Дод Додлей

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дод Додлей
Dudd (Dud) Dudley
Народився 1599(1599)
Бірмінгем, Birmingham[d], Західний Мідленд, Англія
Помер 25 жовтня 1684(1684-10-25)
Вустер
Діяльність інженер і металург[d]
Відомий Вперше в історії доменного виробництва вдало використав кам’яне вугілля замість вугілля деревного
Alma mater Коледж Бейлліол, Оксфорд
Звання Полковник (англ. colonel) в армії Карла І,
генерал від артилерії в армії принца Моріса (англ. Maurice of the Palatinate)
Батько Едвард Саттон, барон Дадлі 5-й (англ. Edward Sutton, 5th Baron Dudley)
Мати Елізабет Томлінсон
(англ. Elizabeth Tomlinson)
Родичі Абрахам Дербі I (?) (нар.1678) — металург-новатор, який першим розпочав дослідження з використання коксу у доменній плавці. Припускається, що він був правнуком рідної сестри Дода Додлея.[1][2]
Дружина Еліонора Хітон
(англ. Eleanor Heaton) (1606? — 3 лютого 1675)[3]

Дод Додлей (англ. Dudd (Dud) Dudley ) (також Дод Дудлей, Дод (Дад) Дадлі) (1599 — 25 жовтня 1684, Вустер) — англійський металург і промисловець, першим використав кам'яне вугілля як паливо для доменної печі. Автор книжки «Metallum Martis» (1665), в якій описав свій досвід використання кам'яного вугілля у доменній плавці, але секретів своєї технології в ній не розкрив.

Десятиліттями кам'яне вугілля використовувалося у доменній плавці лише на його доменних печах, інші заводчики вважали використання вугілля цілком неможливим.[4] Деякі англійські історики приписують йому винаходження коксу і використання його у доменній плавці. Але це лише припущення, скоріш за все використання коксу було розпочато лише у XVIII столітті.

Біографія[ред.ред. код]

Народився Дод Додлей в Англії 1599 року[5] (за іншими даними — ймовірно навесні 1600 року[3]). Він був незаконнонародженим сином Едварда Саттона, барона Дадлі 5-го (англ. Edward Sutton, 5th Baron Dudley) і його коханки Елізабет Томлінсон. Батько Дода був досить багатим дворянином-землевласником, центром його володінь було містечко Дадлі, де була розташована його резиденція — великий замок Дадлі-кастл (англ. Dudley Castle). Барон Едвард Дадлі володів також трьома заводами в Пенснетському лісі в Вустерширі — доменним і двома ковальськими. Мати Дода — Елізабет Томлінсон, — була донькою вугляра[6] (працівника деревновугільного промислу) на ім'я Вільям Томлінсон. Дод був четвертим сином з одинадцяти незаконнонародженних дітей лорда Додлея і його коханки Елізабет. Лорд доволі добре ставився до своїх незаконнонароджених дітей. Дитинство Дода Додлея пройшло у одному з маєтків його батька — Хімлі-Хол (англ. Himley Hall) біля села Хімлі, що неподалік від міста Дадлі і замку Дадлі-кастл. Коли Дод досяг юнацького віку, батько відправив його на навчання у Бейліол-коледж у Оксфорді, а 1619 року[5] забрав Дода з коледжу для того, щоб Дод управляв трьома його заводами у Пенснетському лісі.

У XVII столітті чорна металургія Англії, як і всього іншого світу, працювала на деревному вугіллі, на випал якого йшла велика кількість деревини. Зростання виробництва заліза призводило до швидкого знищення лісів та зростання цін на деревне вугілля, а також створювало побоювання щодо вирубки лісів і нестачі в майбутньому палива (деревного вугілля) для металургії (що в решті решт таки дійсно сталося в Англії у XVIII столітті). Лорд Додлей вирішив спробувати використання кам'яного вугілля на своїх металургійних заводах у Пенснетському лісі. Біля його заводу були значні поклади кам'яного вугілля. Спроби використання кам'яного вугілля для переплавки залізних руд робилися ще до Додлея, однак спроби інших металургів виявилися невдалими.[3][5] Лорд Додлей розпочав свої експерименти у травні 1618 року і вони виявилися вдалими. Додлей взяв дозвіл на використання патенту у такого собі Джона Ровенсона, утримувача патенту, який однак не зміг організувати виробництво на кам'яному вугіллі. Саме в цей час лорд Додлей відізвав свого сина Дода з коледжу для роботи на заводі.

Дод Додлей, за його власними переказами, на доменній печі у Пенснетському лісі у Вустерширі після переходу на кам'яне вугілля отримав чавун доброї якості при продуктивності печі 3т на тиждень. За переказами самого Дода Додлея він не просто перейшов на використання кам'яного вугілля у доменному процесі, але й зробив певні конструктивні зміни в своїй доменній печі (які саме точно не відомо). Дод написав своєму батькові у Лондон, де той тоді перебував, щоб він взяв патент на новий спосіб виробництва чавуну. 22 лютого 1621(22) року лорд Едвард Додлей отримав новий патент на своє власне ім'я від короля Якова І на виробництво чавуну з застосуванням кам'яного вугілля строком на 14 років.[5][7] Брав вугілля з покладів, розташованих неподалік від його заводу.

