інститут політології та соціального управління
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія Комуністична партія Західної України і КПРС
Нагороди Орден Трудового Червоного Прапора

Феодосій Леонтійович Додь (4 січня 1914(19140104), село Підлипки Волинської губернії, тепер Радивилівський район Рівненської області — 2 листопада 1964, місто Рівне) — український радянський компартійний діяч, депутат Верховної Ради СРСР 2—4-го скликань. Член Ревізійної Комісії КПУ в 1952—1954 роках. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1954—1956 роках.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у родині селянина-бідняка. Залишившись сиротою, з 1929 року працював чорноробом у поміщика.

У революційну боротьбу включився у 1931 році, тоді ж був заарештований польською владою, близько року пробув у слідчій в'язниці. У 1933 році повернувся в рідне село Підлипки, працював у сільському господарстві сестри.

У 1933 році вступив у Комуністичну спілку молоді Західної України (КСМЗУ), того ж року став секретарем Радзивилівського райкому КСМЗУ Волинського воєводства. З грудня 1933 року — інструктор, з квітня 1934 року — секретар Львівського, а пізніше Коломийського окружних комітетів КСМЗУ.

З 1934 року був членом Комуністичної партії Західної України (КПЗУ). З квітня 1935 року — секретар Дрогобицько-Бориславського окружкому КСМЗУ, згодом Холмського окружкому КСМЗУ. На початку 1936 року заарештований польською владою і, після півторарічного перебування у слідчій в'язниці, 17 липня 1937 року засуджений на 12 років ув'язнення.

У вересні 1939 року, після захоплення Західної України радянськими військами, вийшов із в'язниці, став головою Радзивилівського Тимчасового міського і волосного комітетів. У 1939 році обирався депутатом Народних зборів Західної України.

З З січня 1940 до червня 1941 року — заступник голови виконавчого комітету Червоноармійської (Радзивилівської) районної Ради депутатів трудящих та голова районної планової комісії.

Під час німецько-радянської війни з червня 1941 року був евакуйований у східні райони СРСР. Працював інспектором із штатів Новгород-Сіверського районного фінансового відділу Чернігівської області, завідувачем господарства Бурнінського каучук-радгоспу Народного комісаріату гумової промисловості СРСР у Південно-Казахстанській області, діловодом (керуючим справами) Південно-Казахстанського обласного військкомату у місті Чимкенті.

З 1944 до червня 1945 року — заступник голови виконавчого комітету Червоноармійської районної Ради депутатів трудящих Ровенської області. У червні 1945—1946 року — голова виконавчого комітету Червоноармійської районної Ради депутатів трудящих Ровенської області.

Член ВКП(б) з 1946 року.

У 1946—1948 роках вчився у Вищій партійній школі при ЦК КПУ.

У вересні 1948 — грудні 1949 року — голова виконавчого комітету Ровенської міської Ради депутатів трудящих.

У 1949 — 16 грудня 1955 року — голови виконавчого комітету Ровенської обласної Ради депутатів трудящих.

У 1956 — 28 листопада 1961 року — заступник голови виконавчого комітету Волинської обласної Ради депутатів трудящих.

З листопада 1961 року — персональний пенсіонер. Помер після важкої хвороби.

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]