1623 року під час травневої повені його доменна піч була зруйнована, як і металургійні мануфактури інших місцевих власників. На цій доменній печі справи йшли доволі непогано, що викликало незадоволення його конкурентів. Вони розповсюджували чутки про погану якість металу Додлея і навіть скаржилися про це королю. Король наказав надіслати зразки металу у Лондон для перевірки, яка, втім, показала добру якість металу. Додлей й надалі виробляв щорічно велику кількість чавуну, продаючи його по 12 фунтів за тону.[5] Однак, через переслідування конкурентів, Додлею довелося перенести своє виробництво в інше місце.

Він збудував нову доменну піч біля села Хімлі у Стаффордширі. Однак, не маючи тут кузні, Дод був вимушений продавати свій метал іншим заводчикам, які розповсюджували чутки про погану якість його металу. В решті решт йому довелося здати свою піч в оренду іншому заводчику, який використовував деревне вугілля, а самому перебратися на інше місце.

12 жовтня 1826 року Дод Додлей одружився на Еліонорі Хітон. Родичі його дружини також були заводчиками.

1626 Дод Додлей збудував доменну піч у Аскью-Брідж (англ. Hasco Bridge, тепер Askew Bridge) біля парафії Седжлі у графстві Стаффордшир (тепер у графстві Західний Мідленд). На цій печі Додлей встановив великі міхи, більші за звичайні, чим зміг збільшити кількість дуття, що подається в піч. Тут він виробляв 7 т чавуну на тиждень, що було рекордом.[5] Все це викликало незадоволення його конкурентів, які зруйнували піч, а міхи побатували на шмаття. Через припинення роботи заводу Додлей не зміг вчасно виконати свої фінансові зобов'язання перед кредиторами і за борг у кілька тисяч фунтів був посаджений до в'язниці у Лондоні.

2 травня 1638 року Додлей разом з трьома компаньйонами, незважаючи на сильний опір супротивників, отримали все ж таки від короля Карла І патент строком на 21 рік на виробництво чавуну та переробку металу в ливарні вироби і бабковий чавун на кам'яному вугіллі і торфі, а також переробки всіх видів металів.

Під час повстання у Шотландії, Додлей перебував в армії Карла І. Під час Громадянської війни в Англії був на боці монархії. 1643 року король призначив його військовим інженером і зобов'язав постачати чавунні гармати у королівську армію. 1648 року взяв новий патент, однак як монархіст був взятий у полон військами Кромвеля і засуджений до смертної кари. Додлею пощастило і йому вдалося втекти з в'язниці двічі — спочатку у Вустері, а після того, як його спіймали вдруге і відправили у Лондон

Втік до Бристоля і там переховувався під вигаданим ім'ям. 1651 року ще з двома з міста Бристоля почав будувати доменну піч біля міста. Але через те, що він належав до монархістів, з ним повелися погано.

Кромвель почав запроваджувати заводи в лісі Форест-оф-Дін, які мали працювати на кам'яному вугіллі. Він видав патент такому собі Джеремії Баку з Хемптон Роуду. Додлей був запрошений туди для консультацій. Після Реставрації прохав Карла ІІ у 1660 році повернути йому патент, однак отримав відмову і припинив пошуки і дослідження з використання кам'яного вугілля у доменній плавці.

Понад 30 років Дод Додлей досліджував використання кам'яного вугілля у доменній плавці. Своєму багаторічному досвідові використання кам'яного вугілля у доменній плавці він присвятив книжку «Metallum Martis», яка вийшла друком 1665 року.

Деякі англійські історики приписують Доду Додлею винаходження коксу і використання його у доменній плавці. Але це лише здогадка. Першим, хто використав кокс у доменній плавці, скоріше за все був Абрахам Дербі І.

Про останні десятиліття життя Дода Додлея мало що відомо. За одними даними, він не мав дітей,[5] за іншими даними, він одружився вдруге вже у похилому віці й мав сина.[8]

Mettalum Martis[ред.ред. код]

Додлей обережно уникає розкриття свого методу ведення плавки на кам'яному вугіллі.[5] Дехто вважає його книжку своєрідним рекламним проспектом, адресованим до потенційних інвесторів у його метод. Книжка є дещо автобіографічною, багато подробиць з життя Дода Додлея відомі саме з його книжки.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. Sedgley's Men of Iron; Dud Dudley and Abraham Darby — Keeping it in the Family!
  2. Carl Higgs. Dud Dudley and Abraham Darby; Forging New Links.
  3. а б в P. W. King, ‘Dudley, Dud (1600?-1684)’, Oxford Dictionary of National Biography, Oxford University Press, 2004; online edn, Jan 2008 http://www.oxforddnb.com/view/article/8146
  4. Доменное производство. // Энциклопедический словарь. Т.10 А (20). — СПб.:Издательство Брокгауз-Ефрон. — 1893. С. 947.
  5. а б в г д е ж и Dudley, Dud. // Dictionary of National Biography, 1885–1900, Volume 16, New York: Macmillan and Co, London: Smith, Elder, & Co, 1888. P. 99 — 100.
  6. M. Beckert. Eisen: Tatsachen und Legenden. Leipzig: VEB-Deutscher Verlag für Grundstoffindustrie, 1980.
  7. Текст патенту можна прочитати в збірці патентів, складеній Т. Вебстером і виданій 1844 року: Thomas Webster. Reports and notes of cases on letters patent for inventions. — London, 1644. P. 19.
  8. King, 'Dud Dudley's contribution', 50.